Постанова № 134924872, 17.03.2026, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/194/26

провадження № 3/631/143/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Білевці Хотинського району Чернівецької області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Нововодолазьким РС ГУДМС України в Харківській області 02 вересня 2016 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду по суті надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 .

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 701629, складеного 17 лютого 2026 року інспектором ювенальної поліції відділу СВГ відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції Федоренко Альбіною Володимирівною, убачається, що ОСОБА_1 не займається вихованням своєї доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме не створені умови для проживання та навчання, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , брудно, відсутня їжа та одяг, 16 лютого 2026 року о 12 годині 00 хвилин дитина була вилучена до дитячого відділення Нововодолазької центральної лікарні, чим порушив статтю 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як неналежне виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення належних умов життя неповнолітньої дитини.

ОСОБА_1 у судові засідання, що були призначені на 03 березня 2026 року та 17 березня 2026 року не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином у відповідності до приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення за адресою місця проживання, що зазначена у протоколі, а також шляхом направлення судових повісток про виклик в електронному вигляді на номер мобільного телефону, який зазначений у протоколі та заяві про отримання судових повісток в електронному вигляді від 17 лютого 2026 року. Так, згідно довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber» на мобільний телефон ( НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 отримав судову повістку на 03 березня 2026 року - 27 лютого 2026 року о 14 годині 11 хвилин, на 17 березня 2026 року - 11 березня 2026 року о 10 годині 43 хвилин.

ОСОБА_1 засобами телефонного зв`язку на адресу суду надіслав телефонограму, відповідно до якої просив суд розгляд справи провести за його відсутності. Вину у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не визнав.

З цього приводу суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому частина 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить три місяця з дня вчинення правопорушення.

У даній справі суддя виходить з того, що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності на власний розсуд використано процесуальні права.

Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_1 , якому було достовірно відомо про дату, час та місце проведення судового засідання, а також про те, що відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, строки розгляду якої, обмежено законодавством.

У даній справі суддя виходить з того, що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності на власний розсуд використано процесуальні права. Також ОСОБА_1 не повідомляв суд будь-яким способом про бажання брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

З огляду на що, виходячи з вище зазначених правових норм та беручи до уваги те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у її відсутність, адже (з огляду на викладене в сукупності) розгляд суддею/судом цієї справи за відсутності указаної сторони здійснюється на підставі загальних засад і відповідає конституційному принципу верховенства права. Це не призведе до обмежень прав і свобод людини і громадянина, а забезпечить оперативний і об`єктивний судовий контроль на виконання завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначених у статті 1 вказаного Кодексу. Тим більше, що положення статті 268 Кодексу України про адміністративні не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 184 Кодексу України про адміністративні за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного

Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до приписів частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами частини 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто ухиленні від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя дитини підтверджується сукупністю даних, що містяться в наступних належних та допустимих доказах, безпосередньо досліджених в судовому засіданні, а саме:

протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 701629, складеному 17 лютого 2026 року інспектором ювенальної поліції відділу СВГ відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції Федоренко Альбіною Володимирівною, у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 не займається вихованням своєї доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме не створені умови для проживання та навчання, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , брудно, відсутня їжа та одяг, 16 лютого 2026 року о 12 годині 00 хвилин дитина була вилучена до дитячого відділення Нововодолазької центральної лікарні, чим порушив статтю 12 Закону України «Про охорону дитинства». Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 та містить його особистий короткий підпис із наданням власноручних пояснень «з протоколом згодний» (а. с. 2);

повідомленні директора Нововодолазького ліцею № 1 Нововодолазької селищної ради Харківської області Олександра Коваленка про невідвідування навчальних занять дитиною від 16 лютого 2026 року № 01-29/04, відповідно до останній повідомив начальника відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області підполковника Романа Пеленчука, що ОСОБА_2 , 2016 року народження, протягом 10 навчальних днів, а саме з 23 січня 2026 року по 06 лютого 2026 року (за непідтвердженою інформацією дитина хворіла) не відвідує навчальні заняття. 11 лютого дитина була присутня лише на одному уроці. Батьки дитини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були неодноразово проінформовані класним керівником щодо необхідності забезпечення регулярного відвідування занять. Станом на 16 лютого 2026 року документів (усних пояснень), що підтверджують поважність причин відсутності, до закладу освіти не надано. З метою захисту прав та інтересів дитини, недопущення порушення її права на освіту та з`ясування причин невідвідування занять адміністрація Нововодолазького ліцею № 1 просить керівника відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області в межах компетенції вжити відповідних заходів реагування (а. с. 3);

