Рішення № 13491887, 10.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/145-48/66910.01.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехсервіс"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

простягнення 350 983,46 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Ярощук М.В.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехсервіс" (надалі –ТОВ "Спецтехсервіс") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (надалі – ТОВ "Ласка Лізинг") про стягнення 350983,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №28040-01 від 11.07.2008 р. позивач здійснив поставку та монтаж краново-маніпуляторної установки, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті виконаних робіт не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 289 512,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 38 505,09 грн., 3% річних у розмірі 2990,04грн. та індексу інфляції у розмірі 19 976,33 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Клопотанням про збільшення розміру позовних вимог від 27.08.2009 р. позивач було збільшено розмір заявлених до стягнення індексу інфляції, 3% річних та просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6 543,76 грн., індекс інфляції у розмірі 35609,98 грн. та зменшено позовні вимоги в частині стягнення пені до 36 169,17 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2010 р. у справі №12/145, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2010 р., позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Ласка Лізинг" на користь ТОВ "Спецтехсервіс" основний борг у розмірі 289512,00 грн., збитки від інфляції у розмірі 19976,33 грн., 3% річних у розмірі 2990,04 грн., пеню у розмірі 38505,09 грн., державне мито у розмірі 3509,84 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2010 р. рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2010 р. скасовано в частині стягнення основного боргу у розмірі 77 203,20 грн., збитків від інфляції у розмірі 19976,33 грн., 3% річних у розмірі 2990,04 грн., пеню у розмірі 38505,09 грн. та передано справу №12/145 в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва, в іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2010 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2010 р. залишені без змін.

За резолюцією керівництва суду розгляд справи доручено судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2010 р. справу №12/145 в частині стягнення основного боргу у розмірі 77 203,20 грн., збитків від інфляції у розмірі 19976,33 грн., 3% річних у розмірі 2990,04 грн., пені у розмірі 38505,09 грн. прийнято до провадження, присвоєно їй новий №12/145-48/669 та призначено до розгляду на 10.01.2011р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані ухвалою суду пояснення не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №13367365 від 14.12.2010 р., що отримане відповідачем 20.12.2010 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2008 р. між ТОВ "Спецтехсервіс" (виконавець) та ТОВ "Ласка Лізинг" (замовник) укладено договір №28040-01 (надалі –"Договір").

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що у відповідності до умов даного договору виконавець зобов’язується виконати роботи по поставці та монтажу краново-маніпуляторної установки на автомобільне шасі МАЗ-630305-220, яке повинно бути обладнане коробкою відбору потужності, наданою замовником, а замовник зобов’язується прийняти роботи та оплатити їх у відповідності до даного договору.

Положеннями п.п. 1.2, 2.1 Договору погоджено, що загальна вартість товару, який поставляється виконавцем, та робіт по його монтажу на авто техніку замовника становить 386016,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата робіт по поставці та монтажу товару проводиться в наступному порядку: оплата в розмірі 25% від суми договору, що становить 96 504,00 грн. на протязі 5 днів з моменту підписання сторонами даного договору (п.п. 2.2.1 Договору); оплата в розмірі 55% від загальної суми договору, що становить 212 308,80 грн., на протязі п’яти днів з дня повідомлення замовника про готовність товару до відвантаження із Зальцбурга, Австрія, виконаного в письмовій формі та переданого замовнику факсимільним способом або по електронній почті (п.п. 2.2.2 Договору); оплата в розмірі 20% від загальної суми договору, що становить 77 203,20 грн., на протязі п’яти днів з дня повідомлення замовника про готовність встановленого товару на автотехніку замовника до відвантаження, виконаного в письмовій формі та переданого замовнику факсимільним способом або по електронній почті.

Згідно із п.п. 4.1, 4.3 Договору виконавець зобов’язується поставити товар на протязі 26 (двадцяти шести) неділь з моменту виконання замовником п. 2.2.1 даного договору. Виконавець зобов’язується провести монтаж товару на автотехніку замовника на протязі десяти робочих днів з моменту надання авто техніки замовником, яка поставляється замовником на умовах СРТ –Львівська обл., м. Сколе, вул. Героїв Маківки, 4 (згідно правилам Інкотермс –2000). Датою надання автотехніки замовником є дата підписання сторонами акту приймання-передачі автотехніки на дообладнання. Датою поставки товару являється ага його отримання згідно видаткової накладної. Датою виконання робіт по монтажу товару та повернення автотехніки замовнику є дата підписання сторонами акту виконаних робіт. Встановлений товар передається замовнику на умовах EXW-франко-завод виконавця, Львівська обл., вул. Героїв Маківки, 4 (згідно правилам Інкотермс –2000) на умовах самовивозу.

