Рішення № 13493160, 18.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/48018.01.11 За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Закритого акціонерного товариства «Розмарин»

про стягнення боргу 141 120, 55 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Острова В.В. представник за довіреністю № 64-2988 від 18.08.10 р.

від відповідача: не з’явився

В судовому засіданні 18.01.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до Закритого акціонерного товариства «Розмарин» про стягнення боргу у розмірі 141 120, 55 грн.

В обґрунтування позову, Позивачем зазначено, що Відповідачем не виконуються належним чином зобов’язання за договором № 771/408 від 15.01.07 р. та договором № 2216 від 17.04.06 р. щодо повноти та вчасності сплати комунальних послуг.

Ухвалою суду від 28.10.10 порушено провадження у справі №40/480 та призначено справу до розгляду на 16.11.10.

У судовому засіданні 16.11.10 оголошено перерву до 09.12.10 за клопотанням представника відповідача.

16.11.10 представник Позивача подав письмове обґрунтоване пояснення письмових вимог надав суду розрахунок суми позову,згідно яких повідомив суд про погашення Відповідачем основної суми боргу за договором № 2216, у розмірі 70578,91 грн, не погашеним залишається борг за договором № 771/408 з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 55486,04 грн, а саме: за період з 01.01.09 р. по 30.09.10 р. за центральне опалення - 46447,90 грн, 3 % річних - 992,58 грн, інфляційні витрати - 3806,71 грн та пеня за період з 01.04.10 по 30.09.10 у розмірі 4238,85 грн; та штрафні станції за договором № 2216 у розмірі 13242,70 грн, а саме: пеня у розмірі 6441,05 грн, 3 % річних - 1567,99 грн та інфляційні витрати - 5415,66 грн.

У судовому засіданні 09.12.10 оголошено перерву до 23.12.10 за клопотанням представників сторін щодо можливості врегулювання спору.

У судовому засіданні 23.12.10 оголошено перерву до 27.12.10 за клопотанням представника відповідача.

У судовому засіданні 27.12.10 представник Відповідача стверджував на недійсності застосованих позивачем тарифів за спожиті комунальні послуги та надав свої розрахунки заборгованості за договором № 771/408 від 15.01.07 та договором №2216 від 01.04.06.

В свою чергу позивач надав письмові пояснення щодо застосування тарифів за надані комунальні послуги та надав обґрунтовані пояснення щодо розрахунків заборгованості.

Ухвалою суду від 27.12.10 продовжено строк розгляду спору у справі №40/480 відповідно до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.12.10 оголошено перерву до 18.01.11.

У судове засідання, призначене на 18.01.11, представник позивача з’явився наддав додаткові пояснення по суті спору.

Відповідач направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направлення уповноваженого представника позивача у судове засідання через прийняття участі в судовому процесі іншого суду.

Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання.

Приймаючи до уваги, що чинне законодавство України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи, в той час як процесуальні строки, встановлені ст. 69 ГПК України, обмежені суд не вбачає підстав для задоволення поданої Відповідачем заяви.

Представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Судом заслухані пояснення представників Сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд встановив.

15.01.07р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (Підприємство) та Закритим акціонерним товариством «Розмарин»(Споживач) укладено договір №771/408 про надання послуг (далі - Договір №771/408 від 15.01.07).

Пунктом 1.1 Договору №771/408 від 15.01.07 встановлено, що Підприємство на підставі укладених договорів з Виробниками і Постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК «Київ Водоканал», АЕК «Київенерго», ЗАТ ЕК «Укр-Кан-Пауер») зобов’язується транспортувати по внутрішньобудинкових мережах нежилого приміщення площею 316, 60 м. кв. за адресою м. Київ, вул. Райдужна, буд. 25, що є його власністю згідно з договором купівлі-продажу нежилого приміщення, комунальні послуги, виставляти «Споживачеві»до оплати платіжні документи за Договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від Споживача та перераховувати їх Виробникам і Постачальникам комунальних послуг.

Споживач у відповідності до п.1.2 Договору №771/408 від 15.01.07 зобов’язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Додаток №1 до Договору №771/408 від 15.01.07 визначає потребу Споживача в окремій комунальній послузі і є невід’ємною частиною даного Договору.

Додаток №2 до Договору №771/408 від 15.01.07 згідно Правил технічної експлуатації тепло використовуючих установок і теплових мереж визначає частку Споживача у відшкодуванні витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньо будинкових мереж.

Відповідно до п.1.5 Договору №771/408 від 15.01.07 при виконанні умов цього договору Сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енерго- та теплоносії.

Розділом 5 Договору №771/408 від 15.01.07, а саме п.5.5 встановлено, що договір укладено строком з 01.01.07 р. по 01.01.12.

17.04.06 р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва ( Підприємство) та Закритим акціонерним товариством «Розмарин»(Споживач) укладено договір №2216 про надання послуг (далі - Договір №2216 від 17.04.06).

Пунктом 1.1 Договору №2216 від 17.04.06 встановлено, що Підприємство на підставі укладених договорів з Виробниками і Постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК «Київ Водоканал», АЕК «Київенерго», ЗАТ ЕК «Укр-Кан-Пауер») зобов’язується транспортувати по внутрішньобудинкових мережах нежилого приміщення площею 251,30 кв. м. за адресою м. Київ, Русанівська наб., буд. 10 комунальні послуги, виставляти «Споживачеві»до оплати платіжні документи за Договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від Споживача та перераховувати їх Виробникам і Постачальникам комунальних послуг.

