Постанова № 13489958, 11.01.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11 січня 2011 р. Справа № 14/42

За адміністративним позовом Приватного підприємства „КГМ-РЕЙН”, м. Ужгород

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, м. Ужгород

до Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області, м. Ужгород

про відшкодування з Державного бюджету України бюджетної заборгованості у сумі 80407грн. по податку на додану вартість,

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Луцо М.М. – головний бухгалтер за дов. від 05.10.2010р.

від відповідача 1: Товтин М.В. – начальник юридичного відділу за дов. від 06.01.2011р.

від відповідача 2: Пойда О.І. –провідний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу за дов. від 08.09.2008р.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство „КГМ-РЕЙН”, м. Ужгород звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, м. Ужгород та до Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області, м. Ужгород про відшкодування з Державного бюджету України бюджетної заборгованості у сумі 80407грн. по податку на додану вартість.

Повна фіксація судового процесу по даній справі технічними засобами не здійснювалась відповідно до поданного до матеріалів справи представниками сторін письмового клопотання від 20.04.2010р. (а.с.87) та з урахуванням тієї обставини, що провадження у даній справі було відкрито судом на підставі Прикінцевих та перехідних положень КАС України до початку діяльності Закарпатського окружного адміністративного суду.

Ухвалами суду від 15.03.2007р. та від 23.01.2008р. по справі №14/42 розгляд справи зупинявся відповідно до вимог ст. 156 КАС України, з підстав зазначених у даних ухвалах суду (а.с.49-50, 63-64).

Ухвалою суду від 07.10.2010р. по справі №14/42 розгляд справи зупинявся відповідно до вимог ст. 156 КАС України на підставі клопотання представників сторін для надання сторонам часу для можливого примирення (а.с.95-96).

У судовому засіданні 15.12.2010р. оголошувалась перерва до 11.01.2011р. для надання сторонам додаткового часу для завершення процедури примирення.

У дане судове засідання представником позивача подано до матеріалів справи письмову заяву від 11.01.2011р. про зменшення розміру позовних вимог, у зв”язку з вирішенням спору у добровільному порядку в частині відшкодування з Державного бюджету України бюджетної заборгованості у сумі 69 610грн. по податку на додану вартість із заявленої до відшкодування загальної суми 80 407грн. З огляду на що, просить суд прийняти рішення про відшкодування з Державного бюджету України бюджетну заборгованість у зменшеному розмірі у залишку суми 10 797грн. по податку на додану вартість (а.с.98).

З даною заявою ознайомлено представників відповідачів.

Представником позивача позовні вимоги підтримано в уточненому розмірі позовних вимог, зокрема з підстав зазначених у позовній заяві (а.с.2), з посиланням на ту обставину, що зазначення податкових зобов”язань та податкового кредиту у звітному податковому періоді лютий місяць 2006р. відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ, відбулося на підставі первинних бухгалтерських документів та відповідно наявність суми бюджетного відшкодування за вищезазначений період, яка підлягала бюджетному відшкодуванню, належним чином підтверджується поданим розрахунком суми бюджетного відшкодування за звітний (податковий) період лютий 2006р. та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за звітний (податковий) період лютий 2006р. із зазначенням суми 13021грн. ПДВ, як такої, що підлягала до бюджетного відшкодування за звітний (податковий) період лютий 2006р. Також зазначено обставину того, що правильність формування податкового зобов”язання та податкового кредиту та відповідно наявність від”ємного значення по ПДВ у вищезазначеній сумі підтверджено актом перевірки податкового органу та із вищевказаної суми було відшкодовано з Державного бюджету суму 2224грн., як таку, що підтверджено податковим органом на підставі зустрічних перевірок контрагентів позивача, а інша сума 10 797грн. не була відшкодованою з Державного бюджету з тих підстав, що податковим органом не була підтверджена по контрагентам позивача, з підстав неотримання податковим органом зустрічних перевірок.

Позивач та його представник вважають, що не може ставитися в залежність можливість отримання платником податків бюджетного відшкодування по ПДВ, виконанням обов”язку перед бюджетом платниками податку –продавцями (товарів, послуг) такому платнику податку, при належному виконанні платником податку - покупцем (товарів, послуг) свого грошового зобов”язання перед продавцями, в тому числі щодо сплати в ціні товару (отриманих послуг) таким продавцям суми ПДВ.

