Рішення № 134898841, 05.03.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/12641/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Ткаченко О.Є.,

за участю секретаря Васил`євої А.М.,

представника позивача Карети О.О.,

представника відповідача Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Профіт" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМ Профіт" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнярішення (форма «В4») №13096/ж10/25-01-07-00 від 24.07.2025, яким ТОВ «ТМ Профіт» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 368 836,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що посадовими особами ДПС в актах перевірки зроблено протиправний висновок про встановлення факту заниження Товариством задекларованої суми податку на додану вартість. Висновки про існування у платника податків порушень законодавства з питань оподаткування не відповідають дійсності та суперечать діючому законодавству та фактичним даним. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки висновки, викладені в акті перевірки, на підставі яких винесено таке повідомлення-рішення, є необґрунтованими та безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення №13096/ж10/25-01-07-00 від 24.07.2025 підлягає скасуванню.

Вказує про незаконність проведення перевірки в цілому. Повторна перевірка (друга по рахунку), згідно з вимогами податкового кодексу мала бути проведена на підставі п.78.1.5 ПК України, натомість, проведена вона була згідно з самим же актом перевірки №17797/ж5/25 01-07-03-01 від 16.12.2024 на підставі п.78.1.8 ПК України, що суперечить прямій нормі ПК України, а отже перевірка є протиправною і її висновки не можуть бути підставою для прийняття будь-яких рішень. Чергова перевірка (третя по рахунку), згідно з вимогами податкового кодексу мала бути проведена на підставі п.78.1.12 ПК України, за умови наявності дисциплінарного провадження відносно головного державного інспектора відділу планових перевірок управління податкового аудиту Лугіної Наталії Володимирівни, головного державного інспектора відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту Єрашової Ірини Сергіївни або факту повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, та за наявності відповідного наказу/наказів ДПС України. Натомість, проведена вона була згідно з самим же актом перевірки №10811/ж5/25-01-07-02-01 від 17.06.2025 року, на підставі п.78.1.12 ПК України згідно наказу ГУ ДПС у Чернігівській області №1231-п від 29.05.2025, за відсутності відомостей про притягнення посадових осіб до адміністративної чи кримінальної відповідальності та підтвердження факту призначення відповідної перевірки ДПС України, що суперечить прямій нормі ПК України, а отже перевірка є протиправною, і її висновки не можуть бути підставою для прийняття, будь-яких рішень.

Зауважує, що ГУ ДПС у Чернігівській області при проведенні повторної перевірки не усунуло допущених при проведенні попередньої перевірки помилок, проігнорувавши рекомендації/вказівки ДПС України. Висновки відповідача, що були покладені в основу їх висновків акта перевірки, не змінювались незалежно від перевірки.

Вказує, що при проведенні перевірки ревізори формально підійшли до процедури дослідження первинних документів, що призвело до протиправного нарахування Товариству фінансових санкцій. Понесені Товариством витрати на забезпечення діяльності транспортних засобів, а саме їх заправку, були належним чином підтверджені відповідними документами в т.ч. чеками з АЗС, ТТН, CMR, актами списання ПММ, даними трекерів, подорожніми листами, але які при цьому не були враховані, що є протиправним та суперечить вимогам діючого законодавства. Факт використання пального у господарській діяльності є не спростованим, оскільки послуги контрагентам замовникам були надані Товариством у повному обсязі. Жодних господарських операцій, не пов`язаних з господарською діяльністю, Товариство не здійснювало, а придбане пальне було використано виключно у наданих Товариством послугах, надання яких не заперечується.

Також, звертає увагу на порушення при проведенні перевірки вимог Порядку оформлення результатів документальних, перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015; Методики проведення перевірки загальних положень податкового та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 09.06.2023 року №444 та Методики проведення перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 09.06.2023 року №446.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.12.2025 продовжено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Профіт" строк для подання відповіді на відзив у справі №620/12641/25.

Ухвалою суду від 04.02.2026 витребувано додаткові докази у справі.

