Ухвала суду № 134912378, 16.03.2026, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/18/16-ц

Провадження №4-с/471/2/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2026 р. с-ще Братське

Братський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Гукової І.Б.,

за участю секретаря Прокопчук Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Братське цивільну справу за скаргою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК"ПРИВАТБАНК" на постанову приватного виконавця від 05.01.2026 про закінчення виконавчого провадження № 74465653 щодо примусового виконання виконавчого листа № 471/18/16-ц виданого 18.08.2016 Братським районним судом Миколаївської області,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, мотивуючи скаргу наступним.

01.06.2016 Братським районним судом Миколаївської області прийнято рішення у справі № 471/18/16-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 127 844,23 доларів США, що за курсом 23,45 відповідно до службового розпорядження НБУ від 08.12.2015 складає 2 997 947,10 грн. 18.08.2016 Братським районним судом Миколаївської області видано виконавчий лист № 471/18/16-ц про стягнення з ОСОБА_3 (надалі Боржник) заборгованості в розмірі 127 844,23 доларів США, що за курсом 23,45 відповідно до службового розпорядження НБУ від 08.12.2015 року складає 2 997 947,10 грн. 13.02.2024 представником Банку до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича була направлена заява про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №471/18/16-ц від 18.08.2016. У вищезазначеній заяві представник Банку помилково вказав, що станом на 13.02.2024 заборгованість за виконавчим листом становить 124 541,49 доларів США. Насправді, після набрання законної сили рішенням Братського районного суду Миколаївської у справі № 471/18/16-ц, на рахунок погашення заборгованості № UA213052990000029096050026781 надійшли наступні платежі: 26.03.2020 на суму 184,29 доларів США; 31.08.2020 на суму 184,11 доларів США; 30.10.2020 на суму 180,25 доларів США; 15.06.2021 на суму 829,96 доларів США. Всього: 1378,61 доларів США. Відтак, станом на 13.02.2024 заборгованість за виконавчим листом становила 126 465,62 доларів США. 15.03.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Осельським Є.С. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 74465653 з примусового виконання виконавчого листа №471/18/16-ц виданого 18.08.2016 Братським районним судом Миколаївської області. Після відкриття виконавчого провадження № 74465653 на рахунок погашення заборгованості № UA213052990000029096050026781 надійшли наступні платежі: 21.06.2024 на суму 20,21 доларів США; 03.12.2025 на суму 68595,99 доларів США; 18.12.2025 на суму 258,55 доларів США; 05.01.2026 на суму 55 969,56 доларів США. Отже, за час дії виконавчого провадження № 74465653 приватним виконавцем були перераховані на користь стягувача кошти в загальній сумі 124 844,30 доларів США. 05.01.2026 приватним виконавцем керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №74465653. Однак, на дату відкриття виконавчого провадження коректний залишок несплаченого боргу за виконавчим листом становив 126 465,62 доларів США. Оскільки постанову про закінчення виконавчого провадження було винесено передчасно, до виконання судового рішення у повному обсязі, АТ КБ Приватбанк, з метою захисту своїх інтересів як Стягувача, вимушений звертатись до Суду з цією скаргою.

Під час судового розгляду справи представник скаржника підтримав свої вимоги та просив: визнати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича від 05.01.2026 у виконавчому провадженні № 74465653 про закінчення виконавчого провадження незаконною; скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича від 05.01.2026 у виконавчому провадженні № 74465653 про закінчення виконавчого провадження; направити виконавчий лист № 471/18/16-ц (справа № 471/18/16-ц) про стягнення з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 127844,23 доларів США, що за курсом 23,45 відповідно до службового розпорядження НБУ від 08.12.2015 складає 2997947,10 грн. за кредитним договором № 2007-020 від 07.02.2007 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича для подальшого стягнення боргу.

