Вирок № 134911627, 18.03.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/343/26

Провадження № 1-кп/438/61/2026

В И Р О К

іменем України

18 березня 2026 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бориславського міського суду Львівської області кримінальне провадженн я № 12026141110000093 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Борислав Дрогобицького району, Львівської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей не має, не депутата, не адвоката, раніше не судимого відповідно до статті 89 КК України, військовослужбовця військової служби за контрактом, водія-механіка 4-го відділення безпілотних авіаційних комплексів 1-го взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї безпілотних авіаційних комплексів 1-го дивізіону артилерійської розвідки військової частин НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України,

встановив:

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні із 05:30 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23 жовтня 2020 року № 218 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_4 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022, прийнято на військову службу за контрактом, призначено на водія-електрика відділення збору та обробки даних розвідки пункту управління артилерійською розвідкою 1-го дивізіону артилерійської розвідки «солдат» військової частини НОМЕР_1 , з 23 жовтня 2020 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення. У подальшому, солдата ОСОБА_4 переміщено на посаду водія механіка 4-го відділення безпілотних авіаційних комплексів 1-го взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї безпілотних авіаційних комплексів 1-го дивізіону артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_1 .

У відповідності до вимог статей 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Водночас, ОСОБА_4 , діючи в порушення вимог зазначеного вище законодавства, вчинив умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 28 січня 2026 року близько 00:30 ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 , знаючи про те, що здоров`я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально караним, будучи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із своєю дружиною ОСОБА_5 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс один удар кулаком правої руки в ділянку губ та один удар кулаком правої руки в ділянку лівої верхньої частини обличчя потерпілій ОСОБА_5 .

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді садна в лівій лобній ділянці, синців навколо обох очей, на бічній поверхні нижньої третини правого стегна, закритої черепно-мозкової травми у вигляді множинних переломів кісток черепа та кісток обличчя (імпресійний багатоуламковий перелом передньої стінки лобної пазухи зліва, лінійний перелом комірок решітчастого лабіринту зліва, багатофрагментарні переломи очноямкової частини лобної кістки зліва, лінійний перелом виличного відростка лобної кістки зліва без зміщення кісткових фрагментів) та струсу головного мозку, які в сукупності відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав вину у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, що зазначені в обвинувальному акті, підтвердив, щиро покаявся.

Обвинувачений зазначив, що обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають фактичним обставинам справи, події вчинення ним кримінального правопорушення вірно відображені.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні вказала, що примирилася з обвинуваченим, жодних претензій до нього не має.

Суд, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював обставини вчинення ним кримінального правопорушення, на підставі частини 3 статті 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За наведених обставин, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення доведеною поза розумним сумнівом, його дії вірно кваліфіковано за частиною 1 статті 122 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Згідно зі статтею 65 КК України при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до статті 66 КК України судом встановлено щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до статті 67 КК України судом встановлено вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

Відповідно до вимог статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з вимогами частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина 2 стаття 65 КК України).

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

При призначенні покарання суд враховує, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, відповідно до положень статті 12 КК України є нетяжким злочином, повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття обвинуваченого, його активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий згідно статті 89 КК України, одружений, на обліку в лікаря нарколога чи психіатра не перебуває; є учасником бойових дій та на час судового розгляду сумлінно продовжує військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , позитивно характеризується за місцем служби, критично ставиться до вчиненого.

Враховуючи наведене, суд вважає можливим призначити ОСОБА_4 покарання, передбачене частиною 1 статті 122 КК України у вигляді одного року позбавлення волі.

Частиною 1 статті 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання (частина 2 статті 58 КК України).

Беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також проходження ним військової служби в особливий період, позицію потерпілої, суд вважає, за можливе застосувати положення статті 58 КК України, замінивши ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі службовим обмеженням для військовослужбовців із відраховуванням у дохід держави 10 відсотків суми грошового забезпечення військовослужбовця.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному проваджені відсутні.

Керуючись статтями 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України та призначити йому покаранняу виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі статті 58 КК України замість призначеного ОСОБА_4 , покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, призначити йому покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 (один) рік із відрахуванням щомісячно 10 (десяти) відсотків із суми грошового забезпечення засудженого у доход держави.

Вирок суду може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням обмежень, визначених частиною 1 статті 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо вирок не було скасовано, він набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_6