Ухвала суду № 134902565, 17.03.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 17.03.2026Справа № 554/12259/24 Провадження № 2/554/309/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року м.Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:

Головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судових засідань - Єфименко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в залі суду подання старшого державноговиконавцявідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазарєвої Альони Ігорівни про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно зі ОСОБА_2

в с т а н о в и в:

05.11.2024 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазарєва Альона Ігорівна, звернулася до суду з поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно зі ОСОБА_2 , а саме: квартирою, загальною площею 30,1 кв.м., житловою площею 16,8 кв. м., реєстраційний номер квартири 1657500353101, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Подання обґрунтовувала тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження АСВП № 72656489 з примусового виконання наказу № 917/1500/18 (917/1932/20) виданого 01.06.2021 року Господарським судом Полтавської області про стягнення з керівника/засновника ТОВ «УПСК Діамент» ОСОБА_1 на користь ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю «УПСК Діамент»" в якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, грошові кошти в сумі 109 660 450,79 грн.

Відповідно до Інформаційної довідки № 371022529 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 встановлено, що за даною особою зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, а саме квартиру, загальною площею 30,1 кв. м., житловою площею 16,8 кв. м., реєстраційний номер квартири 1657500353101, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно рішення Київського районного суду м. Полтави у справі № 552/787/20 від 10.06.2020 року встановлено, що шлюб, який зареєстрований 14.02.2015 року виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Таким чином дружина боржника ОСОБА_2 набуто право власності на вищезазначену квартиру 02.10.2018 року на підставі договору-купівлі продажу, серія та номер: № 3970 виданого 02.10.2018 Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дяченко В.А., тобто під час перебування у шлюбі, а отже зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Старший державний виконавець в судове засідання не з`явилася, причини не явки суду не повідомила.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, представником, адвокатом Савченко Т.І. подано заяву про розгляд подання без участі, також представником ОСОБА_2 подано заперечення, в якому просить залишити подання без розгляду, так як подання подано з порушенням норм процесуального права, оскільки є наявність матеріального спору, а отже даний спір не може розглядатися в порядку ст. 443 ЦПК України.

У відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 2 ст. 443 ЦПК України, неявка сторін та заінтересованих осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Підставою звернення державного виконавця до суду з даним поданням стало те, що бездіяльність боржника ускладнює виконання рішення та на переконання державного виконавця є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя та відсутність виділеної частки майна боржника унеможливлює виконавцю вчинити виконавчі дії пов`язані з майном боржника.

Відповідно до ч. 6 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні визначений ст. 443 ЦПК України, відповідно до якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20), зводяться до того, що єдиною допустимою законом формою звернення виконавця до суду за вирішенням питання про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є звернення з поданням.

Однак, ВП ВС дійшла висновку, що розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Отже, норми статті 443 ЦПК України підлягають застосуванню виключно за відсутності спору про право.

Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами за відсутності спору про право.

Обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу.

Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), в тому числі за позовом про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна (оспорення фраудаторного правочину).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (див mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.

Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду.

Якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду має бути в позовну провадженні, оскільки така заява подана до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Отже, оскільки старший державний виконавець звернувся до суду із поданням про вирішення питання про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності подружжя, яким боржник володіє спільно з колишньою дружиною; частка боржника у спільному майні не визначена, а отже, наявний спір про право, який повинен вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що подання старшого державного виконавця слід залишити без розгляду, роз`яснивши заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Керуючись ст. ст. 257-261, 353-354, 443 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазарєвої Альони Ігорівни про визначення частки майна боржника спільній сумісній власності подружжя - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення, а особою, що не була присутня при проголошенні, у той же строк з дня отримання.

Суддя М.О.Материнко