Представник відповідача подала до суду відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю. Зазначила, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТМ Профіт» встановлено невідповідність даних бухгалтерського обліку та первинних документів, відсутність чеків на отримання палива, не можливість встановлення заправки транспортних засобів по транспортним карткам, які не закріплені за автомобілями, не надання на перевірку інформації по GPS - трекерів, також не відповідність даних між придбанням та оприбуткуванням в бухгалтерському обліку. В сукупності даних порушень неможливо підтвердити використання придбаного дизельного палива у господарській діяльності та підтвердити фактичне списання дизельного палива. Таким чином, ТОВ "ТМ Профіт" було використано дизпаливо поза межами господарської діяльності підприємства, що свідчить про порушення підприємством п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України у зв`язку з ненарахуванням податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Отже, позивачем не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість у зв`язку з використанням дизельного палива не в господарській діяльності підприємства па загальну суму ПДВ 368 836 грн.

Представник позивача подав відповідь на відзив, заперечив проти доводів відповідача, зазначивши, що відзив не містить жодних контраргументів та/або якихось нових пояснень стосовно допущених відповідачем порушень вимог в частині призначення, проведення та оформлення результатів спірних документальних перевірок, про які було зазначено у позов, а по суті просто дослівно дублює/повторює сторінки Акта перевірки. Вказує, що у відзиві відповідач зазначає про порушення позивачем вимог норм Податкового кодексу України, при цьому не зазначає в чому саме заключається порушення зазначеної норми, а саме у яких господарських операціях, що не пов`язані з господарською діяльністю було використане пальне, коли саме, чим воно підтверджене. Відзив не містить жодних доводів на спростування позиції позивача. Підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові.

Представник позивача надав додаткові пояснення щодо отримання та використання пального у господарській діяльності стосовно підтвердження первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними та платіжними інструкціями) факту придбання та оплати, саме того пального, на відпуск/отримання якого відсутні касові чеки. Акцентує увагу на тому, що реальність укладених правочинів підтверджує факт наявності в ЄРПН зареєстрованих податкових накладних на поставлені товари, що є єдиною/достатньою підставою для нарахування податку, що відноситься до складу податкового кредиту і не потребує додаткового підтвердження, а факт використання пального у господарській діяльності підтверджують первинні документи (договори, акти виконаних робіт, ТТН, CMR, відомості з баз даних постачальників, чеки та інші), при цьому жодного доказу існування правочинів не пов`язаних з господарською діяльністю ні в акті перевірки, ні в матеріалах справи немає. Факт формування ТОВ «ТМ Профіт» від`ємного значення у 2022-2024 роках виключно на підставі зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних, повністю спростовує висновки, відображені ревізорами у акті №10811/ж5/25-01-07-02-01 від 17.06.2025. Правочини щодо придбання пального, а саме їх реальність, відповідачем не заперечується, що само по собі підтверджує факт правомірності віднесення сплаченого у вартості пального ПДВ до податкового кредиту. Жодних господарських операцій, не пов`язаних з господарською діяльністю, Товариство не здійснювало, а придбане пальне було використано виключно у наданих Товариством транспортних послугах, надання яких не заперечується. Головна умова застосування до платника податків положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України є саме виявлення та доведення належними доказами фактів використання товарів, робіт, послуг поза межами господарської діяльності, чого відповідачем зроблено не було. Вказав, що позивачем як при проведенні перевірки так і до матеріалів справи було надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують постачання/отримання пального, згідно з умовами укладених договорів із постачальниками, а також документи щодо надання транспортних послуг, в межах виконання яких зазначене пальне і було використано. Доказів, які б спростовували зазначені факти, матеріали справи не містять. Щодо відсутності частини чеків з АЗС зазначив, що по-перше, чеки з АЗС відсутні лише на пальне на суму ПДВ 119187,30 грн, тоді як оскаржуваним рішенням відповідач зменшив податковий кредит на суму ПДВ 368836,0 грн; по-друге, оскільки крім чеку з АЗС факт придбання товару підтверджується і іншими первинними документами (в т.ч. ВН, ПІ, ПН, актами звірки, звітами відпуску ПММ тощо, що також підтверджують фактичне отримання товару), та за наявності документів, що підтверджують його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як касовий чек (який фактично дублює зазначені вище документи), не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, чек є одним з документів , що підтверджує факт придбання пального, але ніяк не відноситься до його використання у господарській діяльності, у той час як відповідач заперечує саме факт використання частини дизельного пального у господарській діяльності.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив з урахуванням додаткових пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

В період з 08.10.2024 по 14.10.2024 працівниками ГУ ДПС у Чернігівській області на підставі пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, направлень від 07.10.2024 №2607/ж3/25-01-07-01-01, №2608/ж3/25-01-07-01-01, наказу від 07.10.2024 №1461-п (т.1 а.с.106, 108, 109) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТМ Профіт» (код за ЄДРПОУ 42858969) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за наслідками якої складено акт від 23.10.2024№14931/ж5/25-01-07-01-01.