Представником відповідача 1 позовні вимоги у зменшеному розмірі позовних вимог у сумі 10 797грн. заперечено, з підстав, зазначених у письмовому запереченні проти позову (а.с.35-36). Зокрема посилається на те, що необхідною умовою для отримання бюджетного відшкодування грошовими коштами є фактична сплата контрагентами до Державного бюджету України податку на додану вартість грошовими коштами у гривнях та фактичне їх надходження до Державного бюджету. Оскільки заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума 10 797грн. податку на додану вартість не підтверджена зустрічними перевірками, які є не проведеними по контрагентам позивача (продавцях товарів (робіт, послуг)) щодо її (даної суми) надходження до Державного бюджету України від контрагентів позивача, якими вказана сума отримана від позивача в ціні товару (отриманих послуг).

За таких обставин, відповідач 1 та його представник вважають правомірним щодо невідшкодування з Державного бюджету на користь позивача суми 10 797грн. бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.

Представником відповідача 2, як у запереченні на позовну заяву (а.с.45-46), так і у додаткових запереченнях на позовну заяву (а.с.88-91), зокрема зазначено обставину того, що, оскільки повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету, в тому числі і відшкодування з Державного бюджету бюджетної заборгованості по ПДВ покладено на органи державного казначейства за наявності відповідного подання податкових органів - висновку та з урахуванням відсутності у державного казначейства такого висновку податкового органу про відшкодування з бюджету на користь позивача суми податку на додану вартість, тому представник відповідача 2 вважає, що орган державного казначейства не може бути відповідачем по даній справі.

Провадження у даній адміністративній справі зупинялось відповідно до вимог ст. 156 КАС України.

Розгляд даної адміністративної справи відкладався та у розгляді справи оголошувалась перерва (ст.150 КАС України).

У даному судовому засіданні суд вирішує спір по суті, з урахуванням вимог чинного законодавства та на підставі наявних у матеріалах справи документальних доказах, з урахуванням пояснень представників сторін та з урахуванням заяви позивача від 11.01.2011р. про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 11.01.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до вимог п.3 ст. 160 КАС України.

Постанову суду виготовлено в повному обсязі 13.01.2011р.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив, що:

Відповідно до пунктів 1 та 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232, Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006р. №332, територіальні органи Державного казначейства України, які є урядовим органом державного управління, повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997р. №209/72 „Про затвердження порядку відшкодування податкову на додану вартість”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.1997р. за №263/2067 передбачено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

За вищенаведених обставин, є помилковим твердження органу Державного казначейства (відповідача 2) про те, що у адміністративних справах про бюджетне відшкодування з Державного бюджету бюджетної заборгованості по ПДВ даний орган Державного казначейства не може бути відповідачем, а тому є правомірним зазначення у даному спорі, як відповідачем орган державної податкової служби, так і орган Державного казначейства.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків регулювались п.п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (нормами даного Закону, чинними періоді виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість).

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 вищезазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 ст.7 Закону, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищевказаних норм Закону вбачається, що законодавець визначає, що бюджетному відшкодуванню підлягають суми від”ємного значення в частині суми ПДВ, яка була фактично сплачена постачальникам товарів (робіт, послуг) в податковому періоді, який передував звітному податковому періоду.

Згідно з п.п. 7.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до вимог п.п.7.7.5 ст. 7 даного Закону передбачено, що податковий орган, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. ( абз. 2 п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 даного Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 20.03.2006р. було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період лютий 2006р. (а.с.13-14). Також 20.03.2006р. позивачем було подано розрахунок суми бюджетного відшкодування за звітний (податковий) період лютий 2006р. (а.с.15) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за звітний (податковий) період лютий 2006р. (а.с.16) із зазначенням суми 13021грн. ПДВ, як такої, що підлягала до бюджетного відшкодування за звітний (податковий) період лютий 2006р.

Відповідачем 1 - ДПІ у м. Ужгороді невиїзною (камеральною) перевіркою податкової декларації з ПДВ позивача за вищезазначений звітний (податковий) період лютий 2006р. було підтверджено наявність у останнього від”ємного значення за лютий 2006р. з ПДВ на загальну суму 13021грн., про що також зазначено даним відповідачем 1 у письмовому запереченні проти позову та його представником у розгляді даної справи.

