Ухвала суду № 134910941, 18.03.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/69/26

Провадження № 2/302/152/26

20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Сити Л. М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Скоблика Х. В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання позивача про витребування доказів у цивільній справі № 302/69/26 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання права на реєстрацію земельних ділянок, утворених у результаті поділу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом до ПрАТ «Закарпаттяобленерго» про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання права на державну реєстрацію земельних ділянок, утворених у результаті поділу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2122483300:01:002:0023. 31 жовтня 2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір про встановлення земельного сервітуту площею 0,0713 га для проїзду та обслуговування ЗТП-117.

Надалі позивач здійснив поділ вказаної земельної ділянки, унаслідок чого утворено земельні ділянки з кадастровими номерами 2122483300:01:002:0087, 2122483300:01:002:0086, 2122483300:01:002:0088.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовляється погодити поділ земельної ділянки та, зловживаючи своїми правами, висуває вимогу про підписання додаткової угоди до договору сервітуту, умови якої, на думку позивача, істотно погіршують його становище, зокрема передбачають застосування штрафних санкцій, зміну змісту сервітуту, покладення на позивача витрат, пов`язаних із реєстраційними діями, а також розширення обсягу обмежень у використанні земельної ділянки.

Позивач посилається на те, що відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок, утворених у результаті поділу, здійснюється на підставі заяви власника та документації із землеустрою, а поділ земельної ділянки сам по собі не зумовлює обов`язку внесення змін до чинного цивільно-правового договору, якщо такі зміни прямо не передбачені законом.

У позові позивач просить усунути перешкоди у здійсненні державної реєстрації земельних ділянок, утворених у результаті поділу земельної ділянки 2122483300:01:002:0023.

Ухвалою суду від 22 січня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Позивач заявив клопотання про витребування у відповідача:

- відомостей про перебування ОСОБА_2 у трудових, цивільно-правових або інших відносинах із ПрАТ у період відповідного листування;

- відомості про особу на ім`я ОСОБА_3 , який комунікував з Позивачем щодо сервітуту / ДУ, а також її посаду та повноваження [якщо є можливість ідентифікувати за номером телефону НОМЕР_1 ];

- наявні у ПрАТ редакції проектів Додаткової угоди, які готувалися після поділу 0023 (зокрема rev26, rev35 та інші, якщо існували);

- письмову позицію ПрАТ щодо того, чи вважає воно нову ДУ обов`язковою передумовою державної реєстрації права власності після поділу та які саме умови воно вважає принциповими.

Клопотання мотивоване необхідністю підтвердження обставин, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання з підстав його необґрунтованості.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання суд виходить із такого.

Відповідно до статей 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, що стосуються обставин, які входять до предмета доказування та мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням змісту позовних вимог та заперечень відповідача у цій справі підлягають встановленню, зокрема, такі обставини:

- наявність у позивача права власності на спірну земельну ділянку;

- факт поділу земельної ділянки та правові наслідки такого поділу;

- правовий режим земельної ділянки з урахуванням встановленого сервітуту;

- наявність чи відсутність у відповідача правових підстав вимагати внесення змін до договору сервітуту як передумови державної реєстрації;

- вчинення відповідачем дій, які можуть бути кваліфіковані як перешкоди у здійсненні позивачем права власності.

Разом із тим подане позивачем клопотання стосується витребування від відповідача відомостей та документів, які суд оцінює з точки зору їх належності до предмета доказування та необхідності для вирішення спору.

Так, щодо вимоги про витребування відомостей про перебування ОСОБА_2 у трудових, цивільно-правових або інших відносинах із відповідачем, суд зазначає, що встановлення таких обставин не має самостійного значення для вирішення спору по суті. Належність чи неналежність конкретної особи до штату відповідача не визначає правову позицію відповідача як юридичної особи та не впливає на оцінку наявності або відсутності перешкод у здійсненні позивачем права власності.

Аналогічно, витребування відомостей про особу на ім`я ОСОБА_3 , яка здійснювала комунікацію з позивачем, її посаду, повноваження, а також можливу ідентифікацію за номером телефону стосується з`ясування внутрішніх організаційних питань діяльності відповідача. Такі відомості самі по собі не підтверджують і не спростовують юридично значущі обставини, пов`язані з предметом спору, оскільки вирішальне значення має не суб`єкт комунікації, а зміст офіційної позиції відповідача як сторони у правовідносинах.

Щодо витребування наявних у відповідача редакцій проєктів додаткової угоди суд виходить з того, що сам факт існування внутрішніх проєктів документів, які не набули статусу погодженого правочину, не породжує правових наслідків для сторін. Такі проєкти відображають перебіг переговорного процесу, але не є доказами виникнення чи зміни прав та обов`язків сторін і, відповідно, не мають визначального значення для встановлення наявності перешкод у здійсненні права власності.

Разом із тим зміст пропонованих відповідачем умов може мати значення лише у тій частині, у якій він відображений у його офіційно сформованій позиції, що може бути доведено сторонами іншими належними та допустимими доказами (листуванням, письмовими відповідями, відмовами тощо), без необхідності витребування всіх проміжних редакцій документів.

Стосовно вимоги про витребування письмової позиції відповідача суд зазначає, що така вимога фактично спрямована на отримання пояснень сторони, що виходить за межі інституту витребування доказів у розумінні статті 84 ЦПК України.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається. Витребування доказів судом є допоміжним процесуальним механізмом і застосовується у разі доведення стороною неможливості самостійного подання відповідних доказів та їх необхідності для встановлення обставин, що входять до предмета доказування.

У даному випадку позивачем не доведено, що:

- запитувані відомості мають безпосереднє значення для встановлення обставин, які входять до предмета доказування;

- без їх витребування встановлення обставин справи є неможливим.

Суд також враховує, що витребування інформації, яка стосується внутрішньої діяльності відповідача та не має визначального значення для вирішення спору, суперечить принципу процесуальної економії та може призвести до необґрунтованого ускладнення та затягування розгляду справи.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлене клопотання не відповідає вимогам статті 84 ЦПК України та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 12, 76-81, 84, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про витребування доказів - відмовити.

Ухвала окремо не оскаржується та може бути оскаржена лише разом із рішенням суду.

Суддя Міжгірського районного суду

Закарпатської області Пухальський С. В.