Перевіркою встановлено порушення платником податків п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4, п.200.7, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України, абз.4 п.п.5 п.4 розділ V наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 «Про затвердження форм і Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого платником завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 368 836 грн., в т.ч. за серпень 2024, на суму 368 836 грн (а.с. т. 1 а.с. 1918).

Не погодившись із зазначеними вище висновками, ТОВ «ТМ Профіт» подало заперечення на акт перевірки. За результатами розгляду заперечень ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято рішення від 25.11.2024 №2004/Ж12/25-01-07-01-06 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТМ Профіт» на підставі пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету в частині питань, викладених в запереченні Товариства, а саме щодо підтверджуючих документів (чеків з АЗС) щодо фактичного отримання палива, видатковими накладними заповненими з порушенням обов`язкових реквізитів, заправкою дизельного палива паливними картками не закріпленими за транспортними засобами та дефектності заповнення подорожніх листів (т. 1 а.с. 1920, 2124).

На виконання зазначеного рішення в період з 03.12.2024 по 09.12.2024 працівниками ГУ ДПС у Чернігівській області на підставі пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, направлень від 27.11.2024 №3285/ж3/25-01-07-01-01, №3286/ж3/25-01-07-01-01, наказу від 25.11.2024 №1818-п (т.1 а.с. 120, 121, 122) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТМ Профіт» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету в частині питань, викладених в запереченні від 05.11.2024 на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 23.10.2024 №14931/ж5/25-01-07-01-01, за наслідками якої складено акт від 16.12.2024 №17797/ж5/25-01-07-03-01 (т. 1 а.с. 2537).

Перевіркою встановлено порушення платником податків п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4, п.200.7, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України, абз.4 п.п.5 п.4 розділ V Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 «Про затвердження форм і Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого платником завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 368 836 грн., в т.ч. за серпень 2024 на суму 368 836,00 грн (а.с. т. 1 а.с. 1918).

За результатами перевірки, які викладені в акті від 16.12.2024 №17797/ж5/25-01-07-03-01, ГУ ДПС у Чернігівській області прийняте податкове повідомлення-рішення вiд 10.01.2025 №656/ж10/25-01-07-00, яким ТОВ «ТМ Профіт» зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 368 836,00 грн (т. 1 а.с. 38).

Не погодившись із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням ТОВ «ТМ Профіт» оскаржило його до Державної податкової служби України.

Рішення Державної податкової служби України від 03.04.2025 №9321/6/99-00-06-01-03-06 скаргу ТОВ «ТМ Профіт» задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2025 №656/ж10/25-01-07-00, зобов`язано ГУ ДПС у Чернігівській області вжити заходи відповідно до вимог пп.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України (т. 1 а.с. 3942).

У подальшому, в період з 30.05.2025 по 05.06.2025 на підставі пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, направлень від 29.05.2025 №2073/ж3/25-01-07-01-01, №2074/ж3/25-01-07-01-01, наказу від 29.05.2025 №1231-п (т. 1 а.с. 78, 80, 81) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТМ Профіт» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, із питань визначених у рішенні ДПС України про результати розгляду скарги від 03.04.2025 №9321/6/99-00-06-01-03-06 у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки від 16.12.2024 №17797/ж5/25-01-07-03-01.

За результатами такої перевірки складено акт від 17.06.2025 №10811/ж5/25-01-07-02-01 (т. 1 а.с. 4557).

Відповідно до висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, від 17.06.2025 №10811/ж5/25-01-07-02-01, встановлено порушення платником податків:

- п.п.14.1.36, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.п. «г» п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4, п.200.7, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України, абз.4 п.п.5 п.4 розділ V Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 «Про затвердження форм і Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого платником завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 368 836 грн., в т.ч. за серпень 2024 на суму 368 836 грн.