Разом з тим, як зазначено в даному акті перевірки, з вказаної вище суми наявного від”ємного значення з ПДВ, за результатами проведеної зустрічної перевірки контрагентів позивача було підтверджено суму 2224грн. бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2006р., яка і була відшкодована на користь позивача. Інша сума 10 796,70грн., як зазначено в п. 2 акту перевірки, не є підтвердженою сумою бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2006р. зустрічними перевірками, які є не проведеними по контрагентам позивача (продавцях товарів (робіт, послуг)) з підстав неотримання результатів зустрічних перевірок (п.2 Висновку акту перевірки, а.с.17).

Разом з тим, суд вважає такий висновок податкового органу щодо невідшкодування на користь позивача наявного залишку суми 10 797грн. бюджетного відшкодування з ПДВ із загальної суми 13021грн., з підстав відсутності результатів зустрічних перевірок по контрагентах позивача (продавцях товарів (робіт, послуг)), помилковим, оскільки законодавець не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування ПДВ з Державного бюджету, при його належним чином підтвердженні, від того сплатив до бюджету контрагент такого платника податку суму ПДВ, із виписаних податкових накладних та оплачених йому покупцем сум за такими податковими накладними (в тому числі суму ПДВ), чи ні.

За таких обставин, оскільки вищевказана сума 10 796,70грн. не була відшкодована платнику податку - позивачеві з Державного бюджету протягом 30 днів наступних за днем отримання податковим органом податкової декларації, в якій було відображено суму бюджетного відшкодування та яка є підтвердженою податковим органом, вказана сума вважається бюджетною заборгованістю.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Із системного аналізу даної норми вбачається те, що у звітному періоді, в якому підлягають з бюджету відшкодуванню суми ПДВ, які належним чином підтверджені, підлягають суми у розмірі фактичної наявності у бюджеті сум сплачених з ПДВ, тобто, якщо у звітному періоді до бюджету надійшли суми ПДВ, які перевищують заявлені до відшкодування суми ПДВ, то в такому звітному періоді будуть відшкодовані в повному обсязі суми заявлені до відшкодування.

У випадку, коли до бюджету надійшли суми ПДВ у розмірі меншому, ніж заявлені до відшкодування суми ПДВ, то в такому звітному періоді будуть відшкодовані суми заявлені до відшкодування пропорційно сумам, які надійшли до бюджету. У випадку, коли до бюджету у звітному періоді не буде надходжень сум ПДВ, то в такому звітному періоді, заявлені до відшкодування суми ПДВ не можуть бути відшкодовані.

Слід зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов”язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Твердження відповідача 1 та його представника про те, що бюджетному відшкодуванню підлягають суми ПДВ, тоді коли контрагентами по ланцюгу до виробника з місця знаходження продавців з якими позивач мав господарські операції оподатковувані ПДВ, сплата до бюджету сум ПДВ, підтверджується перевіркою, судом не приймаються до уваги, з огляду на вищевикладене та з тієї підстави, що податковий орган зобов”язаний провести перевірки таких контрагентів саме з питань наявності у них відповідно до вимог чинного законодавства права на виписування та видачу податкових накладних покупцям, а не на підтвердження, в даному випадку, сплати такими контрагентами до бюджету сум ПДВ за такими податковими накладними.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням тієї обставини, що, як було зазначено вище, позивач виконав усі передбачені вищезазначеним Законом умови щодо отримання такого відшкодування з бюджету бюджетної заборгованості по ПДВ, тому позовні вимоги позивача в уточненому розмірі в частині належної йому з Державного бюджету, як бюджетної заборгованості у залишку суми 10 796,70грн. бюджетного відшкодування ПДВ, підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 5, 11, 52, 69, 70, 71, 86, 111, 122, 150, 156, 160, 162, 163, 167, 254, 255 та п.6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю в уточненому розмірі позовних вимог.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „КГМ-РЕЙН” /м. Ужгород, вул.Тельмана, 98, ідентифікаційний код 19105262/ бюджетну заборгованість у залишку суми 10 796,70грн. бюджетного відшкодування ПДВ.

3. Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

4. Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду у відповідності до вимог ст.186 КАС України.

Суддя В.І. Карпинець