Рішення № 134926089, 27.02.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/12353/25

Провадження № 2-о/466/90/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі : головуючого судді Невойта П.С.,

секретаря судового засідання Пришляк А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Західне міжрегіональне управління державної міграційної служби про встановлення факту, що має юридичне значення,

за участю: заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Телеш В.П.,

представника заінтересованої особи Стебко Ю.І.,

в с т а н о в и в :

30 грудня 2025 року представник заявника адвокат Телеш Вікторія Петрівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заінтересована особа: Західне міжрегіональне управління державної міграційної служби, код ЄДРПОУ 45870769 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановити особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м.Києві. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року).

В обґрунтування вимог зазначає, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Києві, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого: Отдел ЗАГС Жовтневого РИК (м. Київ) від 04.10.1983 року, про що зроблений відповідний запис №2342.

В 1993 році переїхала із родиною у місто Горлівка Донецької області. В 2001 році закінчила Горлівську загальноосвітню школу №73. 01.12.1999 року ОСОБА_1 отримала Паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Ц-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області.

Відповідно до вимог закону, коли заявниці виповнилось 25 років, в паспорт серії НОМЕР_3 було вклеєно фотокартку, про що є відповідна відмітка від 04.11.2008 зроблена Ц-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області.

З 2001 по 2006 ОСОБА_1 навчалась в Горлівському держаному педагогічному інституті іноземних мов, що підтверджується Дипломом спеціаліста НОМЕР_4 та додатком до диплома про вищу освіту, виданого 30.06.2006 року.

Після закінчення інституту починаючи з 28.08.2006 працювала за фахом, що підтверджується Записами трудової книжки (за СПОВ) від 30.06.2025. Станом на день подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення ОСОБА_1 працює вчителем англійської мови (дистанційне навчання) в Дніпровській гімназії №20 Дніпровської міської ради (49111, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Соборний район, вул. Високовольтна, 30).

В 2014 році з початком окупації міста Горлівки Донецької області виїхала до міста Львова, про що свідчить довідка від 13.11.2015 №1308-1220 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ), де і продовжує проживати по теперішній час.

Також, у заявниці наявна картка платника податків з реєстраційним номером 3056509582 від 23.01.2015 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видана державною податковою інспекцією у Шевченківському р-ні м. Львова (дата реєстрації у державному реєстрі:17.03.1999).

Крім того, документом на підтвердження особи заявниці є ухвала Господарського суду Львівської області від 10.01.2024 в справі 914/2862/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

На сьогоднішній день батьки заявниці перебувають на тимчасово окупованій території в місті Горлівка Донецької області. Рідна сестра заявниці ОСОБА_2 проживає в м.Кам`янське Дніпропетровської області. Інших близьких родичів заявниця не має (не одружена, дітей не має).

19.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Державної міграційної служби Львівське відділення №1 для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

27.11.2025 ОСОБА_1 отримала відповідь, якою їй відмовлено в документуванні паспортом громадянина України для виїзду за кордон посилаючись на те, що за результатами перевірок та згідно наданих ОСОБА_1 документів провести ідентифікацію, як громадянина України та встановити особу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» не являється можливим. А також зазначено, що на підставі викладеного, з метою документування паспортом громадянина України/громадянина України для виїзду за кордон, рекомендується звернутися до місцевого загального суду із заявою про встановлення особи та належності до громадянства України.

05.12.2025 року адвокатом Телеш В.П., як представником ОСОБА_1 було направлено адвокатський запит до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про надання інформації/копій запитів-відповідей отриманих ДМС після перевірки яких заявниця отримала відмову в документуванні останньої паспортом громадянина України для виїзду за кордон та про надання інформації щодо правомірності такої відмови.

Згідно відповіді Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 15.12.2025 за вих. №4601.6.1-10055/46.2-25 зазначено, що за результатами проведених перевірок ідентифікувати особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та підтвердити факт документування заявниці паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Ц-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області не надалось можливим. Враховуючи вищенаведені обставини, 27.11.2025 ОСОБА_1 було надано відмову в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що заявниця у інший спосіб не може довести даний факт і зазначені обставини перешкоджають подальшій реалізації її прав у визначений законом спосіб, вимушена звертатися до суду із заявою про встановлення особи та належності особи до громадянства.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова від 07.01.2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

03.02.2026 року через систему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби Стебко І.Ю. надійшли письмові пояснення. Зі змісту пояснень вбачається наступне, 19.09.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Львівського відділу №1 ЗМУ ДМС щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Ц-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області.

