Рішення № 13492325, 13.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/53113.01.11 За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради

до Приватного підприємства «Бонтур»

про стягнення 2019,32 грн

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники:

від прокуратури: Чипова О.В. за посвідченням

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився.

У судовому засіданні 13.01.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася Прокуратура Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (далі - Позивач) з позовом до Приватного підприємства «Бонтур»(далі - Відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 2019,32 грн.

Позовні вимоги заступника прокурора обґрунтовані тим, що в наслідок невиконання відповідачем істотних умов Договору № 575/2 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району міста Києва від 11.03.05, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 2019,32 грн, тому керуючись ст. 121 Конституції України, 36-1 Закону України «Про прокуратуру»та ст. 2 ГПК України заступник прокурора просить Господарський суд м. Києва стягнути з Приватного підприємства «Бонтур»на користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради борг по орендним платежам у розмірі 2019,32 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.12.10 року порушено провадження у справі №40/531, розгляд справи призначено на 21.12.10 року.

У судове засідання, призначене на 21.12.10, представник органу Прокуратури та Позивача зявилися, вимоги ухвали суду виконали.

Представник органу прокуратури в даній позовній заяві просить ужити заходів до забезпечення позову: накласти арешт на банківські рахунки Відповідача. Розглянувши заяву представника органу Прокуратури у судовому засіданні суд вирішив відмовити у задоволені заяви з підстав не обґрунтованості та недоведеності.

Ухвалою суду від 21.12.10 відкладено розгляд справи на 13.01.11 у звязку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування доказів у Позивача.

У судове засідання, призначене на 13.01.11, зявився повноважний представник орану прокуратури, вимоги ухвали суду виконав у повному обсязі, підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача та органу прокуратури, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив, що 11.03.05 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Приватним підприємством «Бонтур»укладено договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 575/2 (Договір). Відповідно до укладеного договору Відповідач отримав у строкове платне користування нежиле приміщення (надалі обєкт) загальною площею 11,1 кв.м. по вул. Ярославів Вал, 21-г в місті Києві, мета оренди: S11,1 кв.м - під офіс (п.п.1.1,1.2 Договору).

Пунктом 8.2. Договору строк дії договору встановлений з 11.03.05 р. по 02.01.06 р.

Відповідно до акту державного виконавця від 28.10.10 р. приміщення, що знаходиться за адресою вул. Ярославів Вал, 21-г Відповідачем звільнено.

Згідно з п.3.1. Орендодавець зобовязаний на момент підписання договору оренди передати, а Орендар прийняти обєкт оренди за актом приймання-передачі, який є невідємною частиною даного договору та своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.3.2.1. Договору).

У відповідності до п.2.1 Договору встановлено, що за користування обєктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розмір якої за перший місяць складає 459,16 грн та ПДВ 91,83 грн, всього 550,99 грн, далі згідно невідємного додатку до даного договору. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу Орендодавця у випадку прийняття відповідних рішень Шевченківською районною у м. Києві радою, центральними органами виконавчої влади та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. Відмова Орендаря від зміни розміру орендної плати, у звязку з вищезазначеним, є підставою для дострокового розірвання даного договору в порядку, визначеному даним договором (п.2.3 Договору).

Орендна плата сплачується Орендарем починаючи з дати підписання договору. У перший місяць оренди Орендар сплачує подвійний розмір орендної плати за перший та останній місяці оренди та незалежно від наслідків власної господарської діяльності щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця (п.п.2.4, 2.5 Договору).

Відповідно до п.3.2.19 Договору після припинення /розірвання/ дії даного договору до моменту повернення обєкту оренди Орендодавцю за актом приймання-передачі, Орендар зобовязаний вносити плату за фактичне користування обєктом оренди в розмірі орендної плати, а також відшкодовувати витрати на утримання при будинкової території на інші витрати загального користування, сплачувати комунальні послуги, витрати на обслуговування внутрішньо будинкових мереж та обладнання.

Посилаючись на розрахунок заборгованості за період з вересня 2010 р. по 27 жовтня 2010 р., що доданий до матеріалів справи., орган прокуратури стверджує, що орендар (Відповідач) має заборгованість по орендним платежам у розмірі 2019,32 грн.

З огляду на порушення Відповідачем зазначених норм законодавства та умов договору, прокуратура Шевченківського району м. Києва просить стягнути з Відповідача суму заборгованості у розмірі 2019,32 грн на користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради.

Позивачем підтверджено наявність заборгованості за договором оренди № 575/2 від 11.03.05р., укладеного між Позивачем та Відповідачем. Позовні вимоги заявлені прокуратурою підтримано у повному обємі та надано відповідні пояснення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В порядку передбаченому ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

На підставі доказів, що забезпечені Прокуратурою та Позивачем, суд прийшов до висновку, що Відповідач порушив договірні зобовязання щодо здійснення орендних платежів. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду у судовому засіданні Відповідач зобовязання по сплаті орендних платежів за користування Майном згідно з умовами Договору не виконав, суму заборгованості не сплатив.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з Відповідача на користь державного бюджету.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Бонтур»(03062, Україна, м. Київ, Святошинський район, вул. Наумова, 23-А, кв. 303, ідентифікаційний код 24734681) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради (01030, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 26/4, р/р 35427003002508 в УДК м. Києва, МФО 820019 код 21532540) борг по орендним платежам в розмірі 2 019,32 грн (дві тисячі девятнадцять гривень тридцять дві копійки).

3. Стягнути з Приватного підприємства «Бонтур»(03062, Україна, м. Київ, Святошинський район, вул. Наумова, 23-А, кв.303, ідентифікаційний код 24734681) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України 102,00 грн (сто дві гривні нуль копійок) державного мита та 236,00 грн (двісті тридцять шість гривень нуль копійок) витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

4. Видати накази відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 17.01.2011р.