Рішення № 134894554, 16.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року Київ Справа № 320/45786/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Саса Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до 1) Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області та 2) Державної міграційної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рух справи

Позивачка звернулася до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області від 07.07.2025 (повідомлення № 80141719000006340 про залишення без руху заяви про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , особою без громадянства);

2) зобов`язати Державну міграційну службу України невідкладно розглянути заяву про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та прийняти відповідне рішення.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Саса Є.В. від 16.09.2025 відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано докази у відповідачів: копію справи позивачки, а також інші докази, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Аргументи учасників справи

Позивачка, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначила, що її належність до громадянства рф на дату подання заяви про визнання особою без громадянства була визначена співробітниками Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області по недійсному паспорту громадянина рф № НОМЕР_2 , від 05.11.2014.

Позивачка наголошує, що разом із заявою вона надала довідку про відсутність громадянства російської федерації за № 178002128 від 15.04.2025, видану Консульським відділом посольства російської федерації у Республіці Кіпр .

Як вказує позивачка, вона не може отримати паспорт громадянина рф в майбутньому, оскільки рф станом на 15.04.2025 відповідно зазначеної довідки не визнає її своєю громадянкою, а іншого громадянства ОСОБА_1 не має.

Також позивачка зазначає, що звернутись до консульських установ та посольств рф за межами України для отримання будь-яких інших довідок або довідок про помилкове документування її паспортами громадянина неможливо, оскільки відповідно частини першої статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про прикордонний контроль» перетин Державного кордону України іноземцями та особами без громадянства здійснюється при наявності дійсного паспортного документу.

Позивачка наголошує, що в результаті оскаржуваного рішення вона залишається в невизначеному правовому статусі та стає порушником міграційного законодавства України, а саме частини двадцять другої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». За це статтею 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України « Про імміграцію» вказане є підставою для відкликання її дозволу на імміграцію.

Окрім того, як зазначає позивачка, вказані обставини вже призвели та неминуче призведуть в подальшому до правових наслідків у виді суттєвого порушення її основних прав і свобод, а саме: унеможливило реалізацію права власності на належне їй на території України нерухоме майно; унеможливило отримання призначеного пенсійного забезпечення (пенсії за віком), оскільки для проведення процедури ідентифікації та верифікації в банківських установах потрібен дійсний паспортний документ, а вона перебуває в невизначеному правовому статусі, без дійсного паспорта; обмежить у праві на звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування на території України; обмежить доступ до правосуддя.

Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області (далі - відповідач 1) у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечило та вказало, що під час прийому у позивача документів працівниками відповідача 1 було встановлено, що ОСОБА_1 була документована паспортом громадянина російської федерації та неодноразово здійснювала обмін паспортного документа громадянина російської федерації. Однак, довідки про припинення позивачкою громадянства російської федерації або довідки про те, що остання була документована паспортом громадянина російської федерації безпідставно, до Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області не було надано.

Державна міграційна служба України (далі - відповідач 2) у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечила та вказала, що відповідачем 1 заяву позивачки правомірно залишено без руху, надано строк для усунення недоліків та повідомлено про можливість повторного звернення.

У відповіді на відзив позивачка наголосила, що відповідач 1 при розгляді її заяви не взяв до уваги довідку про відсутність громадянства російської федерації, неможливість отримати паспорт громадянина рф в майбутньому, відсутність будь-якого іншого громадянства та всі подальші наслідки дії оскаржуваного рішення.

Також позивачка наголошує, що відповідач 2 не надав жодного доказу належності ОСОБА_1 до громадянства рф як станом на 07.07.2025 (дату звернення з заявою про визнання особою без громадянства) так і на теперішній час, а відтак не надано жодного доказу законності оскаржуваного рішення.

Обставини справи, встановлені судом.

15.04.2025 довідкою № 178002128 Консульський відділ посольства російської федерації у Республіці Кіпр засвідчив, що ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у Білоруській РСР, Мінській області, не набувала громадянства російської федерації і відповідно до законодавства російської федерації про громадянство не є громадянином російської федерації.

