Ухвала суду № 134916657, 18.03.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2075/26

Номер провадження2/205/2849/26

У Х В А Л А

18 березня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Мадьонової Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Дніпрі клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває зазначена цивільна справа.

25 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_2 шляхом поштового відправлення «Укрпошта» направив до суду клопотання про зупинення провадження у вищевказаній цивільній справі у зв`язку із знаходженням його у Збройних силах України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.

Представник позивача Поляков О.В. у позовній заяві просив суд розглядати справу за відсутності їх представника, за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, не заперечував щодо постановлення заочного рішення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи та клопотання відповідача, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При цьому згідно з п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Так, дійсно Указом Президента України Володимира Зеленського № 64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище указ було затверджено.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема востаннє Указом Президента України № 757/2022 від 7 листопада 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2738-IX від 16 листопада 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, та такий продовжує діяти на цей час.

Як вбачається з долученої до клопотання відповідача довідки № 40 від 08 січня 2026 року, виданої начальником групи військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_3 , солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України.

Отже, відповідачем надані докази перебування його у складі Міністерства оборони України у військовій частині, тому суд вважає, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 205/2075/26 є обґрунтованим.

Також суд зазначає, що розумність строків розгляду справи згідно ст. 2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Так, згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на розгляд справи упродовж розумного строку, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст. 6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п. 47 рішення Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04). Тобто, принцип правової визначеності передбачає зрозумілість, прогнозованість та усталений порядок застосування процесуальних норм.

У вищевказаному випадку норми процесуального права, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, які покладають на суд безумовний обов`язок зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі ЗСУ, що переведені на воєнний стан, є чіткими та прогнозованими в частині того, що вони встановлюють неможливість вирішення спору у відношенні сторони, яка перебуває у складі ЗСУ під час воєнного стану, а тому позивач не вправі мати законних очікувань з приводу розгляду та вирішення справи за такої обставини.

Розгляд справи у відношенні сторони, яка перебуває у складі ЗСУ в період воєнного стану з порушенням приписів процесуального закону та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси такої сторони і суперечити принципу юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).

Суд звертає увагу, що ст. 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання щодо його перебування у складі ЗСУ.

За таких обставин постановлення судом ухвали про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі ЗСУ, грунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу юридичної визначеності.

Враховуючи вищезазначене, відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 19 жовтня 2025 року по теперішній час, тобто перебуває у складі Збройних Сил України, тобто існують обставини відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, що унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження у справі, а тому суд вважає за необхідне клопотання відповідача задовольнити, провадження у справі зупинити до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

Таким чином, після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, тобто, припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, відповідач зобов`язаний повідомити про це суд.

Керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 260, 352-355 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження задовольнити.

Провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - зупинити до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, тобто до закінчення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі зобов`язати відповідача невідкладно повідомити про це суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути поданою безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя: Т.П. Терещенко

.