Рішення № 134914805, 16.02.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 947/22782/25

Провадження № 2/496/1608/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Сурженко К.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 402776559 від 02.10.2023 року у розмірі 40888 грн 20 к. та понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 02.10.2023 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 402776559 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з використанням персонального ідентифікатора GXYH-5585. Відповідачка на офіційному сайті Товариства www.moneyveo.ua ознайомилась з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого відповідачка подала відповідну заяву, в якій вказала свої персональні дані та номер банківської картки для перерахунку коштів. Приймаючи умови кредитного договору, відповідачка підтвердила, що повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало відповідачці кредит в сумі 8600,00 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача НОМЕР_1 . Відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження дії договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 265 від 02.01.2024 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача.

19.12.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 19/1224-01. Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 19.12.2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.

29.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Станом на дату звернення позивача до суду та відповідно до реєстру боржників, заборгованість відповідачки по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 40888 грн 20 к., з яких: 7899 грн 20 к. заборгованість по тілу кредиту та 32989 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Крім судового збору у розмірі 2422,40 грн позивач просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

У зв`язку з прийняттям прав грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позовної заяви просив справу розглянути за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, хоча повідомлялась належним чином про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 02.10.2023 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 402776559 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з використанням персонального ідентифікатора GXYH-5585. Відповідачка на офіційному сайті Товариства www.moneyveo.ua ознайомилась з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого відповідачка подала відповідну заяву, в якій вказала свої персональні дані та номер банківської картки для перерахунку коштів. Приймаючи умови кредитного договору, відповідачка підтвердила, що повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил. Відповідно до умов договору: п. 2.3 кредитодавець надає позичальнику перший транш в сумі 8600 грн 02.10.2023 року (що є датою надання кредиту; кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (не цільовий кредит); п. 5.1 кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4441-11ХХ-ХХХХ-2974, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором; п. 7.3 кінцева дата повернення (виплати) кредиту 01.11.2028 року; п.п. 8.3.1 за період від дати видачі кредиту до 01.11.2023 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 306,60 відсотків річних, що на день укладання договору становить 0,84 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним; п.п. 8.3.2 у разі, якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 01.11.2023 року проценти нараховуються за ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладання договору становить 2,10 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним; 8.4 після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладання договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним; п. 11.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання (а.с. 47-51).

На виконання переддоговірних обов`язків 02.10.2023 року відповідачку було ознайомлено з паспортом споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 402776559 від 02.10.2023 року, інформація зберігає чинність та є актуальною до 05.10.2023 року, в якому наявні наступні умови кредитування: тип кредиту фінансовий кредит; сума/ліміт кредиту 8600 грн; строк кредитування до 1857 днів (Дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження); процентна ставка Дисконтна 3,65% - 766,50%; індивідуальна процентна ставка 383,25% - 766,50%; Базова процентна ставка 766,50%; Після закінчення Дисконтного періоду 1087,70%; процентна ставка фіксована; реальна річна процентна ставка 1440,00 процентів річних (а.с. 52-53 зв.).

Вказаний Договір та паспорт споживчого кредиту укладені з використанням інформаційно-комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом направлення через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатора «GXYH», «5585».

На підтвердження виконання умов договору надано копію платіжного доручення від 02.10.2023 року, відповідно до якої зазначено, що було успішно перераховано кошти в сумі 8600 грн на платіжну картку клієнта 4441-11ХХ-ХХХХ-2974 (а.с. 67).

Відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 18.12.2025 року № БТ/Е-21975, на ім`я ОСОБА_2 емітовано картку № НОМЕР_2 . 02.10.2023 року на карту № НОМЕР_2 зараховані кошти у розмірі 8600,00 грн (100-101).

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням кредитних договорів регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша стаття З Закону України «Про електронну комерцію»).

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене вище, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі N 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Аналізуючи положення вищевказаного законодавства, вбачається, що з урахуванням особливостей договору кредитної лінії № 402776559 від 02.10.2023 року, його було укладено в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З розрахунку заборгованості за договором № 402776559 від 02.10.2023 року, виконаного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що заборгованість, станом на 02.01.2024 року складає 20408 грн 40 к., в тому числі 7899 грн 20 к. сума кредиту; 12509 грн 20 к. нараховані відсотки (а.с. 91-91 зв.).

З розрахунку заборгованості за договором № 402776559 від 02.10.2023 року, виконаного ТОВ «Таліон плюс» вбачається, що заборгованість, станом на 29.03.2024 року складає 40888 грн 20 к., в тому числі 7899 грн 20 к. заборгованість за сумою кредиту; 32989 грн заборгованість за процентами (а.с. 92-92 зв.).

З розрахунку заборгованості за договором № 402776559 від 02.10.2023 року, виконаного ТОВ ФК «ЕЙС» вбачається, що заборгованість, станом на 05.06.2025 року (включно) складає 40888 грн 20 к., в тому числі 7899 грн 20 к. заборгованість за сумою кредиту; 32989 грн заборгованість за процентами (а.с. 93).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦПК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. Відповідно до п. 2.1 договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені в відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 71-72).