16.06.2025 ОСОБА_1 подала до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області заяву, в якій вказала наступне:

«Я, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження- с. Понизов`є, Логайський р-н, Мінська обл., БРСР, мешкаю на території України, в місті Києві з 2001 року. Була документована посвідкою на постійне проживання 10 липня 2001 року ВПР та МР УАСМ ГУ МВС України в м. Києві; по досягненню 45-річного віку УГІРФО ГУ МВС України в м. Києві посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 , від 20 червня 2011 року, строк дії посвідки - безстроково, як громадянка російської федерації (рф).

Після початку повномасштабної агресії рф проти України, в березні 2022 року разом з сім`єю виїхала за межі України.

Перебуваючи в Республіці Кіпр, оскільки термін дії мого паспорта громадянина рф спливав 05.11.2024 року, я завчасно в 2024 році звернулась до Консульського відділу посольства російської федерації у Республіці Кіпр за оформленням нового закордонного паспорта та надала всі необхідні персональні дані (відбитки пальців, фото) та документи, передбачені законодавством для оформлення закордонного паспорта.

Після спливу тривалого часу, приблизно, вісім місяців, на мої численні звернення, консульській відділ посольства російської федерації у Республіці Кіпр відповідав, що триває перевірка моїх документів.

У серпні 2024 року разом з дочкою повернулись в Україну.

Пізніше дзвінком з Консульського відділу Посольства рф у РК на мій кіпрський номер телефону мене було проінформовано про те, що моє громадянство рф не підтверджено, відповідну довідку я можу отримати у консульському відділі посольства російської федерації у Республіці Кіпр у Нікосії.

Як вже зазначалось, термін дії мого паспорта сплив 05.11.2024 року. Виїхати за межі України, я не можу, що підтверджується наданою відповіддю, на моє звернення, Адміністрацією Державної прикордонної служби України (Адміністрацією Держприкордонслужби) за № 02.3/Н-2800/4806 від 13 березня 2025 року (копію додаю), тому довідку на моє ім`я з Консульського відділу Посольства рф у Республіці Кіпр у Нікосії отримав, за здалегідь оформленою довіреністю мій рідний брат- ОСОБА_3 та передав мені в Україну (копію талону запису брата до консульського відділу додаю).

Довідкою № 178002128 від 15.04.2025 року Консульським відділом Посольства російської федерації у Республіці Кіпр було повідомлено мене про те, що я не є громадянкою російської федерації (Копію додаю).

Чому, з яких причин я не вважаюсь громадянкою російської федерації, мені не відомо.

Я не мала та не маю будь-якого іншого громадянства.

Частиною 6 ст.1 Закону України «Про громадянство України» визначено: особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Аналогічне визначення міститься в п.15 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»: особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.

Таким чином, я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - Білорульська РСР, Мінська обл., Логайський р-н, с. Понизов`є, опинилась в статусі - особи без громадянства.

Мої батьки, мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та батько - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народились на території України, в Харківській області. Одружились батьки в м. Павлограді Дніпропетровської області, де на той час мешкали.

Я народилась в Мінській області БРСР, оскільки там проїздом перебувала моя мати. На той час вся наша сім`я проживала в м. Павлограді Дніпропетровської області.

В 1980 році після закінчення восьми класів загальноосвітньої середньої школи № 4 м. Павлограда Дніпропетровської області, я вступила до Артемівського педагогічного училища, яке закінчила у 1984 році.

Паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року я отримала в 16-річному віці в м. Павлограді Дніпропетровської області.

Після отримання освіти працювала в м. Покров (на той час м. Орджонікідзе) Дніпропетровській області, потім поїхала по переводу працювати на «північ» СРСР, у місто Норільськ. Працювала на Норільському металургійному комбінаті.

На час розпаду колишнього СРСР проживала та працювала в місті Норільськ (російська федерація), там же замість паспорту громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, отримала паспорт громадянина рф.

В 1997 році в м. Норільськ рф уклала шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Мої батьки та всі рідні залишились проживати на території України. Перебуваючи в декретній відпустці, я приїхала в Україну. ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Харкові народилась моя дочка- ОСОБА_7 .

В 2001 році вже разом з дочкою повернулась на Україну, де постійно проживаю та працюю по теперішній час у місті Києві (довідку з останнього місця роботи додаю).

Враховуючи вищевикладене прошу, документувати мене, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження Білорулька РСР, Мінська обл., Логайський р-н, с. Понизов`є, посвідкою на постійне проживання в Україні, як особу без громадянства та оформити посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм…».

