Рішення № 13489944, 04.01.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.01.2011 Справа № 6/89

Головуючий суддя - Кадар Й.Й., розглянувши матеріали

За позовом Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”, м.Київ,

до Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

третя особо без самостійних вимог на боці відповідача ОСОБА_2, АДРЕСА_2

про стягнення у регресному порядку різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у сумі 74074,48 грн.

Представники:

Від позивача Гончаров В.В, (дов. № ГО-10/233),

Від відповідача ОСОБА_4 (представник за дорученням),

3-тя особа-не з”явилися

СУТЬ СПОРУ: Закритим акціонерним товариством “Страхова група “ТАС”, м.Київ заявлено позов до Приватного підприємця ОСОБА_1, с.Заріччя, Іршавський район про стягнення у регресному порядку різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у сумі 74074,48 грн.

В судовому засіданні 04.01.2011р. оголошувалась перерва на 11.01.2011р. о 10 год. 00 хв.

В судове засідання з"явилися уповноважені представники сторін. Третя особа без самостійних вимог на боці відповідача належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника в судове засідання не направила, витребуваного судом ухвалами суду від 08.11.2010р, 23.11.2010р., 02.12.2010р. та 24.12.2010р. письмового пояснення по стосовно заявленого позову не надала.

Представник позивача в судовому засіданні 04.01.2011р. надав суду письмову заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, якою зменшив позовні вимог, просить стягнути з відповідача суму 71 878,48 грн. (проти заявленої вимоги 74 047,48 грн.) у відшкодування в регресному порядку різниці між фактичним розміром матеріальної шкоди, завданої пошкодженому транспортному засобу, і страховим відшкодуванням, а також судові витрати мотивуючи це наступним.

При розрахунку розміру виплаченого власнику транспортного засобу „Пежо 407” страхового відшкодування, а відтак і вказаної вище суми позовних вимог Позивач керувався Звітом авто товарознавчого дослідження від 08.11.2007р. № 414, долученого до матеріалів справи, яким визначається розмір заподіяного пошкодження цього транспортного засобу матеріальної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 16.07.2009р. у цивільній справі № 2-48/09 за позовом ОСОБА_5 (власника пошкодженого автомобіля) до ОСОБА_1 (Відповідача у даній справі), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу „Пежо 407” р/н НОМЕР_1, встановлено розмір реальної матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням цього транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 19.10.2007р. з вини водія ОСОБА_2 (третьої особи без самостійних вимог у даній справі, який перебував у трудових відносинах з відповідачем у даній справі), яка становить 97378,48 грн. Отже, відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов”язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи даний факт, представник позивача просить стягнути з відповідача суму 71 878,48 грн. з розрахунку 97378,48 грн. (сума визнана апеляційним судом Закарпатської області від 16.07.2009р.) 25500,00 грн. (сума відшкодування, виплаченого за договором страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів) = 71 878,48 грн.

В судовому засіданні 11.01.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, заперечує щодо клопотання представника відповідача про призначення експертизи, наполягає на задоволенні позовних вимог (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог), посилаючись на обґрунтування та підтвердження їх підстав згідно з поданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема додатково поданими до матеріалів справи рішеннями з цивільних справ Закарпатського апеляційного суду та Іршавського районного суду .

Представник відповідача, в судовому засіданні 04.01.2011р. та 11.01.2011р. заперечив стосовно заявлених позивачем позовних вимог. Не погоджуючись із сумою збитків нанесених застрахованому автомобілю, в судовому засіданні 04.01.2011р. подав суду письмове клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, для вирішення питання матеріального збитку, завданого автомобілю "Пежо 407", р/н НОМЕР_1 внаслідок ДТП, що сталося 19.10.2007р.

В судовому засіданні 11.01.2011р., представник відповідача подав суду доповнення до заперечення на позовну заяву, відповідно до якої стверджує, що позивач не мав законного права звертатися до суду з позовом до відповідача у зв"язку з відсутністю підстав для стягнення сум зазначених в позовних вимогах позивача мотивуючи це положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Враховуючи те, що на момент звернення до суду, Позивач ніяких вимог до відповідача про оплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням не висував, його права не були порушені і відповідно звернення до суду, за твердженнями представника відповідача є безпідставні, оскільки позивач мав спочатку звернутися з письмовою заявою про відшкодування збитків до відповідача, а у випадку не сплатою відповідачем протягом семи днів заявленої суми, звернутися до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

За Договором добровільного страхування наземного транспорту ДКСНТ/21/48/44/39 № 014445 від 01.04.07р. (далі - Договір страхування) ЗАТ “Страхова група “ТАС”, м.Київ, в особі Ужгородської філії “Страхова група “ТАС”, застрахувало належний ОСОБА_5 транспортний засіб “Пежо 407”, реєстр. н/з НОМЕР_1.

