Рішення № 13491947, 10.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/1210.01.11 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо ЗІЗ»

про визнання договору дійсним та визнання права власності

Суддя М.Є.Літвінова

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2. предст. за довір.;

Від відповідача Герасимов П.О. предст. за довір.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання договору купівлі-продажу нежитлового будинку з складськими та адміністративними приміщеннями від 26.10.2010, розташованого за адресою АДРЕСА_1 та визнання за позивачем права власності на нежитловий будинок з складськими та адміністративними приміщеннями. Загальною площею 1319,01 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2010 порушено провадження у справі №35/12, розгляд справи призначений на 06.01.2011.

В судовому засіданні представники сторін надали суду документи на часткове виконання вимог ухвали суду від 29.12.2010 №35/12.

В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду пояснення щодо підстав невиконання умов спірного договору.

В судовому засіданні 06.01.2011, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 10.01.2010.

В судовому засіданні 10.01.2010 представником відповідача подані суду документи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торнадо ЗІЗ»(продавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу з складськими та адміністративними приміщеннями (надалі-Договір).

Відповідно до умов даного Договору (п.1.1) продавець зобов»язався передати у власність покупця нежитловий будинок з складськими та адміністративними приміщеннями загальною площею 1319,01 кв.м., а покупець зобов»язався прийняти зазначений будинок з складськими та адміністративними приміщеннями та оплатити його вартість.

Об»єкт цього Договору є будинок з складськими та адміністративними приміщеннями, місцезнаходженням якого є АДРЕСА_1 (п.1.2 Договору).

Згідно п.2.1 Договору ціна об»єкта становить 200000,00 грн.

Оплата покупцем договірної ціни будинку з складськими та адміністративними приміщеннями, як вона визначена у п.2.1 цього Договору, здійснюється до моменту підписання Договору, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на вказаний продавцем розрахунковий рахунок. Перерахування грошових коштів здійснюється із правилами, передбаченими чинним в Україні законодавством для безготівкових розрахунків (п.2.2 Договору).

Відповідно до п.2.3 Договору сторони вправі за своєю домовленістю змінити форму, вид, порядок розрахунків за цим Договором.

Згідно п.3.1 пп.3.1.1 Договору покупець зобов»язаний в порядку та на умовах, визначених цим Договором, сплатити продавцеві договірну ціну будинку з складськими та адміністративними приміщеннями.

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти будинок з складськими та адміністративними приміщеннями (пп.3.1.2 Договору).

Відповідно до п.3.2 пп.3.2.1, 3.2.2 Договору продавець зобов»язаний протягом 30 календарних днів з моменту прийняття пропозиції укласти Договір, підготувати необхідні для нотаріального посвідчення даного Договору документи.

Після закінчення вказаного в пп.3.2.1 Договору терміну направити до визначеного покупцем нотаріуса уповноваженого представника для нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору (пп.3.2.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи 08 листопада 2010 року сторонами був підписаний Акт прийому-передачі об»єкта продажу.

Відповідно до умов даного Договору (п.2.3) оплата за даним Договором здійснена у формі простого векселя серія АА 1466780 від 26.10.2010 на суму 200000,00 грн.

Листом від 25.11.2010 року позивач запросив відповідача 07.12.2010 року о 10-00 год. з»явитись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю.В. за адресою: АДРЕСА_2 для укладення та нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу будинку з складськими та адміністративними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач на вимогу (від 25.11.2010 №б/н) не з»явився, уповноваженого представника не направив, та продовжує ухилятись від нотаріального посвідчення Договору.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив зазначені факти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Господарський суд міста Києва вважає, що уточнені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою права передбачені певні способи захисту прав та інтересів, з якими особа має право звертатись до суду, при цьому ст.16 Цивільного кодексу України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.208, ч.1,2 ст.209 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між юридичними особами. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Відповідно до ч.1 ст.657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст.219 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Згідно з ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З наведених правових норм вбачається, що договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути укладений між юридичними особами в письмовій формі та обовязково нотаріально посвідчений. У випадку недодержання сторонами при укладенні договору вимоги про нотаріальне посвідчення, договір є нікчемним. При цьому, непосвідчений нотаріально договір, повністю або частково виконаний однією із сторін, може бути визнаний судом дійсним, якщо нотаріальна форма недотримана з вини іншої особи, ця особа ухилилась від нотаріального посвідчення договору, сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору. В подальшому нотаріальне посвідчення такого договору не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу нежитлового будинку, що підтверджується письмовими доказами, а саме листуванням між сторонами, підписанням між ними договору купівлі-продажу вказаних приміщень, в якому визначено всі істотні умови.

Докази виконання умов Договору також надані до матеріалів справи (простий вексель та акт приймання-передачі від 08.11.20100).

Листом від 25 листопада 2010 року позивач запропонував відповідачу 07 грудня 2010 року о 10 годині 00 хвилин зявитись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю.В. для нотаріального посвідчення підписаного між ними договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 1319,01 кв.м.

Відповідач для нотаріального посвідчення договору не зявився, про що свідчить свідоцтво від 07 грудня 2010 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В.

З наведеного вбачається, що сторони уклали договір з усіма його істотними умовами, даний договір був виконаний сторонами, майно було передано і гроші за нього сплачені, відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, тому суд вважає, що договір купівлі-продажу від 26.10.2010, відповідно до норм ч.2 ст.215, ст.ст. 219, 220 Цивільного кодексу України належить визнати дійсним, а дана позовна вимога позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч.3 ст.334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено судом позивач та відповідач уклали договір з усіма його істотними умовами, даний договір був виконаний сторонами, відповідачем майно було передано і гроші за нього були позивачем сплачені, відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, чим фактично не визнав право власності позивача на куплене майно.

За вказаних обставин суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про визнання за ним права власності на обєкт нерухомого майна, а саме нежитловий будинок з складськими та адміністративними приміщеннями, загальною площею 1319,01 кв.м., розташований по АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог з урахуванням уточнених позовних вимог, відповідач визнав позовні вимоги, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку з складськими та адміністративними приміщеннями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений 26.10.2010 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торнадо ЗІЗ».

3. Визнати за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (04074, АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на обєкт нерухомого майна, а саме нежитловий будинок з складськими та адміністративними приміщеннями, загальною площею 1319,01 кв.м., розташований по АДРЕСА_1.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо ЗІЗ»(04074, м.Київ, вул. Сокальська, буд. 1, оф.1; ідентифікаційний номер 329798126549, код ЄДРПОУ 32979811, рахунок №260070297600 в АБ «Брокбізнесбанк»м. Києва, МФО 300249) на користь Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (04074, АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.) - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Літвінова М.Є.

Дата підписання

повного тексту рішення: 12.01.2011.