Ухвала суду № 134898288, 17.03.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

справа 278/1302/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за її позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (далі ТзОВ «ГРМ УКРАЇНИ» в якому просила визнати за нею право власності на розподільчий газопровід, який знаходиться в с. Вереси, Житомирського району, Житомирської області, яким забезпечено газифікацію квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , згідно з робочих проектів газифікації житлових будинків, кадастровий номер: 1822081200:05:001:0352, кв. 1 та кв. АДРЕСА_3 (зовнішнє газопостачання).

У обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 повідомила, що за її кошт на земельній ділянці з кадастровим номером 1822081200:05:001:0352 побудований газопровід для живлення квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Після цього, будучи замовником робіт з будівництва газопроводу в с. Вереси Житомирського району Житомирської області, надала нотаріально посвідчену згоду на підключення до цього газопроводу громадянки ОСОБА_2 . Однак, невдовзі, ОСОБА_1 відізвала таку згоду, зокрема шляхом скерування на адресу ТзОВ «ГРМ УКРАЇНИ» відповідної заяви в якій, поміж іншого, просила не здійснювати будь яких приєднань до газопровод.

У відповідь на вказане звернення ТзОВ «ГРМ УКРАЇНИ» повідомило позивачку про те, що зазначений газопровід є складовою газорозподільної системи товариства, а тому останнє має право здійснювати підключення інших осіб, які виявлять бажання скористатися його послугами.

Відтак, оскільки ТзОВ «ГРМ УКРАЇНИ» не визнає право власності ОСОБА_1 на зазначений газопровід остання вирішила звернутися за захистом своїх прав до суду.

Водночас, ОСОБА_1 у межах цього провадження також подано заяву про забезпечення позову в якій остання просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ», в тому числі його відокремленим підрозділам, та третім особам вчиняти будь-які дії направлені на приєднання (підключення, врізку) до розподільчого газопроводу, який знаходиться в с. Вереси Житомирського району Житомирської області, яким забезпечено заифікацію квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 згідно з робочими проектами газифікації житлових будинків кадастровий номер 1822081200:05:001:0352 кв. 1 та кв. АДРЕСА_3 .

У обґрунтування цієї заяви ОСОБА_1 вказала, що вжиття таких заходів забезпечення позову убезпечить її від шкоди, яка може бути завдана майну, що за наслідками розгляду цієї справи може визнатися власністю позивачки. Окрім цього, у разі визнання права власності на спірне майно за ОСОБА_1 остання фактично не зможе здійснити від`єднання осіб, які потенційно можуть бути підключені відповідачем за час розгляду цієї справи.

Нормами процесуального законодавства вказані правовідносини врегульовані наступним чином.

За правилами ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» зазначив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4).

У постановах від 13 грудня 2023 року по справі № 921/290/23, від 29 червня 2023 року по справі № 925/1316/22 та від 24 травня 2023 року по справі № 906/1162/22 Верховний Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Водночас, у постанові від 13 квітня 2021 року по справі № 910/19506/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами процесуального законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 із огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем у цій справі виступає юридична особа, яка зареєстрована відповідно до закону та провадить господарську діяльність, зокрема щодо розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (основний) та торгівлі газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

Відтак, суд звертає увагу заявниці на те, що задоволення цієї заяви фактично призведе до значного утруднення провадження відповідачем своєї господарської діяльності у межах с. Вереси Житомирського району Житомирської області, а також матиме наслідком безпідставне обмеження прав та охоронюваних інтересів невизначеного кола осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Ураховуючи зазначений перебіг подій, суд вказує на те, що обраний заявницею захід забезпечення позову не є співмірним заявленим позивачкою вимогам, а тому в задоволенні цієї заяви належить відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 153 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складений 17 березня 2026 року.

Суддя Віктор Мокрецький