Ухвала суду № 134910773, 17.03.2026, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 933/615/25

Провадження № 2-др/933/1/26

У Х В А Л А

Іменем України

(додаткова)

17 березня 2026 року селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області

у складі:

головуючого - судді Попович І.А.

за участі:

секретаря

судового засідання - Камака О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду селища Олександрівка цивільну справу за заявою представника відповідача Яреська Тараса Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

25.02.2026 року представник відповідача Яресько Т.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Олександрівського районного суду Донецької області із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свою заяву представник відповідача обґрунтовує тим, що ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 23.02.2026 року, постановленою по справі № 933/615/25 (провадження № 2/933/6/26), позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без розгляду.

Згідно ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Однією з вимог по суті справи, зазначених стороною відповідача по справі у відзиві на позовну заяву, була вимога відповідача про стягнення на його користь з позивача по справі суми понесених судових витрат у вигляді витрат на надання професійно правничої допомоги в розмірі 11000 грн.

Заявлену вимогу обґрунтовує тим, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання прав процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Саме позивач мав продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний був у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Проте, ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 07.01.2026 року участь у судовому засідання представника позивача визнано обов`язковою, розгляд справи відкладено на 02.02.2026 року. Дану ухвалу суду позивачем та його представником отримано того ж дня, що підтверджується довідками про доставку електронного документу (а.с.163-166). Оскільки представник позивача не з`явився на судове засідання 02.02.2026 року, явку якого було визнано обов`язковою, суд відклав розгляд справи на 09:30 год. 23.02.2026 року. 23.02.2026 року представник позивача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Отже, саме недобросовісні дії позивача стали перешкодою у вирішенні справи по суті.

Позивач по справі ТОВ «ВІН ФІНАНС», не забезпечило явку свого представника для участі у розгляді справи, незважаючи на те, що було належним чином повідомлене про час і місце розгляду справи, та не подало заяву про розгляд справи за його відсутності, не повідомило причини такої неявки, що, враховуючи наведену вище практику Верховного Суду, можна кваліфікувати як нічим необґрунтовані дії в контексті ч. 5 статті 142 ЦПК України. При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій. Сторона, задіяна в ході розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором суми понесених останнім судових витрат на надання професійної правничої допомоги допомогу у розмірі 11000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, 17.03.2026 року надіслав заперечення на клопотання. Представник відповідача просить відмовити у задоволенні клопотання, зазначаючи, що позовна заява ТОВ «Він Фінанс» про стягнення заборгованості до ОСОБА_1 не є необґрунтованими діями позивача оскільки заборгованість за кредитним договором наявна, а згідно ст. 4 ЦПК кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх прав, більше того провадження по справі було відкрито судом, а позовну заяву взято до розгляду.

Водночас позов ТОВ «Він Фінанс» залишено без розгляду на підставі ч. 5 ст. 223 ЦПК України у зв`язку з неявкою позивача, що не містить ознак необґрунтованих дій або зловживання процесуальними правами позивачем. Звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами.

Сторона відповідача до суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 23.02.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- залишено без розгляду (а.о.с.186-187).

При постановленні ухвали, судом не було вирішено питання про судові витрати пов`язані з розглядом справи у виді витрат на професійну правничу допомогу, які були заявлені представником відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що професійну правничу допомогу відповідачеві надано адвокатом Яреськом Т.В., що підтверджується посвідченою копією договору про надання правничої допомоги № 25199 від 27.11.2025 року та додатком № 1 до Договору від 17.12.2025 року (а.о.с.144 на зв. - 145).

Сторони дійшли згоди, що гонорар адвоката складає 11000 грн.

Згідно письмового розрахунку суми судових витрат на надання професійної правничої допомоги (детальний опис робіт) (а.о.с.147) та розрахункової квитанції про отримання гонорару (а.о.с.146), відповідач сплатив адвокату Яреську Т.В. за надані йому послуги гонорар у сумі 11000 грн.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правова (правнича, юридична) допомога - це професійна діяльність юристів, спрямована на сприяння громадянам та юридичним особам у реалізації норм права з метою покращення їх правового становища.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 2 ст. 133 ЦПК України). Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 137 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведені правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 690/408/17, постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі № 199/3939/18-ц, постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц та у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. При цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 відступила від висновку щодо застосування положень статті 126 ГПК України, викладеного у поставної Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 906/194/18, про необхідність надання доказів, які підтверджують фактичне здійснення учасником справи витрат на професійну правничу допомогу, для вирішення питання про розподіл судових витрат.

З урахуванням положень наведених норм та фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ухвалення рішення на користь відповідача, відсутність заяви сторони позивача про зменшення судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідача.

На підставі досліджених матеріалів і наданих доказів суд звертає увагу на співмірність понесених відповідачем витрат на правову допомогу, зокрема, сума загальної заборгованості складає 19540,03 грн, а розмір витрат на правничу допомогу - 11000,00 грн, що становить більше половини заявлених вимог позивача, справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, не є складною чи нетиповою, при цьому фактично розгляд справи після скасування заочного рішення, по суті не здійснювався.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що стягнення витрат на правничу допомогу, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи по скасуванню заочного рішення суду, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову, складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом, значимості таких дій у справі, підлягає частковому задоволенню та стягненню з позивача на користь відповідача судових витрат на правову допомогу у загальному розмірі 5000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 137, 141, 270 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача Яреська Тараса Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Постановити додаткову ухвалу про стягнення суми понесених судових витрат на надання професійної правничої допомоги по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН ФІНАНС" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Олександрівського

районного суду Попович І.А.