Відповідно до п. 6.1 Договору строк дії даного договору: з моменту його підписання сторонами та діє до моменту виконання зобов’язань по договору обома сторонами.

На виконання умов Договору 07.08.2008 р. відповідач перерахував на користь позивача передоплату у розмірі 96504,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 08.08.2008р.

05.11.2008 р. позивач направив на адресу відповідача лист №081105/01 в якому просив надати автомобіль для монтажу крана маніпулятора.

Листом №081105/02 від 05.11.2008 р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням про готовність товару до відвантаження з Австрії та просив сплатити 55% від загальної суми Договору.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання за Договором по оплаті поставленого товару та виконаних робіт, а в межах справи №12/145-48/669 розглядаються вимоги про стягнення заборгованості по сплаті 77203,20 грн. (ІІІ етап розрахунку - 20% від суми Договору), пені у розмірі 38 505,09 грн., індексу інфляції у розмірі 19 976,33 грн. та 3 % річних у розмірі 2 990,04 грн. нарахованих за прострочення по сплаті 212 308,80 грн. (ІІ етап розрахунку - 55% від суми договору) та 77203,20 грн. (ІІІ етап розрахунку - 20% від суми Договору).

Виходячи із змісту укладеного між сторонами Договору, він за своєю правовою природою є змішаним, що містить елементи договору підряду та елементи договору поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 54 та 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суд відзначає, що в частині стягнення основного боргу на новий розгляд передані позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті ІІІ етапу розрахунку - 20% від суми Договору, що становить 77203,20 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п. 2.2.3 п. 2.2 Договору оплата робіт по поставці та монтажу товару в розмірі 20% від загальної суми договору, що становить 77 203,20 грн., проводиться на протязі п’яти днів з дня повідомлення замовника про готовність встановленого товару на автотехніку замовника до відвантаження, виконаного в письмовій формі та переданого замовнику факсимільним способом або по електронній почті.

Тобто, сторонами погоджено, що обов’язок відповідача по сплаті ІІІ етапу розрахунку за Договором виникає після письмового повідомлення позивача про готовність встановленого товару на автотехніку відповідача до відвантаження.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2010 р. позивача було зобов’язано надати докази повідомлення про готовність встановленого товару на автомобіль відповідача до відвантаження та докази направлення його на адресу відповідача. Крім того, позивача зобов’язувалося надати докази на підтвердження надання відповідачем автотехніки на дообладнання та здійснення позивачем такого дообладнання.

На виконання вимог ухвали суду позивачем не було надано доказів на підтвердження надання відповідачем автотехніки на дообладнання, встановлення позивачем товару на таку автотехніку та повідомлення відповідача про готовність встановленого товару на автомобіль відповідача до відвантаження, а представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що автотехніка не надавалася, дообладнання не здійснювалося.

Отже, позивач не виконав зобов’язання (встановлення товару на автотехніку відповідача та повідомлення відповідача про його готовність до відвантаження) наявністю якого обумовлений обов’язок відповідача здійснити ІІІ етап розрахунку за Договором та сплатити на користь позивача 77 203,20 грн.

Посилання позивача на лист №081105/01 від 05.11.2008 р., яким останній звернувся до відповідача з проханням надати автомобіль для монтажу товару, як на підставу для здійснення відповідачем оплати ІІІ етапу розрахунку за Договором судом відхиляється, оскільки сторонами в Договорі чітко визначені обставини (в п.п. 2.2.3 Договору) з настанням яких у відповідача виникає обов’язок здійснити оплату ІІІ етапу розрахунку за Договором (77 203,20 грн.).

Частинами 1, 3 ст. 538 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Положеннями ч. 1-3 ст. 613 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не доведено факту встановлення товару на автотехніку відповідача та повідомлення відповідача про готовність встановленого товару на авто техніку відповідача до відвантаження, підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 77 203,20 грн. у суду відсутні.

Також, на новий розгляд передані вимоги позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 19 976,33 грн., 3% річних у розмірі 2 990,04 грн. та пені у розмірі 2990,04 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті 386 016,00 грн. (І, ІІ та ІІІ етапи розрахунку за Договором).

