Рішення № 13492598, 12.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/39412.01.11 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімконтракт"

до                    Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

про                    стягнення 12 223,07грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - не з’явилися( у попередніх засіданнях був присутній повноважний представник Пенченко Г.В.)

від відповідача - Шулімова Л.О.

У судовому засіданні 12.01.2011 за згодою присутніх представників сторін (відповідача) судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімконтракт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 12223,07грн заборгованості за Договором поставки №018/07 від 18.01.2010 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору поставки№018/07 від 18.01.2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімконтракт" та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", останній за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 08.11.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/394.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у відповідності до якого Відповідач не заперечує проти оплати отриманого товару, але тільки за цінами, вказаними у Специфікації, яка єневід"ємною частиною Договору поставки№018/07 від 18.01.2010 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.12.2010 продовжено строк розгляду спору на 1місяць.

04.01.2011 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, де останній просить суд стягнути з відповідача 11840,50грн.-основного боргу та 178,09грн -пені.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи усудовому засіданні.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімконтракт"- Постачальник(далі-Позивач) та Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"-Покупець (далі-Відповідач) уклали Договір поставки №018/07 (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач на умовах, передбачених цим Договором, зобов"язується передати (поставити) у власність Відповідача фрукти(далі-Товар) за ціною та асортиментом, узгодженими Сторонами у Специфікації (додаток д№1) до цього Договору.

Відповідно до п6.1 Договору Відповідач зобов"язується оплатити кожну отриману відповідно до даного Договору партію Товару протягом 10(десяти) банківських днів, після підписання представником Відповідача товарних накладних та отримання рахунку-фактури.

Так, на виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 12 223,07грн., що підтверджується видатковими накладними (копії наявні у матеріалах справи).

В порушення умов Договору Відповідач не розрахувався за отриманий товар.

Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, Відповідача-склала 11840,50грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

У своєму відзиві Відповідач зазначає, що поставку товару визнає у повному обсязі та погоджується оплатити отриманий товар при умові зменшення суми бргу на 656,07грн., тобто з перерахунку поставленого Товару за цінами, вказаними у Специфікації.

Таким чином, суд, беручи до уваги ціни , вказані у Специфікації, вважає., що з відповідача підлягає стягненню 11 567,00грн. основного боргу.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до розрахунку Позивача, останній просить стягнути з Відповідача 178,09грн. 3% річних.

Але суд не може погодитись з даним розрахунком.

Відповідно до розрахунку суду з Відповідача підлягає стягненню 173,09грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 11567,00 грн. основного боргу,та 173,09рн. три проценти річних .

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 117,34грн. та 226,56грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімконтракт" задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м.Київ, вул. І.Франка,5, код ЄДРПОУ 00131305), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімконтракт" (01010, м.Київ, вул.Січневого повстання,11-А, код ЄДРПОУ 21580668, р/р 26006010041997 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313) 11 567(одинадцять тисяч п"ятсот шістдесят сім)грн. 00коп. - основного боргу,173(сто сімдесят три)грн.09коп-3% річних, 117(сто сімнадцять)грн. 34 коп.- витрат по сплаті державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 56 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімконтракт" відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 17.11.2011