Рішення № 134926330, 25.02.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 601/1524/25

Провадження № 2/602/45/2026

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2026 р. м.Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді - Холява Л.І.,

секретар - Домчук В.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи фінанс», представник позивача РОМАНЕНКО Михайло Едуардович до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Діджи фінанс», в особі представника Романенко М.Е., звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа ТОВ «Мілоан»,про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 27 червня 2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», відповідачкою було подано заявку на отримання кредиту №100138261. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті офіційному веб-сайті Товариства.

Законодавством України передбачено оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору №100138261 від 27 червня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит №100138261 від 27 червня 2021 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (ЄДРПОУ 40484607) та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 20000 грн.

Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин передбачених ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України.

30 вересня 2021 року згідно умов Договору факторингу №09Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним Договором №100138261 від 27 червня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс», набуло права вимоги до відповідача.

Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 84250.00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 20000 грн; заборгованість за відсотками становить 62250.00 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 2000.00 грн; заборгованість за пенею становить 0 грн.

Позичальник не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Позивачем було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення адвокатської вимоги про сплату заборгованості за договором №100138261 від 27 червня 2021року на адресу відповідачки.

А тому, просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №100138261 від 27 червня 2021року в розмірі 84250.00 грн, а також понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422, 40 грн та витрати на правовому допомогу в розмірі 6000.00 грн.

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 19 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача Куриліна В.В. не з`явилася, подавши до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 , представник відповідачки ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, від представника відповідачки Зачепіло З.Я. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечила.

Від представника відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позов, в якому вона позовні вимоги не визнала, зазначивши, що договір № 100138261 від 27 червня 2021 року містить ознаки кредитного договору. Відповідно до умов Договору, невід`ємною його частиною є Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті ТОВ «Мілоан». Згідно до вказаного Договору, датою укладення договору між Товариством та клієнтом є дата його підписання, а Договір є укладеним з моменту відправки грошових коштів.

Звертає увагу, що надана копія Договору не містить підпису відповідача, не надано доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Графік платежів та паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача, а тому ОСОБА_2 не було ознайомлено з умовами кредитування. Позивачем не надані суду докази ознайомлення відповідачки з умовами наданого кредиту та одержання нею кредитних коштів.

Позивач посилається на Правила надання грошових коштів, однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Правилами ОСОБА_2 ознайомлювалась при укладенні договорів. Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 84250.00 грн за договором факторингу №09Т від 30 вересня 2021 року, а також судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 2422.40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000.00 грн. Заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому позивачем розрахунку, а тому задоволенню не підлягають. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитами є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача.

Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки та ін.), тому немає підтверджень, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем та суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.

Також, звертає увагу на той факт, що розмір нарахованих відсотків, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Згідно п.2 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Окрім того, позовна заява не відповідає вимогам п.п.6, 7, 8, 9, 10 ч.3 ст.175 ЦПК України. Зокрема, позивачем не зазначено: 1) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 2) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості.

З огляду на вказане вище, просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з позивачки заборгованості.

Представник позивача Вершковська Т.Ю. подала до суду відповідь на відзив, в якому вказала, що доводи представника відповідача, що позивачем до матеріалів справи долучалися докази укладання та погодження умов Кредитного договору відповідачем є безпідставними, оскільки 20 травня 2021 року в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН», відповідач подав Заявку на отримання кредиту № 100138261. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства -URL: https://miloan.ua/. Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом.

ТОВ «МІЛОАН» було направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 100138261 від 27 червня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті URL:https://miloan.ua/.

Зі змісту Заявки на отримання кредиту та означеного укладеного Кредиту договору вбачається, що відповідач при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, адресу місреєстрації (проживання).

Хронологія вчинення дій щодо укладення договору у формі електронного правочину, інформація з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН» надсилання SMS на номер відповідача та інформацією з електронного файлу (LogFile застосування коду) щодо підтвердження підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину містяться у Розділі 6 Кредитного договору «Порядок укладення договору».

У відповідності до умов кожного з кредитних договорів, їх підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні Кредитних договорів.