На підставі викладених в акті перевірки від 17.06.2025 №10811/ж5/25-01-07-02-01 висновків ГУ ДПС у Чернігівській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.07.2025 №13096/ж10/25-01-07-00, яким ТОВ «ТМ Профіт» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 368 836,00 грн (т. 1 а.с. 58).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 ПК України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею78 ПК України.

Так, за приписами пп.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато дисциплінарне провадження або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

На підставі такого наказу контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки, додатково видається наказ у порядку, передбаченому пунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу.

Судом встановлено, що наказом Головного управління ДПС у Чернігівській області від 30.04.2025 №3-дп порушено дисциплінарне провадження стосовно головного державного інспектора відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернігівській області Лугини Наталії (т. 3 а.с. 21). Суд зазначає, що саме ОСОБА_1 проводила документальні позапланові виїзні перевірки ТОВ «ТМ Профіт», за результатами яких складені відповідні акти від 23.10.2024№14931/ж5/25-01-07-01-01 та від 16.12.2024 №17797/ж5/25-01-07-03-01.

Державна податкова служби України винесла наказ від 20.05.2025 №512 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ТМ Прфіт» із питань, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 03.04.2025 №9321/6/99-00-06-01-03-06, у порядку контролю за правильністю висновків акта позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТМ Профіт» від 16.12.2024 №17797/ж5/25-01-07-03-01 (т. 3 а.с. 20).

Так, перевіряючи правильність проведення відповідачем документальної позапланової перевірки податкового законодавства ТОВ «ТМ Профіт», контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, слід зазначити, що вона проведена відповідно до вимог п.75.1 ст.75 ПК з дотриманням вимог ст.78 ПК України, строки проведення виїзної перевірки не порушено.

При цьому, дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов`язання, судом враховано, що згідно із пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов`язання", вказаного в пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України. При цьому, оскільки в силу пп.9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 ПК України).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість визначено розділом V ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, за придбання або виготовлення товарів та послуг.

Приписи п.198.2 ст.198 ПК України визначають, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас пп. "г" п.198.5 ст.198 ПК України визначає, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов`язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/ негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.

Правове регулювання, запроваджене згаданим вище пп. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит.

При цьому, слід зауважити, що не обов`язково період, у якому були віднесені суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, та період, в якому за визначених Податковим кодексом України умов має здійснюватися нарахування грошових зобов`язань відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, мають співпадати.

Відповідно, при перевірці правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.

Порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, регулюється статтею 200 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.7 ст.200 ПК платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.200.8 ст.200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України)

Сукупний аналіз зазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Суд зазначає, що позбавлення платника податків права на податковий кредит за умови наявності в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином зареєстрованих податкових накладних залежить від умов, на підставі яких такі податкові накладні не можуть бути використані для формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що ТОВ «ТМ Профіт» до ГУ ДПС у Чернігівській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2024 року, згідно з якою від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 801 393,00 грн, сума задекларованого бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку складає 61417,00 грн (т. 3 а.с. 8488).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

За приписами ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №996-XIV первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Верховний Суд сформував сталу та послідовну практику щодо застосування вищенаведених правових норм. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 вказала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Досліджуючи питання реальності господарської операції, що дає платнику податків право на формування в податковому обліку сум податкового кредиту, суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 05.05.2023 у справі №1340/5998/18.

Судом встановлено, що між ТОВ «ТМ Профіт» (Покупець) та ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток від 25.07.2022 №53ПК- 24866/22, за умовами якого Продавець зобов`язується передавати у власність Покупцеві Товари та надавати Послуги з використанням ПК (паливні картки) на АЗС, а Покупець зобов`язується приймати Товари (п.2.1.); з метою належного виконання Покупцем умов цього Договору щодо замовлення та отримання Товарів і Послуг, Продавець, на період дії Договору, забезпечує Покупця Паливними картами в необхідній Покупцю кількості (п.2.3.); факт передачі ПК та ПІН-кодів до них Покупцю підтверджується відповідним Актом приймання-передачі ПК (п.2.4.); Продавець зобов`язаний забезпечити надання Пред`явникам ПК чеків POS-терміналу та касового апарату за результатами здійснення Транзакцій (пп.5.2.5. п.5.2.) (т. 2 а.с. 203207).