На виконання пунктів 45-49 «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №152 від 07.05.2014 та з метою проведення ідентифікації особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було проведено перевірки відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, а саме було:

- проведено перевірку за обліками Державного реєстру актів цивільного стану громадян, результатами перевірки встановлено наявність актового запису про народження ОСОБА_1 ;

- проведено перевірку за обліками УІАП ГУНП, за результатами отриманої перевірки встановлено, що інформація про особу відсутня;

- проведено перевірку за обліками Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, за результатами отриманої перевірки встановлено, що інформація про особу відсутня;

- проведено перевірку за обліками територіальних підрозділів ГУ ДМС в областях, ЦПМУ, ДМС, ЗМУ ДМС, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, за результатами проведених перевірок інформація щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання, документування паспортом громадянина України, належності до громадянства України, а також оформлення документів для виїзду за кордон на ПМП відсутня.

За результатами проведених перевірок ідентифікувати особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та підтвердити факт документування заявниці паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Ц-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області не вдалося.

Відтак, 27.11.2025 року ОСОБА_1 було надано відмову в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон та припинено провадження за заявою-анкетою №30864325 від 19.09.2025 року.

Згідно із статтею 3 Закону № 2235-III громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом № 2235-III(13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Процедура встановлення належності до громадянства України не застосовується до особи, що вже отримала паспорт громадянина України.

Відтак, просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України на момент проголошення незалежності України.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.02.2026 року заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Телеш В.П. надали пояснення та підтримали доводи викладені у заяві. Просили таку задовольнити.

Представник заінтересованої особи Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби Стебко Ю.І. просила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 в частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України на момент проголошення незалежності України. Підтримала мотиви, викладені у письмових поясненнях у справі.

Також, у судовому засіданні 19.02.2026 року в режимі відео конференції із Заводським районним судом міста Кам`янського Дніпропетровської області було допитано свідка ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою заявника. Свідок дала показання про те, що вона народилася у м.Кіровоград та в подальшому проживала у м.Києві. ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Києві та є її рідною сестрою. В 1994 році, коли їй було 5 років, сім`я переїхала із родиною у місто Горлівка Донецької області. В 2001 році сестра закінчила Горлівську загальноосвітню школу №73. Також їй відомо, що сестра навчалась в Горлівському держаному педагогічному інституті іноземних мов. В 2014 році з початком окупації міста Горлівки Донецької області сестра виїхала до міста Львова, де і продовжує проживати по теперішній час. На сьогоднішній день їхні батьки перебувають на тимчасово окупованій території в місті Горлівка Донецької області. Вона стверджує, що особа, яка знаходиться в залі судового засідання, з яким є відеозвязок, дійсно є ОСОБА_3 і є її рідною сестрою.

Заслухавши заявницю, представника заявниці, представника заінтересованої особи, заслухавши пояснення свідка, дослідивши матеріали заяви, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право за захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 3 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого прядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення та якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Заявниця звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, метою такого звернення є необхідність встановлення особи для отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Києві, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого: Отдел ЗАГС Жовтневого РИК (м. Київ) від 04.10.1983 року, про що зроблений відповідний запис №2342 /арк. спр. 23/. Згідно даного свідоцтва батьками заявниці є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

В 1993 році переїхала із родиною у місто Горлівка Донецької області. В 2001 році закінчила Горлівську загальноосвітню школу №73. 01.12.1999 року ОСОБА_1 отримала Паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Ц-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області.

Відповідно до вимог закону, коли заявниці виповнилось 25 років в паспорт серії НОМЕР_3 було вклеєно фотокартку, про що є відповідна відмітка від 04.11.2008 зроблена Ц-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області.

З 2001 по 2006 ОСОБА_1 навчалась в Горлівському держаному педагогічному інституті іноземних мов, що підтверджується Дипломом спеціаліста НОМЕР_4 та додатком до диплома про вищу освіту, виданого 30.06.2006 року.

Після закінчення інституту, починаючи з 28.08.2006 працювала за фахом, що підтверджується Записами трудової книжки (за СПОВ) від 30.06.2025. Станом на день подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення ОСОБА_1 працює вчителем англійської мови (дистанційне навчання) в Дніпровській гімназії №20 Дніпровської міської ради.

В 2014 році з початком окупації міста Горлівки Донецької області ОСОБА_1 виїхала до міста Львова, про що свідчить довідка від 13.11.2015 №1308-1220 про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи (фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ), де і продовжує проживати по теперішній час /арк. спр. 25/.

Також, у заявниці наявна картка платника податків з реєстраційним номером 3056509582 від 23.01.2015 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видана державною податковою інспекцією у Шевченківському р-ні м. Львова (дата реєстрації у державному реєстрі: 17.03.1999) /арк. спр. 24/.

Крім того, документом на підтвердження особи заявниці є ухвала Господарського суду Львівської області від 10.01.2024 в справі № 914/2862/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 /арк. спр. 35-39/.

На сьогоднішній день батьки заявниці перебувають на тимчасово окупованій території в місті Горлівка Донецької області. Рідна сестра заявниці, ОСОБА_2 проживає в м.Кам`янське Дніпропетровської області. Інших близьких родичів заявниця не має (не одружена, дітей не має).