Таким чином, з боку відповідача відбулося підписання договору про споживчий кредит № 100138261 від 27 червня 2021 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором -F32777. 27 червня 2021 року о 11:42 год.

Отже, Кредитний договір який був підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, свідчить про укладання між Сторонами даного правочину та у відповідності до п. 5.1 договору про споживчий кредит № 100138261 від 27 червня 2021 року включає в себе і підтвердження ознайомлення з усіма додатками та невід`ємними частинами ( у т.ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені у публічному доступі на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Відповідач помилково ототожнює два методи укладання кредитного договору в електронній формі шляхом електронного цифрового підпису та шляхом електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. В даному випадку за допомогою сайту https://czo.gov.ua/verify можна перевірити тільки електронний документ на який накладений електронний цифровий підпис.

Проте, за допомогою вказаного сайту здійснити перевірку електронного документу підписаного шляхом електронного підпису з одноразовим ідентифікатором неможливо. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором по суті є видом вдосконаленого цифрового підпису. Його суть полягає у використанні одноразових повідомлень (паролів, кодів, підтверджень) шляхом телекомунікаційних засобів.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайт інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. В даному випадку примірник вищезазначеного договору містить відомості щодо його підпису шляхом електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що в свою чергу відповідачем належним чином не спростовано.

Відповідачем вчинено ряд дій без здійснення яких договір не був би укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.

Вважає, що наявними матеріалами справи доказами підтверджено укладання відповідачем кредитного договору саме у тій редакції, яка наявна серед матеріалів справи, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету на офіційному сайті первісного кредитора - ТОВ «МІЛОАН».

Стороною відповідача до поданого відзиву на позовну заяву не надано жодних доказів на спростування укладення кредитного договору, або спростування факту перерахування отримання ним кредитних коштів.

Окрім того, серед матеріалів справи відсутні докази на підтвердження факту, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса електронної пошти були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені.

Будь-яких пояснень стосовного того, яким чином відповідні дані наявні у первісного кредитора представником відповідача не надано.

Щодо доводів відповідача, що позивачем не надано належних доказів та підтвердження перерахування відповідачу коштів по договору про споживчий кредит № 100138261 від 27 червня 2021 року, зазначила, що відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «МІЛОАН» на виконання умов договору про споживчий кредит № 100138261 від 27 червня 2021 року перерахувало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 20000.00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №29248423 від 27 червня 2021 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору про споживчий кредит № 100138261 від 27 червня 2021 року, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок. Тобто, на рахунок, наданий відповідачем для отримання кредитних коштів.

ТОВ «МІЛОАН» здійснює діяльність з надання фінансових кредитів фізичним особам на карткові рахунки, на підставі укладених в електронній формі кредитних договорів в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства за допомогою веб-сайтів Товариства в мережі Інтернет, в т.ч. за посиланням https://miloan.ua, та відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та інших законодавчих актів України. На веб-сайті товариства за посиланням https://miloan.Ua/s/documentsу публічному доступі інформація щодо Товариства, ліцензії, свідоцтва і дозволи, що підтверджують право Товариства здійснювати господарську діяльність.

На момент укладення договору діяли Правила надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» в редакції від 13 травня 2021 року (далі по тексту - Правила), з умовами яких відповідач міг без перешкод ознайомитися, як до укладення договору, так і в ході його укладення, на веб- сайті Товариства за електронним посиланням https://miloan.ua/s/arhiv-2017-rules-miloan.

Порядок вчинення дій, з метою отримання кредиту та укладення кредитного договору, детально наведений у розділах 3-5 Правил надання фінансових кредитів Товариством, в редакції що діяла на момент укладення договору.

