Рішення № 134903695, 17.03.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3002/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 березня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,

за участі секретаря судового засідання М. Янка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

учасники справи у судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №96806 від 04.02.2022 у розмірі 37 917, 55 грн, з яких 19 319, 00 - заборгованість за тілом кредиту, 17598, 55 грн - заборгованість за процентами, 1 000, 00 грн - заборгованість за комісією.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 04.02.2022 ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та відповідач уклали кредитний договір №96806 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом. Перший транш в сумі 19 319, 00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 17 000, 72 грн на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 2 318, 28 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.

Пунктом 2.5. індивідуальної частини передбачено, що комісія за надання кредиту складає 2 318, 28 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 12,00% від загальної суми першого траншу за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.2. цієї індивідуальної частини.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання згідно з договором, однак відповідач всупереч умовам договору взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі 37 917, 55 грн, з яких 19 319, 00 - заборгованість за тілом кредиту, 17598, 55 грн - заборгованість за процентами, 1 000, 00 грн - заборгованість за комісією.

28.01.2025 ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та позивач уклали договір факторингу № 28012025 згідно з умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №96806 від 04.02.2022. Таким чином до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 37 917, 55 грн

Ухвалою суду від 16.02.2026 заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі позивача, позов підтримує та проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоч про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлена належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав.

Відтак, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 04.02.2022 ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та відповідач уклали кредитний договір №96806 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

За умовами договору ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» зобов`язалося надати відповідачу кредит, а останній зобов`язався одержати та повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом.

Перший транш в сумі 19 319, 00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 17 000, 72 грн на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 2 318, 28 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини (п. 2.2.2. договору).

Проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 210,00% річних (п. 2.3. договору).

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 200 гривень (п. 2.4. договору).

Комісія за надання кредиту складає 2 318, 28 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 12,00% від загальної суми першого траншу за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.2. цієї індивідуальної частини (п. 2.5. договору).

За змістом п. 2.6.1 договору, строк, на який надається перший транш складає 168 днів. Пмісяцьдва тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Таким чином, в укладеному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмір і тип процентної ставки. Цей кредитний договір є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався.

ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» виконало своє грошове зобов`язання та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 17 000, 72 грн на рахунок відповідача.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Суд вважає доведеним факт укладення договору про споживчий кредит №96806 від 04.02.2022 та виконання ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» свого зобов`язання щодо надання кредиту у розмірі 17 000, 72 грн.

Щодо переходу права вимоги слід зазначити, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

28.01.2025 ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та позивач уклали договір факторингу № 28012025, згідно з умовами якого Клієнт передає (відступає) Фактору за плату, а Фактор приймає належні Клієнту грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Клієнтом і Боржниками (Портфель Заборгованості).

Згідно з п. 7.1 зазначеного договору факторингу за придбання (відступлення) Прав Вимоги, Фактор протягом 3 (трьох) робочих днів від дати підписання цього Договору сплачує Клієнту плату в розмірі, що станом на дату підписання Сторонами цього Договору складає 2 047 654, 81 грн. При цьому оплата Прав Вимоги, які підлягають відступленню згідно цього Договору, щодо кожного окремого Боржника, визначається згідно з Додатком №1 до даного Договору.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 28.01.2021 до договору факторингу № 28012025 від 28.01.2025, реєстру боржників від 28.01.2025 підписаних між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» на виконання договору факторингу №28012025, укладеного між ними, платіжної інструкції від 28.01.2025 №0491640000, ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №96806 від 04.02.2022 на загальну суму 37 917, 55 грн,

Тобто щодо конкретних правовідносин - набуття договором факторингу зобов`язальної сили відбулось 28.01.2025 у день підписання між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» акту приймання передачі Реєстру боржників, у якому за № 695 зазначений ОСОБА_1 .

Суд вважає, що копії договору факторингу та реєстру боржників є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги до позивача у спірних правовідносинах.

Щодо стягнення заборгованості за комісією:

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

Договором про споживчий кредит передбачено погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини, у розмірі 2318, 28 грн, а також знижений тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу складає 200 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 28)). Тому у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25)).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, умови договору про споживчий кредит №96806 від 04.02.2022 щодо сплати заборгованості позичальника за комісією в розмірі 2318, 28 грн, сплати тарифу комісії за управління та обслуговування першого траншу в розмірі 1 грн, а також стягнення комісії за управління та обслуговування першого траншу в розмірі 200 грн, періодичність виплати якої становить 1 раз на місяць, є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в частині включеної в розмір такої заборгованості комісії - 2 318, 28 грн та заборгованості за комісією в сумі 1 000, 00 грн задоволенню не підлягають.

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк.

Суд відхиляє здійснений позивачем розрахунок заборгованості в частині заборгованості за тілом кредиту з урахуванням комісії в розмірі 2 318, 28 грн. Оскільки договір в частині стягнення заборгованості за комісією є нікчемним, розмір тіла кредиту становить 17 000, 72 грн.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частинами 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Таким чином, наявність очевидних ознак неспроможності позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов`язання та/або порушення умов договору (що не були усунені позичальником) має наслідком виникнення у банку права вимагати повернення суми кредиту, що в т.ч. передбачено нормами ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Враховуючи те, що відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув надані кошти в строк, передбачений договором №96806 від 04.02.2022 , з урахуванням наведених обставин та підтверджуючих дані обставини документів, з огляду на норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача до відповідача нта наявність підстав для часткового задоволеняфн позову в розмірі 34 599, 27 грн, з яких 17 000, 72 - заборгованість за тілом кредиту, 17598, 55 грн - заборгованість за процентами.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 13 000 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивач надав копії договору про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, заявки на надання юридичної допомоги №2648 від 01.12.2025, витягу з акту №25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025, згідно з якими вартість послуг з надання правничої допомоги становить 13 000, 00 грн.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 13 000, 00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розумної необхідності судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, суд вважає розмір у сумі 4000 грн співмірним розміром витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Задовольняючи позов частково, суд покладає судові витрати, які складаються із судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2 429, 41 грн (34 599, 27 грн х 2 662, 40 грн /37 917, 55 грн).

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 280, 263-265, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРIШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" заборгованість за кредитним договором №96806 від 04.02.2022 в розмірі 34 599, 27 грн, з яких 17 000, 72 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17 598, 55 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 429, 41 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4 000, 00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суд

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, ІК 42640371);

відповідач: ОСОБА_1 (останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Повне судове рішення складене та підписане 17.03.2026.

Суддя О. Левчук