28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року (а.с. 73 зв.).

31.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26, умови договору викладені в новій редакції та строк дії договору продовжено до 31.12.2021 року (а.с. 74-75).

31.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року (а.с. 76 зв.).

31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2023 року (а.с. 76 зв.).

31.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2024 року (а.с. 77).

Згідно Акту зірки від 31.12.2024 року взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 року зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 265 від 02.01.2024 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та протоколу узгодження предмету факторінгової операції та обсягу переданих прав вимоги було сплачено суму фінансування на відступлення прав вимоги за реєстром прав вимоги № 265 у сумі 2755309,79 грн (а.с. 79).

19.12.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) укладено договір факторингу № 19/1224-01. Відповідно до п. 2.1 договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 80-81).

Згідно копії Реєстру Боржників до Договору факторингу № 19/1224-01 від 19.12.2024 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржників відповідно до реєстру боржників (а.с. 82).

Відповідно до платіжної інструкції № 330 від 20.12.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило ТОВ «Таліон Плюс» грошові кошти в сумі 4415985,95 грн, згідно договору факторингу № 19/1224-01 та реєстру № 1 від 19.12.2024 року (а.с. 83).

29.05.2025 року між ТОВ «Онлайн Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого, Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 84-85).

Згідно копії акту прийому-передачі реєстру боржників та Реєстру Боржників до Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до боржників відповідно до реєстру боржників (а.с. 87-88).

Відповідно до платіжних інструкцій: № 243 від 04.06.2025 року, сума 1000000,00 грн; № 245 від 04.06.2025 року, сума 1000000,00 грн; № 246 від 05.06.2025 року, сума 1000000,00 грн; № 247 від 05.06.2025 року, сума 1000000,00 грн; № 248 від 06.06.2025 року, сума 437227,55 грн ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зазначені грошові кошти, згідно договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року (а.с. 89-90).

На підставі наведеного, позивач є правонаступником до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Зміст статей 610, 612 ЦК України регламентує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Враховуючи відсутність повної оплати за договором про відкриття кредитної лінії № 402776559 від 02.10.2023 року з боку відповідачки, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі: 7899 грн 20 к. заборгованість зі тілом кредиту.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками за користування кредитом суд приходить до такого висновку.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 суд, формуючи практику, дійшов такого висновку: «проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Позивач вказує, що станом на 05.06.2025 року (включно), відповідно до розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості по процентам становить 40888 грн 20 к.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (№ 1953-ІХ) відносини, що виникають на ринку фінансових послуг, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", цим Законом, спеціальними законами та нормативно-правовими актами Регулятора. Захист прав споживачів здійснюється відповідно до законодавства про захист прав споживачів з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України, «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі №664/1261/16-ц (провадження №61-25248св18), від 27.01.2020 у справі №754/6091/18 (провадження №61-11473св19), від 07.10.2020 у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 (провадження №61-1416св20).

Згідно з умовами договору кредитної лінії та паспорту споживчого кредиту, базова процентна ставка становить 766,50%, реальна річна процентна ставка становить 1440,00% (а.с. 49, 52), що на переконання суду є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 №7-рп/2013).

З огляду на наведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідачки та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру 50% від суми позики (8600 грн), а саме: до 4300 грн.

На підставі викладеного позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 12199 грн 20 к., з яких: 7899 грн 20 к. заборгованість за тілом кредиту; 4300 грн заборгованість за процентами.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України).

Ураховуючи те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором № 402776559 від 02.10.2023 року яка складає 12199 грн 20 к., в тому числі 7899 грн 20 к. заборгованість за сумою кредиту; 4300 грн заборгованість за процентами, яку і слід стягнути з відповідачки.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України).

Щодо витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі жовтня статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, суд зважає на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 29.05.2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» укладено договір № 29/05/25-01 про надання правничої допомоги та додаткова угода № 25770841736 від 30.05.2025 року, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Вартість наданих послуг склала 7000 грн (а.с. 94-95).

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат ТОВ «ФК «ЕЙС» на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданою послугою); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» 3000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 16306 від 16.06.2025 року (а.с. 1), позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2422 грн 40 к., а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідачки підлягає стягненню сума судового збору, пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 722 грн 74 к. (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 12199 грн 20 к. х 2422 грн 40 к./40888 грн 20 к.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст.ст. 207, 509, 525, 526, 536, 628, 634, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронну комерцію», Закон України про Фінансові послуги та фінансові компанії», Закон України «Про захист прав споживачів», суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, що розташоване за адресою: вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ, 02175) заборгованість за договором про споживчий кредит № 402776559 від 02.10.2023 року в розмірі 12199 грн 20 к., з яких: 7899 грн 20 к. заборгованість за тілом кредиту; 4300 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, що розташоване за адресою: вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ, 02175) судовий збір у розмірі 722 грн 74 к. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000 грн.

В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту через Біляївський районний суд Одеської області.

Повний текст рішення складено 16 лютого 2026 року.

Суддя Л.О. Пендюра