Ухвала суду № 134896901, 17.03.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

ОКРЕМА УХВАЛА

17 березня 2026 року справа № 520/22547/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

при секретарі судового засідання Глівінській Ю.О.,

за участю: представника заявника - не прибув,

відповідача (боржника) - Тріска Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву, подану в порядку ст. 383 КАС України у справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП: НОМЕР_1 )

до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61002, код ЄДРПОУ: 40108599) в порядку ст. 383 КАСУ,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025р. по справі №520/22547/24 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування індексації грошового забезпечення при здійсненні розрахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні;

зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні, обчислену з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2025р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025р. залишено без змін, в зв`язку з чим рішення суду набрало законної сили.

08.12.2025р. до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Галан Олени Олексіївни, подана в порядку ст.383 КАС України, в якій заявниця просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області у ході виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 у справі № 520/22547/24 щодо виплати ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні, обчислену з урахуванням індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні, обчислену з урахуванням індексації грошового забезпечення;

- постановити окрему ухвалу та направити її до Головного управління Національної поліції в Харківській області для реагування та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону;

- встановити Головному управлінню Національної поліції в Харківській області обов`язок повідомити суд про виконання окремої ухвали не пізніше одного місяця після її надходження.

В обґрунтування поданої заяви було зазначено, що при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 має бути врахована індексація, яка з квітня по грудень 2022 виплачувалася позивачу, проте, на виконання вищевказаного рішення суду ГУНП в Харківській області здійснило розрахунок індексації грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні за квітень 2024 року в розмірі 0,00 грн.

Представник позивача вважає, що відповідачем допущено протиправні дії щодо визначення індексації в розмірі 0,00 грн. при виплаті недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні, що не відповідає реальному коефіцієнту подорожчання споживчих товарів і послуг, внаслідок чого вони протиправні, ними порушено права та законні інтереси позивача.

Представником відповідача до суду подано заперечення на заяву представника позивача подану в порядку ст. 383 КАС України у яких останній зазначив, що з метою виконання судового рішення та з метою усунення протиправної бездіяльності щодо неврахування індексації грошового забезпечення при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, недопущення зайвих витрат коштів державного бюджету та запобігання в майбутньому нарахуванню штрафних санкцій та виконавчого збору, ГУНП в Харківській області видано наказ від 20.06.2025 № 1726 «Про виконання рішення суду від 06.02.2025 у справі № 520/22547/24 за позовом ОСОБА_1 ».

Зазначалося, що Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області була розрахована сума індексації за квітень 2024 (місяць звільнення) та включена до складу грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги. Однак, розрахована сума індексації становить 0,00 грн., що свідчить про відсутність матеріально-правових підстав для донарахування будь-яких сум до одноразової грошової допомоги, тому згідно наказу раніше виплачений розмір одноразової грошової допомоги при звільненні позивача вважається остаточним.

Крім того, представник відповідача указував, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється виключно на підставі місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення, тобто 30.04.2024р. Включення нульової суми до складу місячного грошового забезпечення для розрахунку ОГД є виконанням рішення суду, оскільки ГУНП усунуто факт бездіяльності (неврахування) шляхом вчинення дії (розрахунок та врахування). Раніше виплачений розмір ОГД у сумі 126 830,92 грн. (до утримань) є остаточним і не потребує доплати.

У зв`язку з наведеним представник відповідача просив в задоволенні заяви поданої в порядку ст. 383 КАС України відмовити.

Представником позивача до суду подано відповідь на заперечення відповідача згідно якої останній підтвердив раніше викладену правову позицію та просив задовольнити заяву подану в порядку ст. 383 КАС України.

В судовому засіданні представник ГУНП в Харківській області проти поданої заяви заперечував та просив в її задоволенні відмовити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача.

Розглядаючи подану заяву в порядку ст. 383 КАС України та заперечення проти неї, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення, суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України.

Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є невід`ємним складовим елементом права кожного на судовий захист; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом; держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз. 3 п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012, перше речення абз. 2 п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012, перше речення абз. 8 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини рішення від 15.03.2019 № 2-р(II)/2019, мотивувальна частина рішення № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) від 28.08.2020).

Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Таким законом в Україні є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).

Стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах».

Зі змісту цієї статті висновується, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Разом з тим, наслідком задоволення такої заяви є постановлення окремої ухвали, що передбачено ст. 249 КАС України, за приписами якої суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно частин 2,3,9 ст. 249 КАС України, у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Наведені вище положення свідчать про те, що мотивувальна частина судового рішення призначена для викладення судом мотивів його ухвалення, на виконання принципу вмотивованості судового рішення. Між тим, формулювання вимоги судового рішення до відповідача здійснюється у резолютивній частині рішення, зміст якої відображається у виконавчому листі, за змістом якого здійснюється примусове виконання судового рішення.

Суд зауважує, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland)).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

В даному випадку рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025р. по справі №520/22547/24, зокрема, зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні, обчислену з урахуванням індексації грошового забезпечення.

На виконання вищевказаного рішення суду Головним управлінням Національної поліції в Харківській області було розраховано суму індексації за квітень 2024 року та включено до складу місячного грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

При розрахунку суми індексації враховано, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації проводиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року, вказана обставина не заперечується сторонами по справі.

Згідно заяви ГУНП в Харківській області від 04.11.2025р. №291335-2025, що була направлена до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з приводу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025р. по справі №520/22547/24, за даними Державної служби статистики України, індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком з січня 2024 року, на дату звільнення ОСОБА_1 - 30.04.2024р. не перевищував поріг 103%, у зв`язку з чим сума індексації грошового забезпечення за квітень 2024 року становить 0,00 грн., а включення індексації в розмірі 0,00 грн. до складу місячного грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не призвело до зміни його розміру, отже раніше виплачена одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 у сумі 126 830,92 грн. є остаточною та не потребує доплати.

Проте, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення має постійний характер, нараховувалась та виплачувалася позивачу щомісячно (до січня 2023) складі грошового забезпечення, що не заперечується учасниками справи.

Враховуючи наведене вище, відповідачем протиправно нараховано індексацію грошового забезпечення при здійсненні розрахунку та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні позивача в розмірі 0,00 грн.

З урахуванням наведених вище міркувань, перевіривши дії відповідача здійснених на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025р. по справі №520/22547/24, суд доходить висновку про обґрунтованість заяви представника позивача поданої в порядку статті 383 КАС України, у зв`язку з чим така заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 249, 383 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву, подану представником позивача - адвокатом Галан Оленою Олексіївною в порядку ст. 383 КАС України задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області у ході виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 у справі № 520/22547/24 щодо виплати ОСОБА_1 недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні, обчислену з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні, обчислену з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Про вжиті заходи повідомити Харківській окружний адміністративний суд не пізніше тридцяти днів після надходження окремої ухвали.

Окрему ухвалу направити до Головного управління Національної поліції Харківській області.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 250 КАС України судом підписано текст ухвали без його проголошення у судовому засіданні.

Головуючий суддя Д.В. Григоров