Рішення № 13492005, 12.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/14312.01.11 За позовом До

ПроТовариства з обмеженою відповідальністю "Садін Плюс"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Марівер"

стягнення 1632,87 грн.

Суддя Блажівська О.Є. Представники:Від позивачане з’явились Від відповідача не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Садін Плюс" (далі по тексту –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марівер" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 23/036 від 23.03.2009 року в розмірі 1632,87 грн., з яких 1390,86 грн. основного боргу, 178,68 грн. інфляційних втрат та 63,33 грн. 3% річних.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки № 23/036 від 23.03.2009 року в частині оплати товару, у зв’язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 року було порушено провадження у справі №58/143, розгляд справи призначено на 26.11.2010 року.

26.11.2010р. розгляд справи не відбувся, у зв’язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2010р. розгляд справи призначено на 15.12.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2010 року розгляд справи був відкладений на 24.12.2010 року у зв’язку з неявкою відповідача не неподанням ним витребуваних судом доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 розгляд справи відкладався на 12.01.2011 у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 12.01.2011 року сторони не з’явились, однак позивач направив до суду клопотання вих. №05/01/02 від 05.01.2011р., в якому просив суд розглядати справу без участі свого представника.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.01.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №23/036, за яким позивач зобов’язався поставити та передати у власність відповідача, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.1. цього договору ціна, кількість та асортимент товару, зазначаються у накладних на товар, які є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно з п.5.1. договору відповідач сплачує в повному обсязі вартість поставленої продукції протягом 14 календарних днів з моменту отримання цієї партії товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1390,86 грн., що підтверджується накладною №КС0408001 від 08.04.2009 року, підписаною сторонами та скріпленою мокрими печатками, копія якої наявна в матеріалах справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач мав оплатити отриманий товар у період з 08.04.2009 року по 22.04.2009 року.

Як встановлено судом, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 1390,86 грн.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вчасно не розрахувався з позивачем у зв’язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку, основний борг та штрафні санкції підлягають стягненню у більшому розмірі ніж зазначено позивачем в позовній заяві та доданому до неї розрахунку, а саме: 1390,86 основного боргу, 186,38 грн. інфляційних втрат та 63,45 грн. 3% річних, а всього - 1640,69 грн., в той час як позивачем заявлено до стягнення та визначено ціну позову у загальному розмірі 1632,87 грн., а також сплачено деражвне мито, виходячи з даної ціни позову.

Підстав для стягнення грошових коштів у більшому розмірі ніж визначено позивачем у позові у суду немає, оскільки суд при розгляді справи обмежений розглядом завлених по справі позовних вимог. Не дивлячись на те, що позивачем здійснено розрахунок суми боргу та штрафних санкцій, які є більшими, ніж заявлені позовні вимоги, суд задовольняє позовні вимоги в межах заявленої позивачем суми.

За вказаних обставин суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення 1632,87 грн. заборгованості, з яких 1390,86 грн. основного боргу, 178,68 грн. інфляційних втрат (за період з 22.04.2009 року по 28.10.2010 року) та 63, 33 грн. 3% річних (за період з 22.04.2009 року по 28.10.2010 року).

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марівер»(04107, вул. Багговутівська, 30; код ЄДРПОУ 19256854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Садін Плюс»(62414, Харківська обл., Харківський район, с. Липці, вул. Пушкінська, 20; 61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 7; код ЄДРПОУ 35288465) 1390 (одна тисяча триста дев’яносто) грн. 86 коп. основного боргу, 178 (сто сімдесят вісім) грн.. 68 коп. інфляційних втрат, 63 (шістдесят три) грн. 33 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.Є. Блажівська Повне рішення складено: 17.01.2011 року