Між ТОВ «ТМ Профіт» (Покупець) та ТОВ «е-Кард ЮА» (Постачальник) укладено договір від 22.03.2023 №002110123/23, за умовами якого Постачальник зобов`язується забезпечити Покупцеві поставку Товарів та Послуг в Мережі станцій через систему Е100, з використанням карток, а Покупець зобов`язується приймати Товари (бензин, дизельне паливо, AdBiue, зріджений нафтовий газ-паливо, інші види нафтопродуктів та продуктів нафтопереробки) та Послуги (мийка, стоянка використання платних доріг, послуг «Call-center», послуга автосервісу, конвою, інші послуги, які надаються з використанням Картки або її ідентифікаційних даних) у власність та оплачувати їх вартість на умовах даного Договору» (п.1.1.); поставка Товару Покупцю здійснюється партіями, па умовах EXW, шляхом заправлення транспортного засобу через паливо роздавальні колонки, з використанням Терміналів. Товар відпускається при умові: пред`явлення карти Покупцем (пред`явником карти) та правильного введення ПІН-коду (п.3.2.); право власності на Товар переходить до Покупця в момент заправлення Товаром транспортного засобу (п.3.3.); Покупець зобов`язаний забезпечити підписання Чеків/Карт чеків, отриманих після здійснення Угоди (пп. 5.3.7. п.5.3.) (т.2 а.с. 192196).

Між ТОВ «ТМ Профіт» (Покупець) та ТОВ «Європейські паливні рішення» (Постачальник) укладено договір від 15.01.2024 №002110123, за умовами якого постачальник зобов`язується забезпечити Покупцеві поставку Товарів та Послуг в Мережі станцій через систему Е100, з використанням карток, а Покупець зобов`язується приймати Товари та Послуги у власність та оплачувати їх вартість на умовах даного Договору (п.1.1.); поставка Товару Покупцю здійснюється партіями, на умовах EXW, шляхом заправлення транспортного засобу через паливо роздавальні колонки, з використанням Терміналів. Товар відпускається при умові: пред`явлення карти Покупцем (пред`явником карти) та правильного введення ПІН-коду»( п.3.2.); Право власності на Товар переходить до Покупця в момент заправлення Товаром транспортного засобу(п.3.3.); покупець зобов`язаний забезпечити підписання Чеків/Карт чеків, отриманих після здійснення Угоди (пп. 5.3.7. п.5.3.) (т. 2 а.с. 197201).

По взаємовідносинах з вказаними контрагентами за період жовтень 2022 року-серпень 2024 року, ТОВ «ТМ Профіт» надані документи щодо придбання дизельного палива, а саме видаткові накладні, рахунки-фактури, накладні на відпуск товарів, акти звірки товарів та наданих послуг, чеки на придбання палива (через паливні картки). Також надано документи на підтвердження використання пального у господарській діяльності, зокрема акти про їх списання, товарно-транспорті накладні, транспортні накладні CMR, дані трекерів, подорожні листи, звіти про використання коштів, виданих на відрядження, накази про закріплення транспортних засобів за водіями, накази про закріплення пластикових карток, накази про направлення у відрядження. За результатами господарських операцій позивачем було складено і подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних відповідні податкові накладні. Вказані господарські відносини відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахункам 105, 203, 361, 362, 631 за 01.10.2022-31.08.2024, картками рахунків 203, 631, 632 (т. 1 а.с. 158 - т. 2 а.с. 186, т. 2 а.с. 222254).

На думку суду, подані позивачем для перевірки та до суду первинні документи, підтверджують реальність господарських операцій між зазначеними контрагентами щодо придбання товарів/послуг. Крім того, відповідач визнає факт господарських операцій та правомірність реєстрації платником податків податкових накладних (оскільки такі не зупинені, а також включені до складу податкових зобов`язань).

Водночас як зазначено в акті перевірки від 17.06.2025 №10811/ж5/25-01-07-02-01 платником податків не були надані на перевірку чеки з АЗС на суму ПДВ 106534,72 грн. Даний факт не заперечується і позивачем. При цьому, позивач наполягає, що оскільки крім чеку з АЗС, факт придбання товару підтверджується і іншими первинними документами, що підтверджують фактичне отримання товару, та за наявності документів, що підтверджують його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як касовий чек (який фактично дублює зазначені вище документи), не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо цього суд зазначає наступне.

