Рішення № 13491437, 05.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 28/6605.01.11 За позовом          Державного підприємства «Енергоринок»

До                     Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

Третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків

Про                    визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суддя Митрохіна А.В.

Секретар судового засідання Цибульський Р.М.

Представники сторін:

Від позивача Поліщук О.В. –за дов. № 01/71-266Д від 28.12.2010р.

Від відповідача Сарасека Ю.В. –за дов. № 01/71-277Д від 28.12.2010р.

Від третьої особи Огородник С.В. - за дов. № 4481/9/10-114 від 19.08.2010р.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Енергоринок»(далі по тексту –позивач, ДП «Енергоринок») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить: визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 18 вересня 2002року № 1239/26-10/21515381 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 105187425 грн., в тому числі основне зобов’язання –100178500,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції –5008925,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04 червня 2003 р. (суддя Борисенко І.В.) зупинено провадження в адміністративній справі № 28/66 до вирішення Господарським судом м. Києва справи № 10/306 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»до Державного підприємства «Енергоринок»про стягнення 2713310005,72 грн.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва №35 від 04.10.2005, у зв’язку з призначенням судді Борисенко І.В. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, судді Митрохіній А.В. доручено прийняти до свого провадження справу № 28/66.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2010 прийнято справу №28/66 до свого провадження, поновлено провадження у справі № 28/66 та призначено розгляд на 11.10.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 розгляд справи відкладався на 27.10.2010.

У зв`язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, судове засідання призначене на 27.10.2010 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2010 справу № 28/66 призначено до розгляду на 22.11.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 було закінчено підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 29.11.2010. У зв`язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, судове засідання призначене на 29.11.2010 не відбулось.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 18 вересня 2002 року №1239/26-10/21515381 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Пропорядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ДП «Енергоринок»визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 105187425,00 грн., в тому числі за основним платежем –100178500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –5008925,00 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків додаткового акта перевірки Державного підприємства «Енергоринок»від 11.09.2002 р. № 4/Д/26-2221 до акту про результати додаткової перевірки від 18.07.2002 р. № 2/Д/26-2221 Державного підприємства «Енергоринок», ідентифікаційний код 21515381, за період з моменту утворення підприємства по теперішній час (далі по тексту –Додатковий акт перевірки).

Додатковим актом перевірки встановлено, що ДП «Енергоринок»є учасником Договору між членами ринку електричної енергії України (ДЧОРЕ), який було укладено 15.11.1996 р. між ДП «Енергоринок» та виробниками електричної енергії (постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом) та постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, які отримали ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності у сфері електричної енергії. Станом на 01.04.2002 р. на рахунку № 631/10 у ДП «Енергоринок»перед ДАЕК АТ «Дніпроенерго»(ВАТ «Дніпроенерго») значиться кредиторська заборгованість за електричну енергію отриману за період з 01.01.1999 р. по 01.04.1999 р. на загальну суму 333928310,14 грн., що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, що підтверджується актами звірок розрахунків за куповану електричну енергію між ДП «Енергоринок»та ДАЕК АТ «Дніпроенерго»(ВАТ «Дніпроенерго») від 21.05.2002 р. № 01/52-2572.

З огляду на викладене, відповідач зробив висновок про те, що вказана сума кредиторської заборгованості згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є для позивача безповоротною фінансовою допомогою і останній має включити її в декларації про прибуток підприємства за І квартал 2002 року до складу валового доходу. Враховуючи те, що на думку відповідача, позивачем в порушення вимог п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на момент перевірки не було включено кредиторську заборгованість до складу валового доходу, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва донараховано підприємству суму податку на прибуток за І квартал 2002 року в розмірі 100178500,00 грн., а також штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5008925,00 грн.

Позивач не погоджується з мотивами, викладеними в Додатковому акті перевірки та вважає, що відповідач помилково дійшов висновку про те, що кредиторська заборгованість ДП «Енергоринок»перед ДАЕК АТ «Дніпроенерго»в сумі 333928310,14 грн. залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Позивач стверджує, що перебіг строку позовної давності по стягненню заборгованості в сумі 333928310,14 грн. перервався на підставі ст. 79 ЦК УРСР, оскільки ВАТ «Дніпроенерго»звернулось до Арбітражного суду м. Києва з позовною заявою від 06.05.2001р. про стягнення з ДП «Енергоринок»заборгованості за продану електроенергію, загальна сума якої станом на 01.01.2001 р. складає 2712028739,07 грн. Зазначеним позовом охоплюється вся сума заборгованості позивача перед ВАТ «Дніпроенерго».

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Додаткового акта перевірки.

Господарський суд міста Києва не погоджується з висновками Додаткового акта перевірки, які стали підставою для визначення ДП «Енергоринок»суми податкового зобов’язання з податку на прибуток, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно положень ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога включається до складу валового доходу підприємства. Пред'явлення позову, залишеного без розгляду, не перериває перебігу строку позовної давності.

Зазначена норма також кореспондується з ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 06.05.2001 р. ВАТ «Дніпроенерго»звернулось до Арбітражного суду м. Києва з позовною заявою (вих. № 10/1450) про стягнення з ДП «Енергоринок»заборгованості за продану електроенергію, загальна сума якої станом на 01.01.2001 р. становить 2712310005,72 грн.

Наявними матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про те, що зазначеним позовом охоплювалась вся заборгованість ДП «Енергоринок»перед ВАТ «Дніпроенерго», яка виникла як на підставі Договору між членами оптового ринку електричної енергії (ДЧОРЕ) від 15.11.1996 р., так і на підставі Договору № 69/01-ЕР купівлі-продажу електроенергії від 30.08.1999 р., зокрема, в тому числі за період з 01.01.1999 р. по 01.04.1999 р.

За результатом розгляду спору Господарським судом м. Києва у справі № 10/306 прийнято рішення від 08.10.2004 р., яким в задоволенні позовних вимог ВАТ «Дніпроенерго»відмовлено повністю. Вказане рішення було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2004р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2005 р. Ухвалою Верховного Суду України від 18.08.2005 р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 08.06.2005 р. у справі № 10/306.

Отже, пред’явленням ВАТ «Дніпроенерго»позову про стягнення заборгованості з ДП «Енергоринок»в установленому порядку перебіг позовної давності перервався. При цьому, прийняття господарським судом рішення у справі № 10/306 по суті є свідченням того, що позовна заява ВАТ «Дніпроенерго»від 06.05.2001 р. вих. № 10/1450 не залишена судом без розгляду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що кредиторська заборгованість за електричну енергію, отриману ДП «Енергоринок» в період з 01.01.1999 р. по 01.04.1999 р. від ДАЕК АТ «Дніпроенерго»на загальну суму 333928310,14грн., не є безповоротною фінансовою допомогою, яка підлягає включенню до складу валових витрат, а відтак визначення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 100178500 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій у розмірі 5008925,00 грн. є також протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Господарського суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 18 вересня 2002 року №1239/26-10/21515381 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП «Енергоринок»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          1.Позов задовольнити повністю.

          2.Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 18 вересня 2002 року № 1239/26-10/21515381.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Енергоринок»85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. - державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя А.В.Митрохіна

Дата складання та підписання постанови у повному обсязі 10.01.2011