Відповідно до клопотання ТОВ "Спецтехсервіс" про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 89-92 т. 1) позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті І етапу розрахунку, нараховану у період з 17.07.2008 р. по 07.08.2008 р. та індекс інфляції, 3% річних та пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті ІІ та ІІІ етапів розрахунку, нарахованих у період з листопада 2008 року по червень 2009року, з 11.11.2008 р. по 12.08.2009 р. та з 11.11.2008 р. по 12.05.2009 р. (183 дні) відповідно.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2010 р. у справі №12/145 встановлено існування прострочення відповідача по сплаті І етапу розрахунку та несплата відповідачем ІІ етапу розрахунку за Договором, що залишено без змін у вказаній частині постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2010 р.

Отже, відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів по І та ІІ етапах розрахунку за Договором не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.1 Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, передбачених п. 2.2 даного договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від загальної суми боргу за кожен день прострочення.

З урахування п. 2.2.1 Договору оплата І етапу розрахунку у розмірі 25% від загальної суми Договору (96 504,00 грн.) мала бути здійснена до 16.07.2008 р., а тому позивач правомірно нараховує пеню у період з 17.07.2008 р. по 07.08.2008 р. (день оплати відповідачем І етапу).

За перерахунком суду, здійсненим за подвійною обліковою ставкою НБУ згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені за прострочення по сплаті І етапу розрахунку за Договором у визначений позивачем період (а.с. 89 т. 1) становить 1 392,19 грн.

Оскільки за перерахунком суду розмір пені, нарахованої за прострочення по оплаті І етапу розрахунку, більший ніж заявлено позивачем до стягнення в цій частині, а підстави для виходу за межі позовних вимог у суду відсутні, то позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному позивачем розмірі –1 332,55 грн. (а.с. 89 т. 1).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по оплаті 212 308,80 грн. (ІІ етап), нарахованої у період з 11.11.2008 р. по 12.05.2009 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, з урахуванням приписів п. 2.2.2 Договору останнім днем виконання грошового зобов’язання відповідачем по оплаті ІІ етапу розрахунку за Договором у розмірі 55% від загальної суми Договору (212 308,80 грн.) є 10.11.2008 р., а відтак позивач правомірно здійснює нарахування пені з 11.11.2008 р. (а.с. 89 т. 1).

По-друге, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 10.05.2009 р.

Отже, з урахуванням викладеного правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті ІІ етапу розрахунку (212 308,80 грн.), нарахованої за період з 11.11.2008р. по 10.05.2009 р. у розмірі 25 230,66 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, правомірним є стягнення з відповідача пені за прострочення по сплаті І та ІІ етапів розрахунку за Договором у розмірі 26 563,21 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно (за більший період та від більшої суми).

Стосовно вимог позивача про стягнення індексу інфляції, нарахованого у період прострочення по оплаті ІІ етапу з листопада 2008 року по червень 2009року та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті ІІ етапу у період з 11.11.2008 р. по 12.08.2009 р. суд відзначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення індексу інфляції та 3% річних від суми простроченої оплати ІІ етапу розрахунку за Договором у розмірі 212 308,80 грн.

За перерахунком суду розмір індексу інфляції та 3% річних, нарахованих за прострочення по оплаті ІІ етапу розрахунку за Договором, що підлягають стягненню з відповідача становлять 26 538,60 грн. та 4 798,76 грн. відповідно.

Суд відзначає, що у справі №12/145-48/669 розглядаються позовні вимоги в частині, яка передана на новий розгляд постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2010 р. у справі №12/145, а відтак розмір індексу інфляції та 3% річних обмежено розміром вимог, переданих на новий розгляд вказаною постановою.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 19 976,33 грн. та 2 990,04 грн. відповідно.

Оскільки судом не встановлено визначених позивачем обставин порушення відповідачем своїх зобов’язань за Договором в частині сплати ІІІ етапу розрахунку (77 203,20 грн.) з існуванням яких, в т.ч. приписи ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, передбачають можливість стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних, то правові підстави для нарахування таких штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ІІІ етапу відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Спецтехсервіс" на користь ТОВ "Ласка Лізинг" пені у розмірі 26 563,21 грн., індексу інфляції у розмірі 19 976,33 грн. та 3% річних у розмірі 2990,04грн.

В іншій частині переданих на новий розгляд позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Розподіл судових витрат відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України не здійснюється, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2010 р. у справі №12/145 судові витрати повністю стягнуто з відповідача на користь позивача, а постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2010 р. вказане рішення у цій частині залишено без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехсервіс" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп 2; ідентифікаційний код 33104543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехсервіс" (82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Героїв Маківки, 4; ідентифікаційний код 32003437) пеню у розмірі 26 563 (двадцять шість п’ятсот шістдесят три) грн. 21 коп., індекс інфляції у розмірі 19 976 (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот сімдесят шість) грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 2 990 (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто) грн. 04 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –11.01.2011 р.