Рішення № 134925806, 17.03.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/472/26 Справа №456/5898/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

17.03.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,

розглянув у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.

Процесуальні дії у справі.

29.10.2025 на адресу Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшов позов ТДВ «Страхова компанія «Гардіан», поданий представником позивача адвокатом Сечком С.В. до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 20.06.2024 о 21:05 год. у с. Пісочна на автодорозі М 06 591 км + 500 м сталася ДТП за участі транспортного засобу марки «BMW 320 і», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, та транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 . У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Відповідно до постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 02.10.2024 у справі №447/2410/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП, накладено адміністративне стягнення. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «BMW 320 і», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №СА26187. Потерпілий звернувся до ТДВ «СК «Гардіан» із повідомленням про ДТП від 23.08.2024 та заявою про виплату страхового відшкодування від 23.06.2024. Розрахунок на виплату страхового відшкодування було здійснено на підставі протоколу огляду транспортного засобу від 01.07.2024, ремонтної калькуляції №G-37209 від 17.09.2024, страхового акту №G-40386-1. ТДВ «СК «Гардіан» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 94 523,26 грн., що стверджується платіжною інструкцією №220909 від 01.11.2024. Відтак, у відповідача виникло зобов`язання відшкодувати завдані збитки у розмірі сплаченого страховиком страхового відшкодування у порядку регресу, тому представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом.

05.11.2025 на електронну пошту Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшла відповідь старости Рудниківського старостинського округу Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області про те, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 .

06.11.2025 суддею Стрийського міськрайонного суду Львівської області постановлено ухвалу, якою цивільну справу №456/5898/25 за позовом ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування передано на розгляд за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.

11.12.2025 на адресу Миколаївського районного суду Львівської області надійшла ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.11.2025 про передачу цивільної справи за позовом ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» до ОСОБА_1 на розгляд за підсудністю разом із матеріалами цивільної справи №456/5898/25.

На підставі ч. 2 ст. 32 ЦПК України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

12.12.2025 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 12.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі. Сторонам надано строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Копію ухвали суду від 12.12.2025, копію позовної заяви з доданими до такої документами відповідач ОСОБА_1 отримав 20.12.2025, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду та міститься у матеріалах справи, трекінгом відправлення (а.с. 39, 49).

Суддею в ухвалі щодо прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 12.12.2025 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 191 ЦПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову ; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам копію відзиву та доданих до нього документів.

Відзиву в установлений ухвалою суду та цивільним процесуальним законодавством строк подано не було.

02.03.2026 ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, вказавши, що позов визнає повністю (а.с. 42).

Представником позивача неодноразово засобами системи «Електронний Суд» подано клопотання щодо проведення судового засідання за відсутності представника позивача.

Належним чином повідомлені сторони не з`явилися (а.с. 88-91). Від обох сторін у матеріалах справи містяться клопотання щодо проведення розгляду справи за їх відсутності.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи те, що сторони не з`явилися у судове засідання, подали заяви щодо проведення розгляду справи за їх відсутності, відповідач подав заяву, у якій визнав позовні вимоги, суд вважає за можливе ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.

Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону. Підстав для висновку про порушення прав, свобод чи інтересів інших осіб у зв`язку з визнанням відповідачем позову немає.

У зв`язку із визнанням відповідачем позову, суд, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України, ухвалює рішення у підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

Відповідно до копії постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 02.10.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, та, на підставі ст. 36 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Крім цього, постановлено стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн. (а.с. 4-5).

Вищевказаною постановою встановлено наступне. 20.06.2024 о 21:05 год. у с. Пісочна на а/д М-06 591 км + 500 м водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW 320 і», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку, у медичному закладі, згідно висновку експерта №1772/2024-Т від 05.08.2024 судово-токсикологічної експертизи виявлено етиловий спирт 1,51 проміле. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, 20.06.2024 о 21:05 год. у с. Пісочна на а/д М-06 591 км + 500 м водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, допустив зіткнення, а саме: наїзд на інший транспортний засіб, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1; 13.1; 2.3 «б» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Згідно постанови від 31.07.2024 кримінальне провадження №12024141250000332 від 21.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, відносно ОСОБА_1 закрито.

Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`являвся, але подав до суду заяву про визнання вини, та просить суд суворо не карати.

Вказана постанова набрала законної сили 15.10.2025 (а.с. 4-5).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так як обставини події встановлені і викладені постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 02.10.2024, яка набрала законної сили 15.10.2024, такі є обов`язковими та враховуються судом при розгляді справи про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена ця постанова.

Відтак суд прийшов висновку, що факт вчинення ДТП та наявності вини відповідача ОСОБА_1 не підлягає доказуванню.

Згідно з відповіддю Національної поліції України (а.с. 18-19), встановлено, що УПП у Львівській області 20.06.2024 год. здійснювалося оформлення ДТП, що сталася о 21:01 год. на автодорозі М 06 Київ-Чоп 591 км + 500 м. Учасниками ДТП були транспортні засоби марки «BMW 320 і», реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, власником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страховиком якого є ТДВ «СК «Гардіан», та марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , жовтого кольору, 2005 року випуску, власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , страховик ПАТ СК «Євроінс Україна», строк дії полісу до 15.12.2024.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 5641, власником транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , жовтого кольору, 2005 року випуску, є ОСОБА_3 , житель АДРЕСА_3 (а.с. 9).

23.06.2024 потерпілий ОСОБА_3 звернувся до ТДВ «СК «Гардіан» із заявою про настання події, у якому вказав дату ДТП, місце її вчинення, обставини ДТП та її учасників, а також додатковими поясненнями щодо обставин настання ДТП (а.с. 10).

23.06.2024 потерпілий ОСОБА_3 звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с. 12).

Крім цього, на підтвердження своїх вимог представник позивача подав копії: протоколу огляду транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , жовтого кольору, від 01.07.2024; ремонтної калькуляції №G-37209 від 17.09.2024 (а.с. 14-15), полісу серії НОМЕР_4 від 03.02.2024, строк дії до 008.02.2025 (а.с. 6-8).

Відповідно до копії страхового акту №G-40386-1, справа №G-40386, сума страхового відшкодування складає 94 523,26 грн. (а.с. 16).

Згідно з копією платіжної інструкції №220909 від 01.11.2024, на підставі вищенаведених документів, ТДВ «СК «Гардіан» виплатило кошти у розмірі 94 523,26 грн. відшкодування на рахунок потерпілого ОСОБА_3 , вказаний ним у його заяві від 23.06.2024 (а.с. 17).

Оцінка суду.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з проведенням ТДВ «СК «Гардіан» виплати потерпілому ОСОБА_3 страхового відшкодування та набуттям, у зв`язку із цим, позивачем права зворотної вимоги (регресу) до заподіювача шкоди (відповідача) на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до положень статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частина 1 статті 1191 ЦК України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються, зокрема, Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX , який набрав чинності 21.05.2024.

Відповідно до ст. 5 вищевказаного закону, страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Статтею 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Страхова (регламентна) виплата у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи регламентована статтею 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №3720-IX, у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров`я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.

Так, відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 1 частини 1 статті 37 Закону №3720-IX, страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо така особа керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 990 ЦК України.

Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку про її застосування за таких умов: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов`язання перед потерпілим; регрес застосовується після припиненні зобов`язання з відшкодування шкоди.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідженими судом обставинами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 вчинив дорожньо-транспортну пригоду, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що встановлено постановою суду, яка набрала законної сили.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення коштів у порядку регресу.

Отже, суд приходить висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача в порядку регресу на користь ТДВ «СК «Гардіан» суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 94 523,26 грн., яка виплачена як страхове відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії СА №26187 від 03.02.2024.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідачем подано заяву про визнання позову на стадії підготовчого судового засідання, з урахуванням положень ст. 142 ЦПК України, позивачу слід повернути з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а решту 50 відсотків слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 12, 76, 81, 82, 89, 141, 200, 206, 223, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 94 523 (дев`яносто чотири тисячі п`ятсот двадцять три) гривні 26 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» судовий збір у розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Повернути Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, що становить 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок, сплаченого при поданні позову, відповідно до платіжної інструкції №245420 від 29.08.2025.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 96, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35417298.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 17.03.2026.

Суддя Головатий А.П.