Порядок здійснення розрахункових операцій, зокрема у сфері торгівлі, визначений нормами Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дія якого поширюється на суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 цього Закону суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Згідно з пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 (далі - Правила), розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496 (далі - Інструкція).

Інструкцією передбачено, що відпуск нафтопродуктів через АЗС може здійснюватися за готівку, за відомостями (за безготівковими розрахунками на підставі договорів між підприємством і споживачем), за талонами, за платіжними картками (підпункти 10.3.1, 10.3.2, 10.3.3, 10.3.4 пункту 10.3 відповідно).

Відповідно до положень пункту 14 Правил заправка автотранспортних засобів проводиться через паливо-, оливо- та газороздавальні колонки оператором автозаправних станцій, автогазозаправних станцій, автогазозаправних пунктів або водієм самостійно.

Нормами підпунктів 4.2.5.44.2.5.6 пункту 4.2 Інструкції встановлено, що для дистанційного керування паливно-роздавальними колонками і оливо-роздавальними колонками мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп`ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Місцеве керування паливно-роздавальними колонками і оливо-роздавальними колонками має передбачати можливість функціонування з РРО (реєстратор розрахункових операцій).

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок та оливо-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1% від об`єму відпущених пального або олив.

Як підсумок, вимог наведених правових норм, для реєстрації розрахункових операцій на АЗС в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій зареєстровані спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати, які забезпечують реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Відпуск нафтопродуктів операторами АЗС через паливо-, оливо- та газороздавальні колонки без проведення реєстрації операції з відпуску технічно виключається.

Ураховуючи вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», допустимим доказом операції з відпуску (продажу) пального на АЗС в розумінні норм статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України є розрахунковий документ, роздрукований реєстратором розрахункових операцій.

Такий висновок щодо застосування наведених норм у подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом у постановах від 12.11.2019 у справі №620/4196/18, від 09.12.2020 року у справі №460/212/19, від 06.04.2023 у справі №805/4221/18-а, від 20.03.2025 у справі №810/2309/17.

За наведених обставин суд доходить висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт придбання позивачем пального на загальну вартість 803435,81 грн, у тому числі сума ПДВ 106534,72 грн.

Суд зазначає, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Таким чином, позивачем протиправно завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму ПДВ 106534,72 грн, а висновки відповідача в акті перевірки від 17.06.2025 №10811/ж5/25-01-07-02-01 щодо порушення податкового законодавства цій частині є обґрунтованим. Інші ж факти порушень податкового законодавства, що встановлені відповідачем в акті перевірки від 17.06.2025 №10811/ж5/25-01-07-02-01, який став підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 24.07.2025 №13096/ж10/25-01-07-00 відповідачем не підтверджені.

Так, на переконання суду, наданими первинними документами позивачем підтверджено факт придбання та використання пального у своїй господарській діяльності, при цьому певні недоліки у первинних документах, такі як розбіжності спідометрів у подорожніх документах, розбіжності між показами сиcтеми GPS одометрів автомобілів не є підставою для невизнання господарських операцій. Також факт заправки транспортних засобів з використанням паливних карток, не закріплених за даними транспортними засобами, не впливає на бухгалтерський облік витраченого пального, незалежно від того з використанням якої картки був заправлений той чи інший автомобіль та не доводить використання пального у операціях, не пов`язаних з господарською діяльністю позивача.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем підтверджено сплату судового збору за подання позову у сумі 4426,03 грн (т.1 а.с. 59).

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі у розмірі 2213,00 грн відповідно до частини задоволених вимог.

Керуючись статтями 139, 227, 241243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Профіт" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнярішення Головного управління ДПС у Чернігівській області №13096/ж10/25-01-07-00 вiд 24.07.2025 в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму податку на додану вартість 262 301,28 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Профіт" судовий збір у розмірі 2 213 грн (дві тисячі двісті тринадцять ) грн 00 коп. відповідно до частини задоволених вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено 16 березня 2026 року.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Профіт" (вул.Інструментальна, 24, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14037, код ЄДРПОУ 42858969).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул.Реміснича, 11, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО