Рішення № 13493381, 18.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/229-7/112-23/61018.01.11 За позовомдочірня компанія «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» доакціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

простягнення 95 080 517,17 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

від позивача:головний юрисконсульт Яковенко П.А. (довіреність від 23.12.2010 року)

від відповідача:не з’явився

від третьої особи: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»заборгованості за договором №06/08-2048 БО-41 від 16.10.2008 року у розмірі 95 080 517,17 грн. (у тому числі 84 198 688,05 грн. основного боргу; 5 660 223,70 грн. пені,4 516 228,00 грн. інфляційних втрат та 705 377,42 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач порушив зобов’язання щодо своєчасних розрахунків за договором постачання газу.

Позивач 11.06.2009 року подав заяву, відповідно до якої зменшив розмір заявлених до стягнення трьох процентів річних і пені. Решту позовних вимог залишив без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2009 року, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2009 року позов дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»задоволено частково: стягнуто з Відповідача 4516228 грн. інфляційних втрат, 488033,14 грн. трьох процентів річних; 3904265,12 грн. пені у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2010 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2009 року та рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2009 року у справі №42/229 у частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2009 року та рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2009року залишено без змін.

За результатами нового розгляду Господарським судом міста Києва прийнято рішення від 09.07.2010 року у справі №42/229-7/112 відповідно до якого позов задоволено повністю, стягнуто з акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на користь Позивача 4 516228 грн. інфляційних втрат, 488 033,14 грн. трьох процентів річних, 3 904 265,12 грн. пені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 року рішення Господарського суду міста Києва № 37/201-7/113 від 09.07.2010 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2010 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 року та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2010 року у справі №42/229-7/112 у частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2010 року порушено провадження у справі №42/229-7/112-23-23/610 та призначено її розгляд на 14.12.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.01.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки природного газу №06/08-2048 БО-41 від 16.10.2008 року відповідно до якого Позивач зобов’язався передати протягом жовтня –грудня 2008 року газ в обсязі до 59651,0 тис. куб. м., а Відповідач –прийняти та оплатити його вартість за цінами, погодженими у розділі 5 договору та додаткової угоди до нього від 26 листопада 2008 року.

Актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2008 року, 30.11.2008 року, 31.12.2008 року, підтверджено факт передачі Позивачем природного газу за вищевказаний період та надання послуг з його транспортування в обсязі 53367,857 тис. куб. м. загальною вартістю 94 003 973,41 грн., а також оплати Відповідачем газ та послуг у повному обсязі до звернення Позивача до суду. Проте оплата газу в повному обсязі була здійснена Відповідачем з порушенням встановленого договором №06/08-2048 БО-41 від 16.10.2008 року строку - 06.04.2009 року.

Справа розглядається в частині стягнення з Відповідача 4 516 228 грн. інфляційних втрат, 488 033,14 грн. трьох процентів річних та 3 904 265,12 грн. пені.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої зобов’язання у строки встановлені договором №06/08-2048 БО-41 від 16.10.2008 року .

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 7.2 договору №06/08-2048 БО-41 від 16.10.2008 року за невиконання умов пункту 6.1 договору передбачено нарахування пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України на суму боргу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 6.1 договору №06/08-2048 БО-41 від 16.10.2008 року встановлено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач стверджує, що акти приймання-передачі газу за жовтень - грудень 2008 року було фактично підписано значно пізніше від зазначеної у них дати. Таким чином, Позивач невірно визначив дату початку перебігу строку прострочення зобов’язань щодо розрахунків за договором №06/08-2048 БО-41 від 16.10.2008 року.

На підтвердження своїх доводів Відповідач надав суду копії листів щодо узгодження з Позивачем порядку підписання актів приймання-передачі газу за жовтень-грудень 2008 року.

Згідно статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Факт передачі матеріальних цінностей підтверджується актом приймання-передачі.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 року первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На підтвердження позовних вимог Позивач надав суду акти приймання-передачі газу за жовтень-грудень 2008 року, які оформлено відповідно до вимог чинного законодавства та підписано і скріплено печаткою Відповідача без зауважень та заперечень.

Таким чином, доводи Відповідача є необґрунтованими, оскільки своїми діями він підтвердив факт передачі природного газу у жовтні-грудні 2008 року.

З огляду на викладене, судом встановлено, що Позивач правомірно здійснив нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних з 11 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що Позивач має право на стягнення 4 443935,90 гривень, але враховуючи, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог до стягнення підлягає сума у розмірі, заявленому Позивачем.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд встановив, що Позивач має право на стягнення 4665957,32 гривень та 503807,08 гривень відповідно, але вріховуючи, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог до стягнення підлягають суми у розмірі, заявленому Позивачем.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) на користь дочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідентифікаційний код 31301827) 3904265,12 грн. (три мільйони дев’ятсот чотири тисячі двісті шістдесят п’ять гривень 12 копійок) пені; 4 516228,00 грн. (чотири мільйони п’ятсот шістнадцять тисяч двісті двадцять вісім гривень 00 копійок) інфляційних втрат; 488 033,14 грн. (чотириста вісімдесят вісім тисяч тридцять три гривні 14 копійок) трьох процентів річних; 2389,21 грн. (дві тисячі триста вісімдесят дев’ять гривень 21 копійку) державного мита та 11,05 грн. (одинадцять гривень 05 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

СуддяТ.Ю.Кирилюк

Повне рішення складено: 20.01.2011 року.