Ухвала суду № 134922498, 18.03.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/11002/25

№ 1-кп/183/2466/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025044080000140 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перещепино, Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, з середньою освітою, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю прокурора - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5

в с т а н о в и в :

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .

В обґрунтуванні якого зазначив, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. і ст. 177 КПК України.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 усвідомлює, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який, передбачено у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, та маючи можливість вільного пересування, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що перешкоджатиме досудовому розслідуванню та судовому розгляду.

Про наявність ризику, передбаченого п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено потерпілу ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які мешкають в одному селі та районі з підозрюваним ОСОБА_3 , та які ще не допитані безпосередньо судом, отже, розуміючи тяжкість покарання, яке може бути призначене, підозрюваний, перебуваючи на свободі, матиме реальну можливість незаконно впливати на свідків, та змусити їх змінити свої показання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 , який підозрюється у спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, перебуваючи на волі, може продовжити злочинну діяльність, тобто вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Окрім цього, було встановлено, що ОСОБА_3 схильний до вчинення домашнього насильства, оскільки раніше вчиняв домашнє насильство та вже бувпритягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.

Застосування до ОСОБА_3 тримання під вартою, як виняткового запобіжного заходу, є цілком виправданим, зважаючи на суспільну небезпеку злочинного діяння, у якому підозрюється останній, наявність у цій справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.

На підставі викладеного, прокурор вважає, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків можливо лише при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобігання вищезазначеним ризикам застосуванням більш м`яких запобіжних заходів неможливо.

Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Заслухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Перед судом прокурором доведено, що на теперішній час продовжують існувати та не зменшились, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України ризики, які стали підставою для застосування та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд погоджується з аргументами прокурора висловленими на обґрунтування вищезазначених ризиків, які є особливо вагомими і на даному етапі кримінального провадження не можуть бути усунуті в менш обтяжливий спосіб, тому суд відхиляє аргументи сторони захисту направлені на обґрунтування клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Враховуючи сукупність викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, для запобігання вищевказаним ризикам, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого доцільно продовжити дію застосованого раніше до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 121 КК України задовольнити.

Обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 15 травня 2026 року включно.

Ухвала в частині продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1