Рішення № 134898890, 16.03.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/229/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави до Корюківської міської ради Корюківського району Чернігівської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Корюківський ліцей № 1 Корюківської міської ради Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Керівник Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Корюківської міської ради Корюківського району Чернігівської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Корюківський ліцей № 1 Корюківської міської ради Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:.

-визнати протиправною бездіяльність Корюківської міської ради щодо оформлення права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту населення - протирадіаційне укриття із обліковим номером 93218, розташоване в будівлі Корюківського ліцею № 1 Корюківської міської ради, що знаходяться за адресою: вул. Шевченка, 54, м. Корюківка, Корюківського району Чернігівської області;

-зобов`язати Корюківську міську раду вчинити дії, спрямовані на оформлення права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту населення - протирадіаційне укриття із обліковим номером 93218, розташоване в будівлі Корюківського ліцею № 1 Корюківської міської ради, що знаходяться за адресою: вул. Шевченка, 54, м. Корюківка, Корюківського району Чернігівської області.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 13.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Відповідачем в межах встановленого ухвалою суду строку подано до суду відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та незаконними. Зазначає. що доводи позивача про те, що Корюківською міською радою не дотримано стандартів якості освіти при наданні освітніх послуг здобувачам освіти Корюківського ліцею № 1, посилання на недотримання балансоутримувачем вимог до утримання захисних споруд цивільного захисту є необґрунтованими та не відповідають дійсності. Адже наведені у відзиві на позов факти доводять дотримання органом місцевого самоврядування вимог чинного законодавства, як в сфері цивільного захисту населення, так і у сфері освіти.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що здійснення технічної інвентаризації захисної споруди є передумовою подальшого оформлення права власності на неї, шляхом внесення відповідних даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Корюківська міська рада, будучи власником захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 93218, що розташоване по вул. Шевченка, 54, м. Корюківка, всупереч покладених на неї Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноважень щодо управління майном, що належить до комунальної власності Корюківської міської територіальної громади, та попри обов`язковість державної реєстрації прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запроваджену Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не вжила заходів щодо оформлення та державної реєстрації права комунальної власності на цю захисну споруду цивільного захисту, допустивши таким чином протиправну бездіяльність.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому не погоджується з позицією позивача та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від третьої особи пояснення по суті спору не надійшли.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Корюківську територіальну громаду створено у січні 2017 року внаслідок об`єднання вісімнадцяти сільських рад.

Судом встановлено, що на території Корюківської міської ради за адресою: вул. Шевченка, 54, м. Корюківка, Корюківського району Чернігівської області знаходиться Корюківський ліцей № 1 Корюківської міської ради, у приміщенні якого знаходиться захисна споруда цивільного захисту № 93218, площею 976, 5 кв. м., місткістю 1200 чоловік.

Згідно з паспортом захисної споруди цивільного захисту населення - протирадіаційного укриття (далі - ПРУ) із обліковим номером 93218, вказана споруда перебуває на балансі районного відділу освіти та знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 54, м. Корюківка, Корюківського району Чернігівської області. Захисна споруда цивільного захисту населення із обліковим номером 93218 вбудована у будівлю Корюківського ліцею № 1 Корюківської міської ради та призначена для укриття учнів, вчителів, працюючого персоналу та населення.

Згідно з технічними характеристиками, ПРУ із обліковим номером 93218 введено в експлуатацію у 1977 році, має загальну площу 976 кв. м, місткість 1200 осіб.

Відповідно до Статуту Корюківського ліцею № 1 Корюківської міської ради, затвердженого рішенням сесії Корюківської міської ради від 30.08.2022 № 1-14/VІІІ (далі - Статут), ліцей є опорним закладом освіти, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Засновником та власником навчального закладу є Корюківська міська рада Чернігівської області, яка здійснює повноваження з управління майном закладу освіти (пункт 1.3. Статуту).

Корюківський ліцей № 1 Корюківської міської ради на даний час є діючим закладом освіти, має статус юридичної особи, проводить свою діяльність відповідно до затвердженого рішенням сесії Корюківської міської ради від 30.08.2022 № 1-14/VІІІ Статуту та перебуває у комунальній власності Корюківської міської ради.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 05.11.2025, за адресою: вул. Шевченка, 54, м. Корюківка, Корюківського району Чернігівської області, протирадіаційне укриття навчального закладу не зареєстровано.

