Рішення № 13493519, 17.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/36117.01.11 За позовом Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

до Приватної виробничо-комерційної фірми “ВЕСТ”

про стягнення 12630,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2- представник по довіреності № 322 від 16.11.2010р.

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Приватної виробничо-комерційної фірми “ВЕСТ” заборгованості за Договором № 1609 на організацію міжнародних перевезень автомобільним транспортом від 16.08.2010 в розмірі 12630,00 грн., в тому числі 12000,00 грн. основного боргу, 183,45 грн. пені, 98,60 грн. 3% річних та 348,00 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2010 порушено провадження по справі № 53/361, розгляд справи призначено на 13.12.2010.

У звязку з незявленням в судове засідання 13.12.2010 представника відповідача розгляд справи було відкладено на 17.01.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2011 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в судове засідання 17.01.2011 не зявився, вимоги ухвал суду від 04.11.2010 та від 13.12.2010 не виконав, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15), від 18.03.2008 № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/6507 від 18.11.2010, наданими позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 04.11.2010 та від 13.12.2010, про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.01.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.08.2010 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1608-10 на організацію міжнародних перевезень автомобільним транспортом, відповідно до умов якого замовник (відповідач) доручає, а виконавець (відповідач) бере на себе зобовязання організувати доставку вантажу/товару замовника у відповідності до погодженими сторонами в заявках строків та маршрутів. (п. 1.1 Договору).

16.08.2010 відповідачем була подана договір-заявка на транспортно-експедиційні послуги № 1 по міжнародному перевезенню вантажу за маршрутом м. Естонія-Україна.

На виконання договору № 1608-10 та заявки № 1 позивачем було здійснено перевезення вантажу за вказаним маршрутом, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною А № 0172024. Також на підтвердження надання послуг відповідачу позивач надав суду належним чином завірену копію акту здачі-приймання виконаних робіт від 22.08.2010 (оригінал оглянутий в судовому засіданні). Акт здачі-приймання виконаних робіт від 22.08.2010 підписаний обома сторонами у справі та належним чином оформлений.

В тому числі на доказ надання послуг по організації міжнародних перевезень автомобільним транспортом по Договору № 1608-10 та договору-заявці на транспортно-експедиційні послуги № 1 позивач надав суду належним чином завірену копію Договору № 3007-10 на транспортне обслуговування від 30.07.2010 укладений між позивачем та СПД ОСОБА_3

Згідно з п. 3.1 Договору платежі та взаємні розрахунки з приводу виконання доручення здійснюються відповідно до виставленого рахунку виконавця і заявки. Рахунки виконавця обовязкові до оплати в повному обсязі, протягом 10 банківських днів, з моменту завершення розвантаження транспортного засобу та виставлення рахунку виконавцем замовнику (по домовленості погоджується сторонами в кожному договорі-заявці по кожному перевезенню).

Відповідно до договору-заявки на транспортно-експедиційні послуги № 1 строки та умови оплати: протягом 10 робочих днів після надання документів.

Позивач виставляв відповідачу рахунок № 2208 від 22.08.2010 на оплату за надані послуги в розмірі 12000,00 грн.

На доказ направлення відповідачу документів по спірному перевезенню позивач надав суду поштовий фіскальний чек № 7515 від 26.10.2010 та опис вкладення в цінний лист від 26.10.2010. В описі вкладення в цінний лист від 26.10.2010, крім позовної заяви, зазначений перелік всіх документів направлених відповідачу, які необхідні для настання строку оплати по наданій послузі на організацію міжнародних перевезень автомобільним транспортом по Договору № 1608-10.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобовязання щодо оплати вартості отриманих послуг (договір-заявка на транспортно-експедиційні послуги № 1).

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 12.11.2010 оплатити позивачу за надані послуги на суму в розмірі 12000,00 грн.

Однак, відповідач, як у строк 12.11.2010, так і на дату прийняття рішення, свого обовязку щодо оплати за надані послуги на суму 12000,00 грн. не виконав.

Таким чином заборгованість відповідача становить 12000,00 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобовязання щодо оплати послуг відповідач не подав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань підтверджується матеріалами справи.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 12000,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 183,45 грн. у період з 03.09.2010 по 25.10.2010 (36 днів).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 6.3.2. Договору в разі несвоєчасних оплати, строки якої встановлені в. п. 3.1 даного Договору, замовник зобовязується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на дату виникнення заборгованості, за кожний день, нараховану на суму залишку заборгованості.

При дослідженні розрахунку пені наданого позивачем, суд встановив, що позивач вказав неправильну дату початку нарахування пені. Адже, як раніше було встановлено судом, відповідач повинен був розрахуватися за надані йому послуги по Договору до 12.11.2010. А тому датою початку нарахування штрафних санкцій буде 13.11.2010р.

Судом, при здійсненні розрахунку пені у період з 13.11.2010р. по 18.12.2010р. (36 днів), було нараховано суму пені, яка співпадає з сумою пені нарахованої позивачем по справі.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 183,45 грн., відповідно до розрахунку суду.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 348,00 грн. збитків від інфляції за період вересень 2010р., 98,60 грн. 3% річних у період з 03.09.2010р. по 25.10.2010р. (36 днів).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

При дослідженні розрахунку 3% річних та збитків від інфляції наданого позивачем, суд встановив, що позивач вказав неправильну дату початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції. Адже, як раніше було встановлено судом, відповідач повинен був розрахуватися за надані йому послуги по Договору до 05.04.2010р. А тому дата початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції починається з 13.11.2010р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

13.11.2010 - 18.12.2010120001.011132.0012132.00

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

1200013.11.2010 - 18.12.2010363 %35.51

Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 35.51 грн.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 132,00 грн. та збитків від інфляції в сумі 35,51 грн., відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми “ВЕСТ” (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 118, корп. 1, кв. 74, ідентифікаційний код 14235310, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 183 (сто вісімдесят три) грн. 45 коп. пені, 132 (сто тридцять дві) грн. 00 коп. збитків від інфляції, 35 (тридцять пять) грн. 51 коп. 3% річних, 123 (сто двадцять три) грн. 51 коп. державного мита та 230 грн. (двісті тридцять) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 20.01.11