Ухвала суду № 134896778, 17.03.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

17 березня 2026 р. № 520/3528/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Височанського селищного голови Мороза Олександра Васильовича, Заступника Височанського селищного голови з питань житлово-комунального господарства Тройна Олега Володимировича про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати дію Височанського селищного голови О. Мороза щодо відібрання у ОСОБА_1 , за ради свого збагачення, продуктів харчування які визначено постановою КМУ №328/22 неправомірною, такою що порушила зобов?язання надані Україною за ст.3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме: незастосування до людини жорстокого поводження на території яка підконтрольна Україні

- визнати дію заступника Височанського селищного голови О. Тройно щодо відібрання у ОСОБА_1 , за ради свого збагачення, продуктів харчування які визначено постановою КМУ №328/22 неправомірною, такою що порушила зобов?язання надані Україною за ст. 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме: незастосування до людини жорстокого поводження на території яка підконтрольна Україні;

- визнати дію Височанського селищного голови О. Мороза щодо відібрання у ОСОБА_1 , за ради свого збагачення, продуктів харчування які визначено постановою КМУ №328/22 неправомірною такою що свідчить про застосування до ОСОБА_1 жорстокого поводження, спрямованого на позбавлення ОСОБА_1 здоров`я, шляхом неотримання належного харчування;

- визнати дію заступника Височанського селищного голови О. Тройно щодо відібрання у ОСОБА_1 , за ради свого збагачення, продуктів харчування які визначено постановою КМУ №328/22 неправомірною такою що свідчить про застосування до ОСОБА_1 жорстокого поводження спрямованого на позбавлення ОСОБА_1 здоров`я, шляхом не отримання належного харчування.

Ухвалою суду від 25.02.2026 року позовну заяву - залишено без руху. Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску процесуального строку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Височанського селищного голови 04.05.2022 та 22.07.2022 з пропозиціями надати йому на виконання постанови КМУ №328 від 20.03.2022 продуктового набору продовольчих товарів. Височанською селищною радою надано відповідь від 19.05.2022 №0309/622 та відповідь від 27.07.2022 №03/09/967 (відповідно) про відсутність у Височанській селищній раді на момент розгляду звернення відповідних продуктових наборів. Окрім того, 01.09.2023 Височанською селищною радою надано позивачу відповідь на запит, де зазначено про кількість отриманих селищною радою продуктових наборів та про обставини їх видачі населенню.

Разом з тим, позивач звернувся до суду 20.06.2026, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого ч.2 ст.122 КАС України.

В обґрунтування причин пропуску процесуального строку позивач у своєму позові посилався на дію карантину та воєнного стану.

Як зазначалось в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 суд залишаючи позовну заяву позивача без руху вказав, що з метою усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 слід подати до суду заяву про поновлення пропущеного процесуального строку з обґрунтуванням поважності причин його пропуску.

Позивач заяви про поновлення пропущеного процесуального строку не надав, натомість подав до суду пояснення, де вказав, що ним не було пропущеного процесуального строку на звернення до суду з позовом.

Суд надаючи оцінку поданим позивачем поясненням виходив з такого.

Щодо посилань позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24, суд вважає, що викладені в ній правові висновки не є релевантними до правовідносин у межах справи №520/3528/26, з огляду на таке.

Так, позивач посилається на викладені у вищезазначеній постанові висновки: « 154. У разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану».

Проте, суд зазначає, що предмет судового розгляду в межах справи №903/602/24 стосувався продовження строків позовної давності щодо вимог про стягнення інфляційних втрат і процентів річних, які не спливли станом на 02 квітня 2020 року, а питання, які стояли перед Великою Палатою полягали у можливості вважати обґрунтованим звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову; та можливості суду зменшити розмір інфляційних втрат, а також розмір трьох процентів річних, який не перевищує законодавчо встановлений.

У той час, як в межах справи №520/3528/26 спірним є правомірність дій посадових осіб Височанської селищної ради, щодо невиконання положень постанови КМУ №328/22 від 20.03.2022 року.

Відповідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, суд наголошує, що висновки Верховного Суду враховуються саме застосування конкретної норми права щодо подібних правовідносин, що в свою чергу забезпечує єдність правозастосовної практики.

У постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 та від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16, міститься підхід, згідно з яким подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №903/602/24 не є релевантними до спірних правовідносин в межах справі №520/3528/26, а відтак не підлягають застосуванню.

Надаючи оцінку посиланням позивача на доповнення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби» розділу «Прикінцевих положень» Цивільного кодексу України пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, суд виходив з наступного.

Статті 257-258 Цивільного кодексу України стосуються позовної давності у приватноправових відносинах. Положення статті 362 ЦК України стосуються переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності. Стаття 559 ЦК України регулює порядок припинення поруки. Стаття 681 ЦК України визначає позовну давність, що застосовується до вимог у зв`язку з недоліками проданого товару, а статті 728 ЦК України визначає позовну давність, що застосовується до вимог про розірвання договору дарування. У свою чергу, статтею 786 ЦК України закріплено позовну давність, що застосовується до вимог, які випливають із договору найму. Статтею 1293 ЦК України закріплено право на оскарження дій виконавця заповіту.

У той же час, у межах адміністративного судочинства розглядаються спори у сфері публічно-правових відносин і процесуальні строки визначені для даних правовідносин передбачені, зокрема, статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства.

Згідно із п.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, відповідно до положень пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідною нормою Кодекс адміністративного судочинства України доповнено згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020; в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020.

Посилання позивача на положення Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022 та Закону України №3450-ІХ від 08.11.2023, щодо зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану суд вважає також необґрунтованим, оскільки відповідні нормативно-правові акти врегульовували перебіг позовної давності щодо цивільно-правових відносин передбачених саме Цивільним кодексом України.

Суд зазначає, що у постанові від 08 грудня 2022 року по справі № 990/102/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Суд зазначає, що для визнання поважною причиною пропуску процесуального строку через запровадження воєнного стану необхідно враховувати: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування, хід бойових дій, існування реальної небезпеки для життя учасників процесу, тривалість процесуального строку, час після його завершення, наявність об`єктивних перешкод для реалізації права, поведінку особи щодо вжиття розумних заходів для реалізації свого права.

Така правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 990/277/24.

Окрім того, сторони зобов`язані вживати всіх можливих заходів для реалізації своїх прав у межах встановлених процесуальних строків. Навіть у складних життєвих обставинах, пов`язаних зі станом здоров`я чи зовнішніми факторами, не усувається обов`язок особи діяти розумно обачно, а також використовувати доступні способи комунікації із судом, включаючи електронні засоби подання заяв. Відсутність доказів вжиття таких заходів свідчить не про об`єктивну неможливість звернення до суду, а про недбалість у реалізації процесуального права, що виключає визнання причин пропуску строку поважними.

Пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду з відповідним позовом.

Аналогічні висновки щодо порядку обчислення строків звернення до суду у справах з подібними правовідносинами, а також стосовно оцінки поважності причин їх пропуску викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 9901/518/19, від 05 лютого 2020 року у справі № 901/520/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/68/20, від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22, від 25 квітня 2024 року у справі № 990/12/24 та від 14 листопада 2024 року у справі № 990/241/24.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 травня 2024 року у справі № 990/53/24 наголосила на необхідності наведення змістовних і вагомих доводів щодо вчинення усіх необхідних і можливих дій, які б указували на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку, зазначивши при цьому, що пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав не є поважною причиною для його поновлення.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав: «Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні строки мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення від 28 жовтня 1998 року «de Rada Cavanilles v. Spain», Reports 1998-VIII, с. 3255, параграф 45, від 21 грудня 2010 року «Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine» № 17160/06 та № 35548/06, параграф 34, ЄСПЛ).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року «Diya 97 v. Ukraine», № 19164/04, параграф 47, ЄСПЛ).

У справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Ураховуючи викладене вище, суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Як вбачається зі змісту поданих позивачем пояснень, ним не вказано, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини обумовлені карантинними обмеженнями чи впровадженням воєнного стану унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк, а також не наведено доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказували б на бажання позивача реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви.

Відповідно до положень частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Височанського селищного голови Мороза Олександра Васильовича, Заступника Височанського селищного голови з питань житлово-комунального господарства Тройна Олега Володимировича про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.В. Мельников