Споживач у відповідності до п.1.2 Договору №2216 від 17.04.06 зобов’язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Додаток №1 до Договору №2216 від 17.04.06 визначає потребу Споживача в окремій комунальній послузі і є невід’ємною частиною даного Договору.

Додаток №2 до Договору №2216 від 17.04.06 згідно Положення про порядок відшкодування власникам житла витрат на технічне обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 17.10.96 р. №87, визначає частку Споживача у відшкодуванні витрат по обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж.

Додаток №3 до Договору №2216 від 17.04.06 визначає розмір авансового платежу та порядок його розрахунку.

Відповідно до п.1.6 Договору № 2216 від 17.04.06 при виконанні умов цього договору Сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енерго- та теплоносії.

Розділом 5 Договору № 2216 від 17.04.06, а саме п.5.5 встановлено, що договір укладено строком з 01.04.06 р. по 01.04.16.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прилеглих до будинків територій»від 20.05.99., суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Так, згідно п. 2.1. Договору №771/408 від 15.01.07 р. та п.2.1 Договору №2216 від 17.04.06 р. Облік споживання Споживачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом. При цьому, Підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена Постачальниками комунальних послуг в табулярах та групрахунках.

Згідно 2.2 Договору №771/408 від 15.01.07 р. встановлено, що Споживач повинен до кінця поточного місяця сплатити: та згідно п. 2.2. Договору № 2216 від 17.04.2006р. Споживач повинен до 10-го числа поточного місяця сплатити:

- за комунальні послуги минулого місяця на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від Постачальників комунальних послуг (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення, електроенергія) поточного місяця в сумі, що визначається на рівні сум минулого місяця (останнього опалювального місяця). Перерахунок за фактично спожиті комунальні послуги здійснюється на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше, шляхом добору або зарахування надмірно сплачених коштів в рахунок майбутніх платежів;

- суму відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньо будинкових мереж поточного місяця.

Суми по кожному виду комунальних послуг, відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньо будинкових мереж, ПДВ, податок на воду пред’являються до сплати платіжною вимогою дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати.

Споживач отримує платіжні вимоги –доручення під розпис відповідальної особи.

Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 64-2689 від 29.07.10 та № 64-3364 від 07.09.10 т, в яких повідомляв про наявність заборгованості за комунальні послуги та поставив вимогу сплатити її у повному обсязі у вказаний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду у судовому засіданні Відповідач зобов’язання по сплаті за комунальні послуги згідно з умовами Договору №771/408 від 15.01.07 р. не виконав, суму заборгованості за період з 01.01.09 р. по 30.09.10 р. у розмірі 46447,90 грн не сплатив. А відтак вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

У матеріалах справи наявні докази на підтвердження погашення заборгованості за договором №2216 від 017.04.06 р. у розмірі 70578,91 грн, що підтверджується сторонами у справі, а відтак у цій частині позовні вимоги підлягають припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 2.4 Договору просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за договором № 771/408 від 15.01.2007 у розмірі 4238,85 грн та за договором № 22 16 від 17.04.2006 у розмірі 6441,05 грн за період з 01.04.2010 по 30.09.2010р.

Відповідно до п. 2.3 Договору №771/408 від 15.01.07 р. та п.2.5 Договору №2216 від 17.04.06 р. за несвоєчасну сплату платежів, передбачених п. 2.1 Договору, Споживач сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 1 % від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як визначено ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення пені за договором № 771/408 від 15.01.2007 у розмірі 4238,85 грн та за договором № 2216 від 17.04.2006 у розмірі 6441,05 грн, оскільки останнім розрахунок здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції у розмірі 3806,71 грн за договором № 771/408 від 15.01.2007; 5415,66 грн - за договором № 2216 від 17.04.2006р. та 3% річних у розмірі 992,58 грн за договором № 771/408 від 15.01.2007р. 1567,99 грн за договором № 2216 від 17.04.2006р. за період з 01.01.2009 по 30.09.2010р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідачем не надано в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 80 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Розмарин»(02002, м. Київ, вул. Каховська, 64, ідентифікаційний код 25397777) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Челябінська, буд. 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) заборгованість за договором № 771/408 від 15.01.2007р. основну суму заборгованості у розмірі 46447 (сорок шість тисяч чотириста сорок сім) грн 90 коп., пеню у розмірі 4238 (чотири тисячі двісті тридцять вісім) грн 85 коп., інфляційні збитки у розмірі 3 806 (три тисячі вісімсот шість) грн 71 коп., 3% річних у розмірі 992 (дев’ятсот дев’яносто дві) грн 58 коп., заборгованість за договором № 2216 від 17.04.2006р. - пеню у розмірі 6441 (шість тисяч чотириста сорок одну) грн 05 коп., інфляційні збитки у розмірі 5 415 (п’ять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн 66 коп., 3% річних у розмірі 1567 (одну тисячу п’ятсот шістдесят сім) грн 99 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 394 (одну тисячу триста дев’яносто чотири) грн 90 коп. та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість гривень нуль копійок).

3. Припинити провадження у частині стягнення боргу за договором № 2216 від 17.04.200р. у розмірі 70578,91 грн.

4. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 19.01.2011р.