Рішення № 13491067, 09.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/42409.12.10 За позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФІСБУД»

Простягнення 128832,59 грн. по первісному позову та визнання договору дійсним, відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України по зустрічному позову

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: не зявились, предст. ОСОБА_2.- за дов. був присутній в попередніх

засіданнях

Від відповідача: Овчинніков М.В.-предст. за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд»про стягнення заборгованості по орендній платі та компенсації комунальних послуг за договором оренди нерухомого майна № 1 від 02.04.2008р. в сумі 115241,70 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання прострочення терміну внесення орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 1 від 02.04.2008р. в сумі 4621,56 грн., індексу інфляції в сумі 2592,90 грн., 1376,43 грн. 3% річних, 5000 грн. витрат на правову допомогу, а всього на загальну суму 128832грн.59коп.

Відповідач по справі надав суду письмовий відзив на позовну заяву від 11.11.2010р., в якому частково визнає позовні вимоги.

Також 11.11.2010 до суду надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд»до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання дійсною додаткову угоду № 1 від 01.02.2009р. до договору оренди нежитлового приміщення, посвідченого 02.04.2008р. Сахно В.І., приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1314, який був прийнятий судом до спільного розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування зустрічного позову позивач /відповідач по справі/ зазначив, що між позивачем та відповідачем на момент підписання додаткової угоди № 1 від 01.02.2009р. було досягнуто домовленість щодо усіх істотних умов додаткової угоди, зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства, проте сторони ухилилися від його нотаріального посвідчення, що відповідає всім підставам, передбачених частиною 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, тому вважає, що угода № 1 від 01.02.2009р. до договору оренди нежитлового приміщення, посвідченого 02.04.2008р. Сахно В.І., приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу, реєстровано в реєстрі за № 1314 є дійсною.

Відповідач (по зустрічному позову) надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог по зустрічному позову.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2008р. між ОСОБА_1 (фізичною особою) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Офісбуд»було укладено договір оренди нерухомого майна № 1, що посвідчений 02.04.2008р. приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Сахно В.І., зареєстрований в реєстрі № 1314.

Відповідно до акту приймання-передачі приміщення від 07.04.2008р. ОСОБА_1, а не Позивачем (Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1) було передано ТОВ «Офісбуд», в користування (оренду) нежитлове приміщення загальною площею 108,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно п.5.1. договору оренди було встановлено розмір орендної плати на рівні 110,00 грн. за квадратний метр приміщення, що складало 11979 грн. без ПДВ за все приміщення.

У відповідності до п.5.2. договору оренди було визначено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяців оренди.

Відповідно до п.5.4. договору оренди було передбачено, що у орендну плату не входять, а сплачуються орендарем окремо, на підставі виставлених рахунків протягом 3 банківських днів з дня отримання рахунків, комунальні послуги: електроенергія згідно показників лічильника, та газ відповідно показників лічильника пропорційно площі приміщення.

Згідно до п.7.2. договору, у випадку прострочення терміну внесення орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Суду не надано доказів зміни сторін у договорі оренди нерухомого майна № 1від 02.04.2008р.

В січні 2009р. в результаті переговорів між позивачем та відповідачем було укладено домовленість про зменшення розміру орендної плати.

В підтвердження цієї домовленості між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Офісбуд»01.02.2009р. було підписано договір № 1 до договору оренди нерухомого майна № 1 від 02.04.2008р., згідно якого розмір орендної плати з 01.02.2009р. по 31.12.2009р. складає 90,00 грн. за 1 кв.м. приміщення в місяць, що складало 9801 грн. без ПДВ за все приміщення.

У звязку з укладеною додатковою угодою відповідач з 01.02.2009р. почав сплачувати суму орендної плати на рівні 9801,00 грн.

Позивач вважає, що домовленість про зменшення суми орендної плати мала б юридичну силу лише в тому разі, якщо додаткова угода була б посвідчена нотаріально, тобто, Позивач не визнає угоду №1 від 01.02.2009р. до договору оренди нерухомого майна № 1 від 02.04.2008р. та вимагає доплатити орендну плату.

