Рішення № 13493018, 14.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/62814.01.11

За позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру

технічної експлуатації № 3 Філії спеціалізованого електрозв’язку ВАТ

«Укртелеком»

до військової частини Т0710

про стягнення 408,28 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача           Коноваленко О.А.(дов. від 06.10.2010)

Від відповідача Олійник С.В. (дов. № 24 від 11.01.2010)

В судовому засіданні 14.01.2011 на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру технічної експлуатації № 3 Філії спеціалізованого електрозв’язку ВАТ «Укртелеком»до військової частини Т0710 про стягнення 408,28 грн. заборгованості за неналежне виконання зобов’язань за договором про надання телекомунікаційних послуг електрозв’язку № 58 від 29.10.2007.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.11.2010 порушено провадження у справі № 50/628 та призначено до її розгляду на 17.12.2010.

Представник відповідача в судове засідання 17.12.2010 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

В зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 29.12.2010.

В судове засідання 29.12.2010 прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі. Представник відповідача порушив перед судом клопотання про перенесення судового засідання. Суд задовольнив порушене клопотання, оголосив перерву на 14.01.2011 для подання додаткових доказів.

В судове засідання 14.01.2011 прибули представники позивача та відповідача. Представник позивача надав докази та дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача суму боргу визнав, але пояснив наявність заборгованості недостатнім фінансуванням військової частини з боку держави..

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2007 між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Центру технічної експлуатації № 3 Філії спеціалізованого електрозв’язку ВАТ «Укртелеком» (далі - позивач, виконавець за договором) та військовою частиною Т0710 (далі –відповідача, споживач за договором) було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг електрозв’язку № 58 (далі-договір) за умовами якого позивач зобов’язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, а відповідач прийняти надані послуги та сплатити їх вартість відповідно до діючих тарифів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за укладеним договором щодо оплати наданих позивачем послуг, чим порушив норми чинного законодавства України.

Згідно умов п. 1.1. договору виконавець надає споживачу телекомунікаційні послуги щодо телефонного та телеграфного (документального) зв’язку і експлуатаційно-технічного обслуговування засобів зв’язку згідно з необхідністю для обслуговування нормативно-технічною документацією, а споживач зобов»язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість послуг згідно з розділом 3 даного договору та розрахунками (п. 2.1.2. договору).

Згідно з умовами пункту 2.1 договору, споживач зобов’язався дотримуватись правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720; своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість послуг згідно з розділом 3 даного договору та розрахунками; надавати виконавцю документи про обсяг виділених для оплати телекомунікаційних послуг на рік відповідно до затвердженого кошторису, тощо

Положеннями п. 2.2. договору встановлено, що виконавець також зобов’язався дотримуватись правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720; відповідно до п. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України надати споживачу передбачені договором телекомунікаційні послуги в обсязі, що не перевищує суму асигнувань, виділених бюджетом для фінансування зобов'язань споживача щодо оплати телекомунікаційних послуг, передбачених кошторисом останнього; своєчасно надавати споживачу рахунки для оплати телекомунікаційних послуг, тощо.

Відповідно до умов п. 3.2. договору, вартість телекомунікаційних; послуг щодо технічного обслуговування засобів зв'язку споживача визначається згідно тарифів на основні послуги електрозв'язку. Розрахунки за надані послуги проводяться щомісячно, авансовим платежем на підставі рахунків виконавця, протягом 10 днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця.

Згідно положень п. 4.1. договору, за невиконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

При невиконанні п. 2.1.2 (в разі затримки оплати) даного договору споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (п. 4.2. договору).

Судом встановлено, що на виконання вказаного договору позивач надавав відповідачу телекомунікаційні послуги, проте останній їх своєчасно не оплачував. За відповідачем обліковується перед позивачем заборгованість за надані послуги телеграфного зв’язку за період з жовтня 2007 по грудень 2007 року в сумі 272,24 грн., що підтверджується карткою особового рахунку відповідача.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача неодноразово направлялися претензії з вимогою добровільно погасити існуючу заборгованість за договором. Однак зазначені претензії відповідачем залишені без відповіді та задоволення.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, а також до спірних правовідносин сторін судом застосовуються положення Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 із змінами та доповненнями, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720 „Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг ”.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст.33, 36, 63 даного Закону послуги операторами зв’язку всіх форм власності надаються споживачам згідно з чинним законодавством, умовами відповідної ліцензії та договору між споживачем і оператором, а також за умови дотримання споживачем правил користування мережами зв’язку і оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Пунктом 5 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” передбачено, що споживач зобов’язаний виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ним телекомунікаційні послуги. Аналогічні вимоги викладені в п.33-40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Відповідач у встановлений договором строк свого зобов'язання щодо оплати вартості телекомунікаційних послуг не виконав.

Станом на момент розгляду справи, заборгованість у сумі 272,24 грн. відповідачем не була сплачена.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, позов у частині стягнення 272,24 грн. боргу є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором позивач просить суд стягнути з останнього витрати пов’язані з інфляцією в сумі 114,82 грн. та 3% річних в розмірі 21,22 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 272,24 грн. суд погоджується з розрахунком суми боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 114,82 грн. та 3% річних у розмірі 21,22 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 408,28 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 408,28 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з військової частини Т 0710 Міністерства транспорту та зв’язку України (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5; код ЄДРПОУ 33148732) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центру технічної експлуатації № 3 Філії спеціалізованого електрозв’язку (37000, Полтавська обл., м. Пирятин, вул. Гагаріна, 86; код ЄДРПОУ 26549551) основний борг в сумі 272 (двісті сімдесят дві) грн. 24 коп., 3% річних в сумі 21 (двадцять одна) грн. 22 коп., індекс інфляції в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 82 коп., державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 19.01 2011