Рішення № 134895204, 17.03.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 р. № 400/1318/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , , до відповідачаДніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, , провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Дніпровського міжрегіонального управління юстиції України (далі відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 126655,25 грн відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач при виконанні рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі № 400/8997/24 виплатив йому 27.12.2025 заробітну плату з урахуванням сум отриманої винагороди державного виконавця у 2016, 2017 і 2018 роках при обчисленні розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та виплати заробітної плати за дні щорічних відпусток, грошової допомоги до щорічної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2016, 2017 і 2018 роках у розмірі 150404,06 гривні. Проте, на його переконання, відповідач всупереч вимогам Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-ІІІ) не виплатив йому компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

У відзиві на позовну заяву від 27.02.2026 відповідач заперечив проти позову і просив суд у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі № 400/8997/24 відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу відповідних сум його заробітної плати. Він також зазначив, що компенсації підлягають лише нараховані, але не виплачені грошові доходи, які не мають разового характеру. Винагорода державного виконавця є одноразовою виплатою за сумлінне виконання своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій, яка виплачується за рахунок виконавчого збору, яка відноситься до разових платежів, пов`язана з виконанням позивачем своїх службових обов`язків, але має мотиваційний характер та інші джерела походження, ніж кошти державного бюджету на оплату праці державних службовців. А отже відповідно до Закону України № 2050-ІІІ та Порядку №159 не підлягає компенсації.

Позивач у встановлений судом строк правом на подання відповіді на відзив не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11.02.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.02.2026 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява відповідача про розгляд справи № 400/1318/26 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 залишено без задоволення клопотання відповідача від 19.02.2026 про розгляд справи в порядку загального провадження.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Позивач у період з 2016 року по 2018 рік працював в Головному територіальному управлінні юстиції у Миколаївській області на посаді головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Наказом Головного управління юстиції у Миколаївській області від 24.12.2019 № 6285/06 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено із займаною посади з 27.12.2019 на підставі пункту 5 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України за переведенням для подальшої роботи до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2026 у справі № 400/8997/24, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025, позов позивача до Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) задоволено, зокрема зобов`язано Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату позивачу з урахуванням сум отриманої винагороди державного виконавця у 2016, 2017, 2018 роках при обчисленні розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та виплати заробітної плати за дні щорічних відпусток, грошової допомоги до щорічної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2016, 2017, 2018 роках.

Відповідно до банківської виписки АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТ БАНК» від 09.02.2026 № U769LUIM707MBIHM і листа Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області від 29.12.2025 № 81657/14.4-07 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виплатило позивачу 22.12.2025 за призначенням платежу виконання рішення суду у справі № 400/8997/24 заробітну плату на загальну суму 150404,06 гривні.

08.01.202 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату йому компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати.

Листом від 21.01.2026 № 145/4588/11.4-27/14.4-07 відповідач відмовив позивачу у виплаті вказаної компенсації, зіславшись на відсутність правових підстав для її виплати.

Вважаючи, що відповідач зобов`язаний виплатити йому також і компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) заробітна плата це винагорода, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державного службовця складається з:

1) сталої заробітної плати посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця;

2) варіативної заробітної плати премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, місячної або квартальної премії.

Стала заробітна плата державного службовця є фіксованою виплатою та основною винагородою за виконання посадових обов`язків, яка гарантується цим Законом.

Варіативна заробітна плата залежить від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу, є винагородою за ініціативну роботу, своєчасне і якісне виконання завдань, виконання додаткового обсягу завдань.

Державний службовець може отримувати гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством.

Гарантійні та компенсаційні виплати встановлюються державним службовцям незалежно від їхньої заробітної плати, не входять до її сталої або варіативної складової та не враховуються при формуванні фонду сталої та варіативної заробітної плати. Такі виплати є частиною державних гарантій, спрямованих на компенсацію витрат, що виникають у зв`язку з виконанням службових обов`язків або реалізацією спеціального правового статусу державного службовця.

До гарантійних та компенсаційних виплат належать: компенсація у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; грошова допомога, що виплачується з наданням щорічної основної відпустки; інші гарантійні та компенсаційні виплати, встановлені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 57 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги.