Відповідно до п. 4.3. Правил надання фінансових кредитів ТОВ «МІЛОАН» подаючи Заяву за кредитним продуктом, що передбачає надання кредиту шляхом переказу суми кредиту на Картковий рахунок, Заявник має зареєструвати в Особистому кабінеті Банківську картку, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по Заяві, якщо така Банківська картка не була зареєстрованаЗаявником у Особистому кабінеті раніше. Товариство здійснює верифікацію доданої Позичальником Банківської картки. Для цього Заявнику пропонується зробити відповідну перевірочну операцію по карті. У призначенні такої операції міститься код верифікації картки, який Заявник має ввести на Веб-сайті Товариства у тому разі якщо в процесі здійснення перевірочної операції не застосовувалася технологія 3DSecure (введення відповідного коду з SMS повідомлення на веб-сторінці банку- емітенту платіжної картки).

Таким чином Товариство перевіряє, що Банківська картка активна та Заявник має доступ до управління Картковим рахунком. Якщо перевірочну операцію по карті здійснено з блокуванням суми 1 гривня на Картковому рахунку, після верифікації картки, таке блокування скасовується. Дізнатися код верифікації картки Заявник може наступними способами:у електронному (SMS) повідомленні про операцію, якщо банк, що емітував картку, надсилає повідомлення про операції по карті;через інтернет-банк, переглянувши операції по карті; зателефонувавши до служби підтримки банку, що емітував картку.

У разі здійснення транзакції з використанням технології 3DSecure, додаткове введення верифікаційного коду з призначення транзакції на Веб-сайті Товариства Не потрібне. Тобто, перед наданням кредиту ТОВ «МІЛОАН» отримав підтвердження, що Відповідач має доступ до управління картковим рахунком № 479070*81 та може розпоряджатись коштами на цьому рахунку.

ТОВ «МІЛОАН» є фінансовою установою, що відповідно до наявної ліцензії може надавати лише одну фінансову послугу: надання коштів у позику, в т.ч. і на умовах фінансового кредиту. Здійснення переказу коштів не охоплюються цією ліцензією, а отже, для видач кредитів в безготівковій формі, ТОВ «МІЛОАН» має залучати надавача платіжних послуг. В даному випадку, таким надавачем платіжних послуг є Акціонерне товариство «ОЩАДБАНК», що має ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків та висвітлено у доданому до позовної заяви платіжному дорученні № 29248423 від 27 червня 2021 року.

Відповідно до п 4.4. Правил надання фінансових кредитів товариством, Товариство не отримує повні реквізити картки Позичальника, яка вказується ним для отримання кредиту. Повні реквізити наявні у AT «ОЩАДБАНК». Відповідно до копії наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 29248423 від 27 червня 2021 року, відображена наступна інформація щодо реквізитів карткового рахунку відповідача на який було здійснено перерахунок кредитних коштів на виконання умов договору про споживчий кредит № 10138261 від 27 червня 2021 року: BIN: 479070; Платіжна система: VISA; Видана Банком: JSC STATE SAVINGS BANK OF UKRAINE (JSC OSCHADBANK); Тип карти: DEBIT; Категорія карти: CLASSIC; Країна: UKRAINE.

Позивачу невідомий номер картки, як і первісному кредитору. Повний номер картки вводиться позичальником та автоматично зашифровується і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюються платежі.

Для подання клопотання про витребування виписки по картковому рахунку для додаткового підтвердження видачі і зарахування коштів на картковий рахунок відповідача, з метою визначення Банку - емітента платіжної картки, зазначений у зашифрованому вигляді, позивач скористався загальнодоступним сервісом PaySpaceMagazine (сервіс визначення Банку за номером картки) URL: https://bincheck.io/uk для визначення Банку - емітента за BIN картки.

Як доказ перерахування кредитних коштів відповідачу позивач надав копію платіжного доручення № 29248423 від 27 червня 2021 року, що є первинним банківським документом, та підтверджує надання кредитних коштів позивачем на зазначену відповідачем платіжну картку, номер якої вказано у платіжному дорученні. Такі умови перерахування коштів було погоджено сторонами при укладенні кредитного договору. Зазначення номера картки замість номеру рахунку жодним чином не унеможливлює перерахування кредитних коштів відповідачу. У доданому позивачем платіжному дорученні відображається частина цифр платіжної картки, так як номер картки становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»).

Позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі за договором про споживчий кредит № 100138261 від 27 червня 2021 року, які були передані від первісного кредитора - ТОВ «МІЛОАН».

Сторона відповідача не заперечує, що остання ніколи не мала карткового рахунку, який зазначено у платіжному дорученні - № 29248423 від 27 червня 2021 року, за № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ОЩАДБАНК».

Щодо доводів представника відповідача про невідповідність нормам чинного законодавства долученого до позову розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 100138261 від 27 червня 2021 року, зазначає, що ТОВ «МІЛОАН» здійснює діяльність з надання фінансових кредитів фізичним особам на карткові рахунки, на підставі укладених в електронній формі кредитних договорів в інформаційно-телекомунікаційній системі (надалі - ITC) Товариства за допомогою веб-сайтівТовариства в мережі Інтернет, в т.ч. за посиланням https://miloan.ujта відповіднодо Закону України «Про електронну комерцію» та інших законодавчих актів України.

На веб-сайті товариства за посиланням https://miloan.ua/s/documents у публічному доступі інформація щодо Товариства, ліцензії, свідоцтва і дозволи, що підтверджують право Товариства здійснювати господарську діяльність. Там же розміщені і правила надання фінансових кредитів TOB «MIЛOAH» з відображенням та збереженням кожної редакції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за надання кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».

Поряд з цим, пунктом 1.5.2. Кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 2250.00 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до 1.6. Кредитного договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з п. 1.7. Кредитного договору, тип процентної ставки за цим Договором фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього Договору.

Водночас у пункті 2.3 кредитного договору сторони визначили порядок його пролонгації.

Відповідно до п. 2.3.1. Кредитного договору, продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних(базових) умовах.

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгація на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.1 Договору.

У відповідності до п. 2.3.1.2 Кредитного договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник користується кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження: строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду. який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору.

На відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах процентною ставкою 5% не передбачало вчинення від позичальника певних дій,окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами.

Зазначеним пунктом також передбачено, що користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 (у даному випадку 06 липня 2021 року), а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно з пунктами 1.3 та 2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 Договору (пункт 2.4.2 Договору).

Водночас, пунктом 4.2 розділу 4 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог.

Тобто, в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Зазначені обставини свідчать про те, що умовами Кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. За викладеного Позивач вважає, що у спірному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів, а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 9 днів строку початкового кредитування + 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах.

Згідно із п. 2.8. Кредитного договору, для визначення будь-яких обставин виконання грошових зобов`язань або будь-якої їх частини, вирішальне значення мають дані бухгалтерського обліку Товариства (ТОВ «МІЛОАН»), отже, пункт 2.8. Кредитного договору вказує на важливість бухгалтерського обліку для визначення обставин виконання грошових зобов`язань. В бухгалтерії первісного кредитора зберігаються всі дані, які мають відношення до фінансових операцій, включаючи виконання або невиконання грошових зобов`язань. Тому для розуміння того, чи виконані певні зобов`язання (повністю чи частково), основним джерелом інформації є саме бухгалтерські записи ТОВ «МІЛОАН».

Таким чином, з урахуванням умов Кредитного договору до позовної заяви було додано Відомість про щоденні нарахування та погашення, яка підготовлена ТОВ «МІЛОАН», з урахуванням даних бухгалтерського обліку цієї компанії, з відображенням деталізованого розрахунку заборгованості, який містить період таВідповідно до Відомості про щоденні нарахування та погашення TOB «MIЛOAH». сума боргу Відповідача перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 84250,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 20000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 62250,00 грн; заборгованість за комісією становить 2000,00 грн; заборгованість за пенею становить 0,00 грн.

Якщо відповідач не згодний з розрахунком заборгованості, наданий позивачем чи ставить під сумнів правильність розрахунку заборгованості, він має право відповідно до ч.1 ст.106 ЦПК України замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду.

Звертає увагу, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним Договором у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника, лише просить суд стягнути із відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором.

Щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору зазначає, що на виконання вимог: п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України позивачем в позовній заяві зазначалися відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору; п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України позивачем в позовній заяві повідомлялося, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача із тим самим предметом та із тих самих підстав,а отже доводи представника відповідача що позивачем не вживалися заходи досудового врегулювання спору не відповідають дійсності. Позивачем здійснено заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення досудової вимоги про сплату заборгованості за Договором про споживчий кредит № 100138261 від 27 червня 2021 року на адресу відповідача, але такі заходи виявилися безрезультатними, заборгованість Відповідачем в досудовому порядку погашена не була.

Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи - ТОВ «Мілоан» в судове засідання не з`явився та не повідомив про причини неявки, хоч належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі Анкети-заяви на кредит №100138261 від 27 червня 2021 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_2 27 червня 2021 року укладено Договір про споживчий кредит №100138261. Погоджена сума кредиту 20000 грн, строк кредиту 9 днів з 27 червня 2021 року, комісія за надання - 2000.00 грн одноразово за ставкою 10.00% від суми кредиту за договором, ставка процентів 1.25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Дата повернення кредиту06 липня 2021 року.

Також 27 червня 2021 року відповідачкою ОСОБА_2 було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту та підписано і погоджено графік платежів за договором про споживчий кредит.

Згідно платіжного доручення №29248423 від 27 червня 2021 року, ТОВ «Мілоан» було перераховано ОСОБА_2 кошти в сумі 20000 грн, призначення платежу кошти згідно договору 100138261.

13 жовтня 2021 року згідно умов Договору факторингу №09Т, ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ 40484607) відступило право вимоги за Кредитним договором №100138261 від 27 червня 2021 року на користь ТзОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс», набуло права вимоги до відповідача.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором №100138261 за період з 27 червня 2021 року по 04 вересня 2021 року, сума боргу перед ТОВ «Мілоан» становить 84250.00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 20000.00 грн; заборгованість за відсотками становить 62250.00 грн; заборгованість за комісією 2000.00 грн; заборгованість за пенею становить 0 грн.

В силу вимог ст.13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст.ст.3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ст.639 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із п. 1.2. Договору про споживчий кредит № 100138261 від 27 червня 2021 року, сума (загальний розмір) кредиту становить 20000,00 грн. у валюті: Українська гривня.

Відповідно до п. 1.3. Кредитний договір, кредит надається строком на 9 днів з 27 червня 2021 року(строк кредитування).

Пунктом 1.4. Кредитного договору, визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 06 липня 2021 року.

Відповідно до пункту 1.5.2. Кредитного договору, проценти за користування кредитом: 2250.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до 1.6. Кредитного договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з п. 1.7. Кредитного договору, тип процентної ставки за цим Договором фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2,.2.3 цього Договору.

Відповідно до п. 2.3.1. Кредитного договору, продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгація на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.1 Договору.

У відповідності до п. 2.3.1.2 Кредитного договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник користується кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження: строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду. який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору.

У даній справі встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого ТОВ «Мілоан» надіслав ОСОБА_2 за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Волевиявлення позичальника на укладення договору підтверджено вчиненням фактичних дій, направлених на ознайомлення із умовами кредитування, складанням відповідних документів і внесенням до них конфіденційної інформації, відомої тільки відповідачу.

Без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, використання аналога власноручного підпису, кредитний договір (анкета - заява на кредит) не міг би бути укладеним.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Діджи фінанс», як набувача права вимоги до цього боржника, на підставі Договору факторингу № 09Т від 30 вересня 2021 року, заборгованості за кредитом № 100138261.

Також про виникнення зобов`язання відповідачки перед позивачем свідчить та обставина, що кошти, визначені в електронному договорі, надійшли в розпорядження ОСОБА_2 на належний їй банківський рахунок і позичальник тим самим не заперечувала умов договору та не надала доказів на спростування факту отримання нею зазначених коштів.

