Ухвала суду № 134911149, 11.03.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3519/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

11 березня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Деметрадзе Т.Р. ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чопської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мельник Я.Ю. звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Виконавчого комітету Чопської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням.

Дослідивши матеріали позовної заяви вважаю, що така підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 175 та ст. 177 ЦПК України з огляду на наступне.

Статтями 175, 177 ЦПК України визначено вимоги до змісту та форми позовної заяви, документів, що додаються до позовної заяви, обов`язок дотримання яких покладається на позивача.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.

Розмір та порядок сплати судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір». Так, згідно зі ст. 4 цього Закону, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору встановлюється 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже за подання до суду даної позовної заяви, в якій заявлена 1 немайнова вимога, позивач повинна сплатити 1 331.2 грн. судового збору.

Позивачем до позовної заяви була додано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №1.508951715.1 від 29.01.2026 на суму 1 331.2 грн.

Однак, дослідивши квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №1.508951715.1 від 29.01.2026 суддя вважає, що врахувати її як належний доказ сплати судового збору не можливо, з огляду на наступне.

Згідно до частини другої статті 9 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Тобто, суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.08.2021 у справі №160/5879/20.

Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою комп`ютерної програми документообігу загальних судів "Д-3". Дані щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до "Д-3", при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.

При перевірці квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №1.508951715.1 від 29.01.2026 на суму 1 331.2 грн. про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, судом встановлено, що вказана квитанція вже подавалась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та зарахована до іншої судової справи №308/2017/26.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

При цьому, за подання кожної заяви, позовної заяви, скарги до суду, тощо позивачем або заявником сплачується судовий збір окремо.

Таким чином, у кожному випадку звернення особи до суду судовий збір цією особою обов`язково повинен бути сплачений за виключенням випадків, коли позивач, заявник або скаржник звільнені від сплати судового збору.

Отже, оскільки надана позивачем квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №1.508951715.1 від 29.01.2026 на суму 1 331.2 грн. вже врахована по іншій справі, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з даним позовом позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 1 331.2 грн. та надати суду платіжний документ на підтвердження сплати судового збору саме за подання цієї позовної заяви, який згідно інформацією щодо зарахування коштів, яка надається Державною казначейською службою України, перевіряється та у разі підтвердження надходження таких коштів приєднується до облікової картки саме цієї цивільної справи.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору може бути повернута особі, яка її сплатила, у випадках, визначених законом, на підставі ухвали суду за її заявою. Разом з тим, згідно інформації програми документообігу загальних судів "Д-3", справа №308/2017/26 не містить відомостей про звернення позивача із заявою про повернення сплаченого судового збору, а також відсутні докази постановлення судом ухвали саме про його повернення.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність до ст. 177 ЦПК України з урахуванням зазначених судом недоліків.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи наведене, суд вважає, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чопської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали. Роз`яснити, що в разі не усунення ним вказаних недоліків, заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Р. Деметрадзе