11.11.2009р. між сторонами було укладено договір про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 02.04.2008р., який на думку позивача за своєю суттю був попередньою домовленістю між позивачем та відповідачем про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1 від 02.04.2008р. за згодою сторін та визначав порядок розірвання та зобовязання сторін.

Відповідно до п.3.1. договору про розірвання оренди зобовязувався здійснити остаточні розрахунки з орендодавцем, а саме погасити заборгованість з орендної плати та компенсації комунальних платежів за вересень та жовтень 2009р., сплатити суму орендної плати та компенсації комунальних платежів за листопад 2009р. до 16 листопада 2009р. згідно розрахунків, виставлених орендодавцем.

Відповідно до п.3.2 договору, в разі недотримання та невиконання орендарем зобовязань, передбачених п.п. 2.4, 3.1 договору, Орендодавець звільняється від своїх зобовязань щодо підписання кінцевого договору про розірвання договору оренди від 02.04.2008р.

Приймаючи до уваги факт не сплати Відповідачем орендної плати протягом двох місяців поспіль, суд приймає твердження Позивача що договір оренди було достроково розірвано в односторонньому порядку з 14.11.2009р., про що не заперечує Відповідач.

В підтвердження дострокового одностороннього розірвання Договору оренди Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд»рекомендовану телеграму з повідомленням про вручення, згідно якої позивач повідомив про розірвання договору з 14.11.2009р., а також 17.11.2009р. на адресу Відповідача було направлено нотаріально посвідчену Заяву про розірвання договору оренди нерухомого майна №1 від 02.04.2008р.

За твердженням Позивача, протягом строку оренди у відповідача утворилась заборгованість за договором оренди нерухомого майна №1 від 02.04.2008р:

-по орендній платі за період лютий-серпень 2009р. у сумі 15246,00грн.;

-компенсування комунальних послуг за серпень 2009р. -1176,42 грн.

-орендна плата за вересень 2009р. -11979,00грн.;

-компенсування комунальних послуг за вересень 2009р.-981,34грн.;

-орендна плата за жовтень 2009р.- 11979,00грн.;

-компенсування комунальних послуг за жовтень 2009р. -2005,94грн;

-сума орендної плати за період з 01.11.2009р по 30.04.2010р. становить 71874,00грн.;

Відповідач визнає позовні вимоги за первісним позовом частково, у сумі 32215,53грн., в решті вимог заперечує та в зустрічній позовній заяві просить визнати договір № 1 про внесення змін та доповнень до Договору оренди нерухомого майна від 02.04.2008р.від 01.02.2009р. дійсним.

Свої вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «ОФІСБУД»(Відповідач) аргументувало тим, що на момент підписання Договору № 1 від 01.02.2009р. між сторонами було узгоджено всі істотні умови додаткової угоди, тому в зустрічній позовній заяві просить визнати договір № 1про внесення змін та доповнень до Договору оренди нерухомого майна від 02.04.2008р.від 01.02.2009р. дійсним.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає позовні вимоги по зустрічному позову обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги по первісному позову обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст.793 ЦК України договір найму, будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або частково виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Твердження Позивача, що оскільки Договір оренди за домовленістю сторін та у відповідності до вимог законодавства підлягав обовязковому нотаріальному посвідченню, то й додаткові угоди, якими б вносилися зміни в договір, також підлягали обовязковому нотаріальному посвідченню не приймається судом до уваги з наступного:

- договір оренди нерухомого майна №1 від 02.04.2008р. укладений між ОСОБА_1, як фізичною особою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Офісбуд», а чинним законодавством України не вимагається нотаріальне посвідчення Договорів, укладених у письмовому вигляді між Фізичною та юридичною особами;

- судом взято до уваги п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним, в якому зазначено:

З підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обовязковому нотаріальному посвідченню.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно врахувати, що норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державної реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210 та 640 ЦК України повязується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обовязків для сторін.