07.07.2025 відповідно до повідомлення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області № 80141719000006340 заяву ОСОБА_1 про визнання її особою без громадянства залишено без руху у зв`язку з тим, що вона була документована відповідно до законодавства цієї держави паспортом громадянина російської федерації № НОМЕР_2 від 05.11.2014 (підстава: підпункт 1 пункту 44 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 317 від 24.03.2021).

08.07.2025 ОСОБА_1 подала до Державної міграційної служби України заяву, в якій вказала наступне:

«Я, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкаю на території України, в місті Києві з 2001 року. Документована посвідкою на постійне проживання ,строк дії посвідки- безстроково, як громадянка російської федерації (рф).

Але станом на 15 квітня 2025 року рф не визнала мене своєю громадянкою, що підтверджується відповідною довідкою № 178002128 від 15.04.2025, виданою Консульським відділом Посольства російської федерації у Республіці Кіпр.

16 червня 2025 року я звернулась до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (Надалі ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) з письмовою заявою та додатком копій необхідних документів. В моїй заяві до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 16 червня 2025 року докладно викладені обставини справи ( Копію заяви додаю).

З відповіді ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області за № Н-716/6/8010-25/8010.6.1/1545-25 від 26 червня 2025 року (Копію відповіді додаю) на мою заяву випливає, що я повинна особисто звернутись до відповідного територіального підрозділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з заявою та наявними документами, відповідно вимог «Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства» ,затвердженого Постановою КМ України № 317 від

24.03.2021 ( із змінами) «Деякі питання визнання особою без громадянства» про визнання особою без громадянства, що я і зробила.

07 липня 2025 року я особисто звернулась до Відділу централізованого оформлення документів № 3 Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10).

При оформленні заяви про визнання мене особою без громадянства, співробітникам вищевказаного територіального підрозділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області були надані оригінали: посвідки на постійне проживання, паспорта громадянина рф НОМЕР_2 , дійсний до 05.11.2024, довідки з консульського відділу, свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, витяг про місце реєстрації та автобіографія, відповідно дані документи були відскановані. Інші документи, які були в мене в наявності, а саме: посвідчена належним чином копія трудової книжки, довідка з місця роботи, свідоцтво про народження дочки, право установчі документи на житло та інші не були взяті до уваги, як і контактні дані свідків та родичів, що можуть підтвердити обставини справи.

Після формування моєї заяви про визнання особою без громадянства мені було вручено повідомлення про залишення заяви без руху (Копію повідомлення додаю).

Підставою, відповідно повідомлення про залишення заяви без руху, є « пп.1, п.44, а саме заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави паспортом російської федерації № НОМЕР_2 від 05.11.2014».

Але пп.1, п.44 « Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства», затвердженого Постановою КМ України № 317, від 24.03.2021 (із змінами) «Деякі питання визнання особою без громадянства» є підставою для відмови у визнанні особою без громадянства…

А визнання особою без громадянства або відмова в визнанні особою без громадянства належить до компетенції ДМС та оформлюється у вигляді рішення, як це передбачено «Порядком розгляду заяв про визнання особою без громадянства», затвердженого Постановою КМ України № 317, від 24.03.2021 (із змінами) «Деякі питання визнання особою без громадянства».

Таким чином Відділом централізованого оформлення документів № 3 Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 10) безпідставно було залишено мою заяву про визнання особою без громадянства без руху.

Структурний підрозділ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не взяв до уваги те, що я не маю дійсного паспорта громадянина рф та не можу отримати в майбутньому паспорт громадянина рф, оскільки ця держава не визнає мене своєю громадянкою.

Враховуючи вищевикладене прошу:

1. Розглянути мою заяву від 07 липня 2025 року про визнання особою без громадянства та винести вмотивоване рішення про визнання особою без громадянства або відмову в визнанні особою без громадянства ( У разі потреби, готова надати всі інші наявні документи, крім вже наданих та відсканованих при подачі заяви про визнання особою без громадянства)…».