Таким чином, захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93218 всупереч вимог законодавства використовуються без оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Наведене вказує на тривалу протиправну бездіяльність сільської ради щодо оформлення правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна закладу освіти.

Корюківська окружна прокуратура вважаючи таку бездіяльність Корюківської міської ради Корюківського району Чернігівської області по відношенню до питання оформлення права комунальної власності на протирадіаційне укриття протиправною, звернулась до суду з цим позовом для захисту інтересів держави.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до норм Закону №1697-VII прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Суд зазначає, що Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, частиною першою статті 10 якого сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону №280/97-ВР матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Підпунктом 1 пункту «а» статті 29 Закону №280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, власні (самоврядні) повноваження, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до частини п`ятої статті 60 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

У силу вимог статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Враховуючи наведене, органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території Прилуцької територіальної громади, щодо неоформлення права комунальної власності на яке виник спір у цій справі (а саме захисна споруда цивільного захисту-протирадіаційне укриття з обліковим номером №95894), на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді, є Прилуцька міськрада .

Згідно частини першої статті 10 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII) невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Частиною другою статті 66 Закону № 2145-VIII передбачено, що районні, міські ради, серед іншого: відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної, загальної середньої освіти, позашкільної освіти; засновують заклади освіти, а також реорганізовують, перепрофільовують (змінюють тип) та ліквідовують їх з урахуванням спеціальних законів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 Закону № 2145-VIII до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.

Разом з тим згідно з частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За приписами частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Крім того суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України та дії станом на сьогодні.

Відповідно до статті 2 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII) оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Згідно статті 3 Закону № 1932-XII підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

У пункті 14 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено, що захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Суб`єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання, громадські організації (частина друга статті 6 Кодексу цивільного захисту України).

У силу вимог частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Пунктом 9 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (далі Порядок), зокрема, визначено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: виконання вимог законодавства щодо визначення потреби, створення, використання, утримання, реконструкції та ведення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту територіальної громади, здійснення контролю за станом утримання таких споруд та готовності їх до використання за призначенням та підтримкою в належному технічному стані (частина перша статті 36-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Таким чином утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів.

Усупереч наведеного, правовстановлюючі документи на захисну споруду цивільного захисту, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Корюківка, вул. Шевченка, 54, відповідачем не оформлено, чим допущено протиправну бездіяльність.

Пунктами 6, 7, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком. Для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються: документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Статтею 327 Цивільного кодексу України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною другою статті 324 Цивільного кодексу України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Враховуючи, що відповідач, згідно вказаних норм, є органом, уповноваженим здійснювати управління комунальним майном, то саме на нього покладено обов`язок по вжиттю заходів, спрямованих на оформлення та державну реєстрацію права власності на захисну споруду цивільного захисту, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Корюківка, вул. Шевченка, 54.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний вжити заходів для оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на вказану захисну споруду цивільного захисту.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Корюківської міської ради щодо оформлення права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту населення -

протирадіаційне укриття із обліковим номером 93218, розташоване в будівлі Корюківського ліцею № 1 Корюківської міської ради, що знаходяться за адресою: вул. Шевченка, 54, м. Корюківка, Корюківського району Чернігівської області.

Зобов`язати Корюківську міську раду вчинити дії, спрямовані на оформлення права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту населення - протирадіаційне укриття із обліковим номером 93218, розташоване в будівлі Корюківського ліцею № 1 Корюківської міської ради, що знаходяться за адресою: вул. Шевченка, 54, м. Корюківка, Корюківського району Чернігівської області.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Керівник Корюківської окружної прокуратури (вул. Шевченка, буд. 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300, код ЄДРПОУ - 02910114).

Відповідач: Корюківська міська рада Корюківського району Чернігівської області (вул. Бульварна, буд. 6, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300, код ЄДРПОУ - 04061760).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Корюківський ліцей № 1 Корюківської міської ради Чернігівської області (вул. Шевченка, буд. 54, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300, код ЄДРПОУ - 26382772).

Суддя В.В. Падій