Рішення № 134897979, 16.03.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/5828/25

Провадження 2/206/354/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 березня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Плінської А.В.,

за участю секретаря Гаьісонії Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради заборгованість по сплаті за теплопостачання в розмірі: 26217,48 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 12208,40 грн.; інфляційне збільшення суми боргу складає 9730,70 грн.; 3 % річних від суми боргу 2206,68 грн., пеня 2071,70 грн. та сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради протягом опалювального період з листопада 2018 року по березень 2024 року включно, надавало послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . У відповідача виникла заборгованість перед КП «Теплоенерго» та станом на момент подачі позову заборгованість споживачем сплачена не була, у зв`язку із чим, позивач вимушений звернутись до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше надав клопотання про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню по наступним підставам.

КП «Теплоенерго» ДМР є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води для задоволення потреб опалення та гарячого водопостачання населення та інших груп споживачів.

КП «Теплоенерго» ДМР надає послуги з централізованого опалення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим відповідачу ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_1 є власником приміщення АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №468255656 від 16.03.2026 року.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають з дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але по аналогії породжують цивільні права і обов`язки.

У цьому випадку цивільні права та обов`язки сторін виникають з відносин по фактичній поставці послуг з постачання теплової енергії (юридичний факт), а саме: КП "Теплоенерго" надає відповідачу послуги з теплопостачання і щомісячно виставляє платіжні документи (квитанції) для оплати вказаних послуг, а відповідач, в свою чергу, має оплачувати вартість одержаних послуг відповідно до виставлених позивачем квитанцій, чим фактично визнається наявність між сторонами цивільно-правових відносин.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків між КП «Теплоенерго» та відповідачем за період з 01.11.2018 року по 01.11.2022 року не надходили платежі за постачання теплової енергії, сума заборгованості за використану теплову енергію, становить 12208,40 грн.

Приписами ст.509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормою ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст.612ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами ст. 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нормами ст.319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Крім того, вимогами ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до вимог ч. 6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до вимог п. п. 1, 5 ч. 3 ст.20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачкою не спростовано того, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно з якими позивач надавав відповідачці послуги з теплопостачання, а відповідачка була зобов`язана сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості, за відповідачем рахується заборгованість: за період з 01.11.2018 року по 01.11.2022 року за основною сумою боргу в розмірі 12208,40 грн., за період з 21.12.2018 року по 09.10.2025 року інфляційне збільшення в розмірі 9730,70 грн., за період з 21.12.2018 року по 09.10.2025 року 3% річних в розмірі 2206,68 грн., за період з 01.01.2020 року по 09.10.2025 року пеня в розмірі 2071,70 грн., а всього: 26217,48 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на отримання плати за послуги з теплопостачання.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи, що відповідач належним чином не виконала свій обов`язок по сплаті вартості послуг з теплопостачання, наявність заборгованості за послуги з теплопостачання відповідачем не спростована, суд вважає, що позов комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради необхідно задовольнити.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а тому з останньої на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 141, 213-215, 258, 265, 268, 280-288, 354-355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 26217,48 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 12208,40 грн.; інфляційне збільшення суми боргу складає 9730,70 грн., 3 % річних від суми боргу 2206,68 грн., пеня 2071,70 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач: Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32688148, місцезнаходження: 49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя А.В. Плінська