З відповіді 27.11.2025 на звернення від 19.09.2025 року ОСОБА_1 до Державної міграційної служби Львівське відділення №1 для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, заявниця отримала відповідь, якою їй відмовлено в документуванні паспортом громадянина України для виїзду за кордон посилаючись на те, що за результатами перевірок та згідно наданих ОСОБА_1 документів провести ідентифікацію, як громадянина України та встановити особу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» не являється можливим. А також зазначено, що на підставі викладеного, з метою документування паспортом громадянина України/громадянина України для виїзду за кордон, рекомендується звернутися до місцевого загального суду із заявою про встановлення особи та належності до громадянства України /арк. спр. 15/.

Згідно відповіді Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 15.12.2025 за вих. №4601.6.1-10055/46.2-25 на запит від 05.12.2025 року адвоката Телеш В.П. вбачається, що за результатами проведених перевірок ідентифікувати особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та підтвердити факт документування заявниці паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Ц-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області не надалось можливим. Враховуючи вищенаведені обставини 27.11.2025 ОСОБА_1 було надано відмову в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон /арк. спр. 16-18/.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 зазначила, що вона є рідною сестрою заявниці і підтвердила всі доводи, викладені у заяві. А також ствердила, що особа, яка знаходиться в залі судового засідання, з яким є відеозвязок, дійсно є ОСОБА_3 і є її рідною сестрою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Відповідно ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2)особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3)особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4)особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті Закону, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час. Встановлення факту проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) є підставою для оформлення належності до громадянства України. Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності зазначеним вище Законом України, який дає право відповідним органам вирішувати питання про надання громадянства України і встановлення такого факту породжує для заявника право на набуття громадянства України.

Пунктом 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року за № 215 передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Згідно з п.п. 7 і 8 Порядку встановлення належності до громадянства України стосується: а)громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року. Для встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство» особа, яка станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а)заяву про встановлення належності до громадянства України; б)копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в)судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 Горлівський район (код UA14060000000024357) підпадає під територію на якій з 07.04.2014 ведуться активні бойові дії, дати припинення не передбачені.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року у справі № 760/10717/22 вказано: «надання адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Законом України «Про громадянство України». Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України відноситься до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України і оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру. Частиною першою статті 4 вказаного Закону передбачено, що Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» у разі неможливості встановити особу розпорядником реєстру особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи державною міграційною службою України та (або) прийняття відповідного рішення суду, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.

Враховуючи наведені норми законодавства, заявник має право на встановлення відповідного факту, що має юридичне значення, у порядку, визначеному частиною першою статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Згідно з вимогами вказаного законодавства України у разі якщо Державна міграційна

служба України не змогла встановити особу заявника після проведення процедури ідентифікації, то встановлення такого факту проводиться у судовому порядку. До місцевого загального суду подається заява про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Основними документами, які дозволяють особі звернутися до суду, мають бути свідоцтво про народження особи та рішення Державної міграційної служби України про неможливість встановити особу після проведення процедури ідентифікації. У своїй заяві до суду заявник має вказати, який факт він просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують цей факт (показання свідків, біографічні дані заявника та будь-які документи, які надають можливість перевірити інформацію щодо його особи). Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 511/409/20 (провадження № 61-20060св21).

Отже, суд вважає, що в судовому засіданні встановлено особу заявниці, якою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка народилася у м. Києві, що підтверджується письмовими доказами та показаннями свідка.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Факт про встановлення якого просить заявниця, дасть їй підстави для отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон та реалізації своїх конституційних прав і свобод як громадянина України в майбутньому.

Відповідно до статті 1 Закону № 2235-III громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Згідно із статтею 3 Закону № 2235-III громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом № 2235-III(13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з листопада 1991 року, а в 24 серпня 1991 року, зазначені в пункті 2, -з 13 пункті 3, -з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Відповідно до статті 5 Закону № 2235-III документами, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України відноситься до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.

Частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI передбачено, що Реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 5492-VI ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 01.12.1999 року отримала Паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , який виданий Ц-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області.

Відповідно до постанови Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 161/9609/22 (провадження № 61-12995сво22), факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року має значення для встановлення належності заявника до громадянства України та в подальшому отримання паспорта громадянина України.

Процедура встановлення належності до громадянства України не застосовується до особи, що вже отримала паспорт громадянина України.

Відтак, суд приходить до переконання, що заявниці слід відмовити в частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року).

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає заяву підставною та такою, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 293, 294, 315 ч.2, 319 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

заяву задовольнити частково.

Встановити особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка народилася у м. Києві.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Львівського апеляційного суду.

Заявниця: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Західне міжрегіональне управління державної міграційної служби, код ЄДРПОУ 45870769, юридична адреса: 79007, м. Львів, вул.Січових Стрільців,11.

Повний текст рішення складено 27.02.2026 року.

Суддя П. С. Невойт