Згідно довідки Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 20 листопада 2025 року та Виписки за поточними рахунками клієнта за період з 27 червня 2021 року по 30 червня 2021 року, на ім`я ОСОБА_2 відкрито банківський рахунок № НОМЕР_2 , який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_3 , на рахунок належний ОСОБА_2 , 27 червня 2021 року о 07:47:30 год було нараховано кошти в сумі 20000.00 грн.

Крім того, відповідно до основних засад цивільного судочинства - змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України), обов`язків з доказування (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, в якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач.

Також, згідно ст.ст. 526, 529 ч.1 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Судом встановлено, що всупереч умовам кредитного договору №100138261 від 27 червня 2021 року відповідачка свої кредитні зобов`язання не виконує.

При вирішенні питання щодо стягнення нарахованих відповідачці відсотків, суд звертає увагу, що з долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається значне перевищення суми заборгованості за відсотками над сумою заборгованості за кредитом.

Таким чином, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Згідно із ч. 2, п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року №39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

Також відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи вимоги позивача, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованих позикодавцем відсотків до розміру заборгованості за тілом кредиту в сумі 20000.00 грн, що на думку суду є розумним та пропорційним наслідком несвоєчасної сплати боргу.

Що стосується стягнення комісії за договором, суд вважає, що позов в цій частині до задоволення не підлягає, виходячи із наступного.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірнихвідносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Згідно із цим Законом «Про захист прав споживачів» послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи не матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банки зобов`язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.

Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо) (пункти 3.1, 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (у редакції чинній на момент укладення договору).

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (справа №6-1746цс16), Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 491/1114/15-ц).

У відповідності до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зважаючи на те, що умова договору щодо сплати комісії на обслуговування кредитного договору спрямована на незаконне заволодіння майном фізичної особи, порушує її права, а отже і публічний порядок, є нікчемною, а тому, пункт кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості не підлягає застосуванню, тому відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення комісії в розмірі 2000.00 грн.

Отже, враховуючи, щовідповідачка ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №100138261 від 27 червня 2021 року належним чином не виконала, а право вимоги перейшло до позивача на законних підставах, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, в частині стягнення 20000.00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 20000.00 грн заборгованості за відсотками, що разом становить 40000.00 грн.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отож, беручи до уваги те, що позов задоволено частково, а саме на 47.48 %, то з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1150.15 грн (2422,40 х 47.48% / 100%), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідачки судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.15 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Таким чином, позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 6000 грн.

Разом з тим, п.п. 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу наведені в Акті про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 28 березня 2025 року, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім цього, зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, суд вважає, що вони не вимагали від адвоката значних зусиль та часу.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги, що позов задоволено частково, а тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати за надання правничої допомоги в розмірі 3000 гривень.

На підставі ст.ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», місце знаходження: 07406, м.Бровари вул.Симона Петлюри,21/1, Київської області, представник позивача РОМАНЕНКО Михайло Едуардович, місце знаходження: 04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 до ОСОБА_5 , мешканки: АДРЕСА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», місце знаходження: 04107, м.Київ вул.Багговутівська,17-21, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканки: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», місце знаходження: 07406, м.Бровари вул.Симона Петлюри,21/1, Київської області, код ЄДРПОУ 42649746, ІВАN: НОМЕР_5 в АТ «Оксі Банк», МФО 325990, заборгованість за кредитним договором №100138261 від 27 червня 2021 року в розмірі 40000 (сорок тисяч) грн 00 коп, з яких заборгованість за тілом кредиту - 20000, 00 грн, заборгованість за відсотками - 20000, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканки: АДРЕСА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», місце знаходження: 07406, м.Бровари вул.Симона Петлюри,21/1, Київської області, код ЄДРПОУ 42649746, ІВАN: НОМЕР_5 в АТ «Оксі Банк», МФО 325990, сплачені судові витрати в сумі - 1150 (одна тисяча сто п`ятдесят) грн 15 коп пропорційно до задоволених вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканки: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», місце знаходження: 07406, м.Бровари вул.Симона Петлюри,21/1, Київської області, код ЄДРПОУ 42649746, ІВАN: НОМЕР_5 в АТ «Оксі Банк», МФО 325990, судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л. І. Холява