характеристики директора Нововодолазького ліцею № 1 Нововодолазької селищної ради Харківської області Олександра Коваленка від 17 лютого 2026 року за № 01-37/14 згідно якої ОСОБА_2 , 2016 року народження навчається у закладі освіти з першого класу. У першому та другому класах відвідувала заняття регулярно. Під час освітнього процесу на уроках поруч перебувала мати, яка допомагала дитині у виконанні завдань. Домашні завдання виконувалися та здавалися вчасно. Учениця проявляла старанність та відповідальність. Має здібності до виразного читання та образотворчої діяльності, проявляє інтерес до малювання. Дівчинці важко коментувати матеріал та висловлювати власні думки. Темп роботи на уроках повільний, самостійно розпочати виконання завдання дівчинці важко, вона потребує постійної підтримки та стимуляції з боку вчителя. Разом із тим дівчинка замкнута, має труднощі в соціалізації та налагодженні контактів із однолітками. Зі слів матері, дитина має захворювання серцево-судинної системи, у зв`язку з чим її перебування поза домом суттєво обмежується. Спостерігаються ознаки емоційної напруженості та низька самооцінка. У позаурочний час гуртки не відвідує через відсутність підтримки з боку родини. У третьому класі заклад освіти розпочав роботу у змішаній формі навчання з відвідуванням укриття. Перший вихід на очне навчання супроводжувався вираженою емоційною реакцією дівчинки (сильне хвилювання, переляк, тремтіння). З метою надання психологічної підтримки була залучена практичний психолог. Надалі батьки повідомляли про відсутність дитини з різних причин (стан здоров`я, інші обставини), дитину до укриття більше не приводили. Згодом батьками надано письмову відмову від відвідування укриття у зв`язку із проблемами підвозу. Під час дистанційного навчання учениця переважно працює самостійно, однак зафіксовані випадки втручання батька в освітній процес під час онлайн занять, що негативно впливає на емоційний стан дитини (учениця засмучується, припиняє участь у занятті). Домашні завдання виконуються нерегулярно або не здаються. Упродовж 3 класу спостерігаються систематичні пропуски занять без належного попередження та відсутності документів, які підтверджують причини відсутності. Зворотний зв`язок із законними представниками ускладнений: телефонні дзвінки часто залишаються без відповіді, комунікація здійснюється переважно через повідомлення. Участь батьків у житті класу та співпраця із закладом освіти у 3 класі відсутні. Батьки не виявляють інтересу до успіхів і невдач дитини. Реакція батьків на рекомендації та зауваження класного керівника є недостатньою. ОСОБА_2 перебуває на посиленому контролі та потребує посиленої уваги з боку практичного психолога та педагога соціального для корекції емоційного стану та соціалізації (а. с. 4 - 5);

копії прохання учителя початкових класів ОСОБА_5 від 06 лютого 2026 року, відповідно до якого остання доводить до відома директора Нововодолазького ліцею № 1 Нововодолазької селищної ради Харківської області ОСОБА_6 про те, що учениця 3 класу ОСОБА_2 з 23 січня по 06 лютого не відвідує навчальні заняття. 23 січня надійшло повідомлення про проблеми з електропостачанням, 27 січня надійшло повідомлення про те, що дитина захворіла. 03 лютого було надіслано запит щодо стану здоров`я дитини, надійшла відповідь, що дитина продовжує хворіти. Класний керівник намагалась зв`язатися з батьками дівчинки, але телефонний дзвінок залишився без відповіді. При листуванні з батьками дитини останні систематично використовують нецензурну лайку. З огляду на викладене, класний керівник просить прийняти відповідні міри та вжити заходи щодо залучення учениці до навчального процесу (а. с. 6);

письмових поясненнях ОСОБА_2 від 17 лютого 2026 року, опитаної у присутності батька, з яких вбачається, що дівчинка живе разом з матір`ю, ОСОБА_7 , та батьком, ОСОБА_4 . Батьки часто сваряться, а мама вживає спиртні напої. ОСОБА_8 зазначила, що вдома не має належних умов для проживання, брудно в хаті, відсутня їжа. Дівчинка не відвідує навчання, бо не має бажання вчитися, а батько за нею не слідкує (а. с. 7);

письмових поясненнях ОСОБА_1 від 17 лютого 2026 року, який зазначив, що проживає з донькою ОСОБА_9 та дружиною ОСОБА_7 , яка зловживає алкогольними напоями, страждає на епілепсію та постійно лежить. Підтвердив, що з його боку відсутній контроль відносно навчання доньки, їх будинок перебуває у занедбаному стані, відсутня їжа та належні умови для проживання та навчання дитини. На даний час Службою у справах дітей Нововодолазької селищної ради дитину вилучено з родини у патронатну сім`ю за його заявою (а. с. 8);

фотоматеріалами (а. с. 12 - 14).

На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя малолітньої дитини, доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного проступку, судді не надано.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує таке.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер його вчинення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до частини 2 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення ОСОБА_1 суддею не встановлено.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 зазначає наступне.

Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша - репресивно-каральна («штрафна») - полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція - запобіжно-виховна - тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.

Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень її вини, а також наявність на утриманні малолітньої дитини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді попередження, з урахуванням вимог статтей 34, 35 та 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Саме ця міра покарання, на думку судді, буде достатньою для виправлення правопорушника та запобігання вчинення нею нових адміністративних правопорушень.

В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7 Закону України № 4695-IX від 03 грудня 2025 року «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3328 гривень 00 копійок.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 665 гривень 60 копійок, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9 - 11, 23, 24, 25, 27, 33 - 35, частиною 2 статті 38, статтею 40-1, частиною 1 статті 184, статтями 245, 246, 249 - 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді попередження.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання протягом трьох місяців

Суддя Т. М. Трояновська