При розгляді таких справ суди повинні зясувати, чи підлягає правочин обовязковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилялася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У звязку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст. 218 та ст. 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що між Позивачем та Відповідачем на момент підписання Договору №1 від 01.02.2009р. було досягнуто домовленість щодо усіх істотних умов угоди, зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства, останній спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і їх волевиявлення було вільним, а також відбулося часткове виконання Договору №1 від 01.02.2009р., що підтверджується письмовими доказами про що свідчать рахунки, які були виставлені Позивачем на оплату оренди, платіжні документи про сплату виставлених сум за оренду та акти приймання передачі наданих послуг підписані та завізовані обома сторонами, але сторони ухилилися від його нотаріального посвідчення, що відповідає всім підставам, передбачених ч.2 ст.220 ЦК України, визнати Договір № 1 від 01.02.2009р. про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна від 02.04.2008р.укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОФІСБУД»(Відповідачем) дійсним .

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Договір оренди є одним з видів зобовязального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобовязального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обовязків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 угоди (Договору №1 від 01.02.2009р.) сторони визначили, що плата за користування Орендарем приміщення з 01.02.2009р. по 31.12.2009р. складає 90,.00 грн. за 1 кв.м. в місяць, що складає 981,00грн. без ПДВ за все приміщення. Договір оренди було достроково розірвано в односторонньому порядку з 14.11.2009р.

Матеріали справи свідчать, що відповідач взяті на себе за Договором №1 від 01.02.2009р зобовязання в частині сплати орендної плати за вересень, жовтень та 13 днів листопада 2009р. та зобовязання в частині сплати комунальних платежів за серпень, вересень, жовтень 2009р. не виконав, заборгованість по орендній платі за зазначений період складає 23849,10 грн., заборгованість за комунальні послуги складає 4163,70 грн., і тому ці суми мають бути стягнуті з Відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.7.2. договору оренди нерухомого майна №1 від 02.04.2010р., у випадку прострочення терміну внесення орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Отже, порушення відповідачем терміну внесення орендної плати, передбачених п. 7.2 Договору оренди, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому вимога про стягнення пені, задовольняється частково згідно розрахунку відповідача в сумі 2248,88 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 2248,88грн..

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Тому, також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, 3% річних у сумі 577,13 грн. та 1376,72 грн. індексу інфляції, відповідно до розрахунку Відповідача..

Вимога позивача про стягнення з відповідач витрат на правову допомогу у сумі 5000грн., не задовольняється судом з наступних підстав:

- до позовної заяви додано копію договору №1 про надання правової допомоги від 14.11.2009р., укладеного між фізичною особою ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2., а позов подано від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

- відповідно до п.1 Договору №1 про надання юридичних послуг визначено, що представнику надані повноваження для ведення справи в Золотонішському місьрайонному суді Черкаської області, а ні в Господарському суді міста Києва.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог по первісному позову в частині стягнення з Відповідача заборгованості за орендною платою у розмірі 23849,10грн., 4163,70грн. за комунальними платежами, 2248,88грн. пені, 577,13 грн. 3% річних та 1376,72грн. індексу інфляції (Всього 32215,53грн.) та вимога по зустрічному позову про визнання дійсним договору № 1 від 01.02.2009р. до договору оренди нежитлового приміщення від 02.04.2008р., відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, а Відповідачі не довели протилежне, а тому суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає частковому задовольнянню, а зустрічний позов підлягає задоволенню повністю.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу по первісному позову, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, по зустрічному позову на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1.

09.12.2010р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Суддя оголосив тільки вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір від 01.02.2009р. № 1 про внесення змін та доповнень до договору оренди нерухомого майна від 02.04.2008р.укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОФІСБУД»(»(01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 33594090).

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФІСБУД»(01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 33594090) 85грн.00коп. державного мита та 236грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

2. Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФІСБУД»(01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 33594090) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 23849 грн. 10 коп. орендної плати, 4163 грн. 70 коп. заборгованості по комунальним платежам, 2248 грн. 88 коп. пені, 577 грн. 13 коп. 3% річних, 1376 грн. 72 коп. індексу інфляції, 322 грн. 16 коп. державного мита та 59 грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частині первісного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 10.01.2011р.