19 жовтня 2007 року на 644 км. + 820 м. Автодороги Киів-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода з участю вказаного застрахованого транспортного засобу, під керуванням гр. ОСОБА_5 та транспортного засобу „MAN F 2000”, н/з НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 (третьою особою у данній справі), який перебував у трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач), що підтверджено долученою до матеріалів справи Довідкою податкового органу про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку, рішенням апеляційного суду Закарпатської області № 2-48/09 від 16.07.2009р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи) та визнається відповідачем.

Постановою Іршавського районного суду Закарпатської області від 22.11.07р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєні згаданої вище ДТП та притягнено до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов"язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З огляду на вище приведені статті Цивільного кодексу, відповідальність за заподіяну шкоду з вини ОСОБА_2 покладаються на ОСОБА_1 (відповідача).

Гр. ОСОБА_5 звернувся до Позивача з заявою про виплату страхового відшкодування за пошкодження внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди застрахованого транспортного засобу, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком (належним чином засвідчена копія заяви від 22.10.2007р. міститься в матеріалах справи).

Позивач, виходячи із Звіту автотоварознавчого дослідження № 414 від 08.11.07 про вартість заподіяного пошкодженням застрахованого ТЗ матеріального збитку та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 99574,48 грн., про що склав Страховий акт від 15.01.2008р (належним чином засвідчені копіі наданих документів містяться в матеріалах справи).

На підставі зазначених вище документів Позивач платіжним дорученнями № 474 від 18.01.2008р. сплатив на користь ОСОБА_5 вищевказану суму страхового відшкодування (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

За ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»(Надалі Закон) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке ОСОБА_5 мала до відповідача ОСОБА_1

Оскільки, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, пов”язана з експлуатацією транспортного засобу „MAN F 2000”, н/з НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована ВАТ „Простострахування”, остання у межах своєї відповідальності, виплатило Позивачу суму 25500,00 грн. у часткове відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу засіб “Пежо 407”, реєстр. н/з НОМЕР_1, що підтверджується належним чином посвідченою випискою по особовому банківському рахунку позивача за період з 15.02.2008р. по 15.02.2008р.долученою до матеріалів справи і не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов"язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, за вище приведених обставин різницю між фактичним розміром реальної шкоди і страховим відшкодуванням, яке здійснило ВАТ „Простострахування”, повинен відшкодовувати відповідач ОСОБА_1, в розмірі 71 878,48 грн. з розрахунку 97378,48 грн. (сума визнана ОСОБА_1 при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та встановлена апеляційним судом Закарпатської області від 16.07.2009р.) 25500,00 грн. (сума страхового відшкодування отриманого позивачем у часткове відшкодування шкоди) = 71 878,48 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов”язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Отже факт заподіяння пошкодження транспортного засобу матеріальної шкоди в розмірі 97378,48 грн. встановлений рішенням суду в цивільній справі, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України, не підлягає доказуванню по даній справі.

За вказаних обставин, в клопотанні відповідача про призначення автотоварознавчої експертизи належить відмовити

Не заслуговують на увагу твердження відповідача на недотримання позивачем положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки вказана норма закону не застосовується до зобов"язань по відшкодуванню заподіяної шкоди, зокрема позадоговірної, що має місце в данному випадку, та спростовується наявними у справі, належним чином засвідченими копіями претензії позивача до відповідача за № Г. 08.00/2186 від 19.03.2008р. та копією повідомлення про вручення данної претензії відповідачу.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вище приведене, відповідно до ст. 33 ГПК України, суд вважає, що позов, з врахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог заявлений з достатніх підстав, підтверджений матеріалами справи, не спростований відповідачем, а отже підлягає задоволенню.

З огляду на вище приведене, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов заявлений з достатніх підстав, підтверджений матеріалами справи, не спростований відповідачем, а отже підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по оплаті держмита в розмірі 718,45 грн. та 305,66 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі наведеного та відповідно до ст.ст.1, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер - НОМЕР_3) на користь Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (м.Київ, пр-т.Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) суму 71 878,48 грн. (сімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят вісім гривень, сорок вісім коп.) відшкодування у регресному порядку заподіяної шкоди, суму 718,45 грн. (сімсот вісімнадцять гривень, сорок п”ять коп.) витрат по сплаті державного мита та суму 305,66 грн. (тристо п”ять грн. шістдесят шість коп.) витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпення судового процесу.

В судовому засіданні 11.01.2011р. в порядку п. 2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошена вступна та резолютивна частина рішення господарського суду.

Рішення підписано та оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуальног кодексу України 17 січня 2011 року.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Й.Й. Кадар