Таким чином, середній заробіток для оплати часу щорічної відпустки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога, що виплачується з наданням щорічної основної відпустки, є гарантійними та компенсаційними складовими його додаткової заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Таким чином, у разі порушення строків виплати державному службовцю середнього заробітку для оплати часу щорічної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і грошова допомога, що виплачується з наданням щорічної основної відпустки, відповідні суми підлягають виплаті з компенсацією втрати частини заробітної плати.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення);

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно з абзацом шостим пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі Порядок № 159), компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Отже, у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику індексації заробітної плати, такий працівник має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання роботодавця здійснити донарахування належних працівникові сум доходів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16 і від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21.

Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2050-ІІІ і пункту 8 Порядку № 159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Аналіз правових норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі грошового забезпечення) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованого грошового забезпечення. Крім того, відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Аналогічні правові висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 і від 12.09.2024 у справі № 400/5837/23.

Відповідно до наказу Головного управління юстиції у Миколаївській області від 24.12.2019 № 6285/06 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач був звільнений із займаною посади з 27.12.2019 на підставі пункту 5 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України за переведенням для подальшої роботи до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2026 у справі № 400/8997/24, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025, позов позивача до Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) задоволено, зокрема зобов`язано Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснити перерахунок та виплатити заробітну плату позивачу з урахуванням сум отриманої винагороди державного виконавця у 2016, 2017, 2018 роках при обчисленні розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та виплати заробітної плати за дні щорічних відпусток, грошової допомоги до щорічної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2016, 2017, 2018 роках.

Відповідно до банківської виписки АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТ БАНК» від 09.02.2026 № U769LUIM707MBIHM і листа Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області від 29.12.2025 № 81657/14.4-07 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виплатило позивачу 22.12.2025 за призначенням платежу виконання рішення суду у справі № 400/8997/24 заробітну плату на загальну суму 150404,06 гривні.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 517 «Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» Південне міжрегіональне управління юстиції (м. Одеса) перейменовано на Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

Відтак відповідач зобов`язаний був 22.12.2025 виплатити позивачу також і компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідної суми заробітної плати (середній заробіток для оплати часу щорічної відпустки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога, що виплачується з наданням щорічної основної відпустки, за 2016-2018 роки) за період з 27.12.2019 по 22.12.2025.

Однак, ним цього зроблено не було.

Така бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, є протиправною.

Індекс споживчих цін згідно з даних Державної служби статистики України за січень 2020 року по листопад 2025 року становив: 1,002 х 0,997 х 1,008 х 1,008 х 1,003 х 1,002 х 0,994 х 0,998 х 1,005 х 1,010 х 1,013 х 1,009 х 1,013 х 1,010 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 х 1,009 х 1,008 х 1,006 х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 х 1,019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 х 1,007 х 1,015 х 1,002 х 1,005 х 1,008 х 0,994 х 0,986 х 1,005 х 1,008 х 1,005 х 1,007 х 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022 х 1,000 х 1,006 х 1,015 х 1,018 х 1,019 х 1,014 х 1,012 х 1,008 х 1,015 х 1,007 х 1,013 х 1,008 х 0,998 х 0,998 х 1,003 х 1,009 х 1,004 = 184,21 %.

Таким чином, з відповідач зобов`язаний сплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розміні 126655,25 грн (?150404,06 х 84,21 % = ?126655,25).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією про сплату від 09.02.2026 № 3826-8577-8000-9334 підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 1064,96 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову. Тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Дніпровського міжрегіонального управління юстиції України задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Дніпровського міжрегіонального управління юстиції України щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

3. Зобов`язати Дніпровське міжрегіональне управління юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 126655 (Сто двадцять шість тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 25 копійок.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Дніпровського міжрегіонального управління юстиції України судовий збір у розмірі 1064 (Одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

8. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Дніпровське міжрегіональне управління юстиції України (пр-т Дмитра Яворницького, м. Дніпро, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 49619; код ЄДРПОУ 43315529).

9. Повний текст рішення суду складений 17.03.2026.

Суддя В.Г.Ярощук