Приватний виконавець Осельський Є.С. просив суд відмовити у задоволенні скарги, суду пояснив, що підставою для відкриття виконавчого провадження є виданий судом виконавчий лист, однак стягувач має право у заяві про відкриття виконавчого провадження визначати яку суму він просить стягнути з боржника. Враховуючи те, що на виконання рішення суду боржником вже було здійснено декілька платежів за іншим виконавчим провадженням в рамках виконання вказаного рішення суду, заявником у заяві про відкриття виконавчого провадження було вказано саме ту суму, яку він просив стягнути з боржника. У приватного виконавця відсутній обов`язок щодо уточнення суми боргу, а тому, було стягнуто саме ту суму заборгованості, яка вказана у заяві про відкриття виконавчого провадження. Стягувач не був позбавлений можливості в процесі виконання рішення суду уточнити стягнувану суму заборгованості, однак із відповідною заявою не звертався, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали, додані на обґрунтування скарги, суд дійшов наступного.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Здійснюючи судовий контроль за виконанням судових рішень суд захищає права як стягувача так і боржника у виконавчому провадженні, якщо дією, рішенням чи бездіяльністю державного/приватного виконавця, порушуються їх права.

18.08.2016 Братським районним судом Миколаївської області видано виконавчий лист № 471/18/16-ц про стягнення з ОСОБА_3 (надалі Боржник) заборгованості в розмірі 127 844,23 доларів США, що за курсом 23,45 відповідно до службового розпорядження НБУ від 08.12.2015 року складає 2 997 947,10 грн.

13.02.2024 представником Банку до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Є.С. була направлена заява про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №471/18/16-ц від 18.08.2016. У вищезазначеній заяві представник Банку вказав, що станом на 13.02.2024 заборгованість за виконавчим листом становить 124 541,49 доларів США.

15.03.2024 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74465653.

24.12.2025 року на адресу приватного виконавця від стягувача, АТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява в якій, окрім іншого, зазначено, що станом на 23.12.2025 року залишок заборгованості становить 56802,41 дол. США.

05.01.2026 року приватним виконавцем було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», стягнуто за виконавчим документом 124541,49 дол. США.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція) заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі - УНЗР) стягувача - фізичної особи (за наявності); спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або іншій фінансовій установі, небанківського надавача платіжних послуг, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності); відомості про часткове виконання рішення боржником.

Відповідно до п. 1 ч. 1, 5, 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

З урахуванням змісту статті 19 Конституції України, виконавець при виконанні судового рішення має діяти лише в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі дотримуватися імперативних норм про компетенцію (права та обов`язки).

Перерахування стягувачу суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення та свідчить про порушення принципу належного виконання в частині належного предмету виконання.

Аналогічного висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 (провадження № 61-10834сво22).

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

24.12.2025 року державним виконавцем було отримано заяву стягувача, в якій він зазначає суму заборгованості станом на 23.12.2025 року. Отже, отримавши вказану заяву, державний виконавець повинен був звернутися до стягувача для уточнення суми заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що приймаючи постанову про закриття виконавчого провадження приватний виконавець діяв передчасно, оскільки рішення суду не було виконано в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У той же час суд не знаходить підстав для задоволення вимоги скаржника про направлення виконавчого листа у справі № 471/18/16ц до приватного виконавця для подальшого стягнення боргу, оскільки відповідно до чинного законодавства саме стягувач ініціює примусове виконання рішення, подаючи відповідну заяву до виконавця, атому суд приходить до висновку, що скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає до часткового задоволення і слід визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича від 05.01.2026 про закінчення виконавчого провадження № 74465653, в задоволенні решти вимог слід відмовити.

Керуючись ст..ст.447-453 ЦПК України, суд -

постановив:

Cкаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК"ПРИВАТБАНК" на постанову приватного виконавця від 05.01.2026 про закінчення виконавчого провадження № 74465653 щодо примусового виконання виконавчого листа № 471/18/16-ц виданого 18.08.2016 Братським районним судом Миколаївської області - задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича від 05.01.2026 про закінчення виконавчого провадження № 74465653.

В задоволенні решти вимог слід відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Миколаївського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СуддяІ.Б. Гукова