15.08.2025 листом № 8010.6.6-39329/80.4-25 Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області повідомило ОСОБА_1 , що:

«… Відповідно до пункту 13 Порядку розгляду заяв про визнання особою без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 року № 317, у разі виявлення під час прийняння документів факту належності заявника до громадянства України або до громадянства іншої держави або виявлення факту, що особа визнана особою без громадянства іншою державою та має документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що посвідчує особу без громадянства, та не подає офіційні документи, які свідчать про припинення таких статусів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про залишення заяви без руху та негайно (за можливості) вручає під розписку заявнику або його законному представнику повідомлення про залишення заяви про визнання особою без громадянства без руху із зазначенням виявлених недоліків з посиланням на порушені вимоги законодавства.

Враховуючи викладене, 07.07.2025 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області при залишенні Вашої заяви про визнання особою без громадянства без руху рішення не приймається».

07.10.2025 листами №8010.6.6-48385/8010.6.1-25 та №8010.6.6/72721-25 Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області направило ОСОБА_1 повідомлення про залишення заяви без руху із внесеними змінами (виправленням описки) та відповідний висновок від 06.10.2025 про внесення зазначених змін.

У висновку Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про внесення змін (виправлення описки) до матеріалів справи про визнання особою без громадянства громадянки російської федерації ОСОБА_1 від 06.10.2025 вказано таке:

«… Слід зазначити, що під час прийому документів працівниками Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області було встановлено, що заявниця була документована паспортом громадянина російської федерації, тим більше неодноразово здійснювала обмін паспортного документа громадянина російської федерації (останній від 05.11.2014 № 530751155, терміном дії до 05.11.2024). Однак, довідки про припинення громадянства російської федерації або довідки про те, що була документована паспортами громадянина російської федерації безпідставно, надано не було.

Водночас, у повідомленні про залишення заяви без руху від 07.07.2025 № 80141719000006340 помилково замість посилання на п. 13 Порядку зазначено, що заяву залишено без руху на підставі пп. 1 п. 44 Порядку, що є підставою для відмови у визнанні особою без громадянства та не відповідає дійсності та підлягає виправленню…

…Рахувати рішення про залишення заяви про визнання особою без громадянства громадянки російської федерації ОСОБА_1 без руху таким, що в повному обсязі відповідає діючому законодавству України.

Внести зміни до повідомлення про залишення заяви без руху від 07.07.2025 № 80141719000006340, а саме: зазначити «заяву про визнання особою без громадянства залишено без руху відповідно до п. 13 Порядку…».

Будучи незгідною з рішенням відповідача ОСОБА_1 звернулась з цим позовом.

Релевантні джерела права, які застосував суд.

Надання статусу особи без громадянства передбачено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі Закон № 3773-VI).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 6-1 Закону № 3773-VI письмова заява про визнання особою без громадянства подається особисто у паперовій формі до територіального органу чи до територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів (у разі його утворення), повнолітньою дієздатною особою за місцем її проживання.

Абзацом 3 частини першої статті 6-1 Закону № 3773-VI передбачено, що разом із заявою подається документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в`їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві. У разі відсутності в особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, вищезазначених документів за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві.

У пункті 16 частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що паспортний документ іноземця - це документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

Процедуру визнання особою без громадянства, яка проводиться Державною міграційною службою України з метою встановлення факту неналежності особи, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, до громадянства будь-якої держави в силу дії її закону визначено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання визнання особою без громадянства» від 24.03.2021 № 317 (далі Постанова № 317).

Абзацом 1 пункту 13 Постанови № 317 встановлено, що у разі виявлення під час приймання документів факту належності заявника до громадянства України або до громадянства іншої держави або виявлення факту, що особа визнана особою без громадянства іншою державою та має документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що посвідчує особу без громадянства, та не подає офіційні документи, які свідчать про припинення таких статусів, а також у разі відмови особи, яка не має документів, визначених пунктом 20 цього Порядку, від надання письмової згоди на проведення опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві про визнання особою без громадянства, або у разі відмови особи від надання своїх біометричних даних, параметрів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про залишення заяви без руху та негайно (за можливості) вручає під розписку заявнику або його законному представнику повідомлення про залишення заяви про визнання особою без громадянства без руху із зазначенням виявлених недоліків з посиланням на порушені вимоги законодавства.

Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Суд повинен вирішити, чи відповідає вимогам чинного законодавства оскаржуване позивачкою рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області від 07.07.2025 про залишення без руху заяви ОСОБА_1 від 16.06.2025 про визнання особою без громадянства.

Якщо оскаржуване рішення підлягає визнанню протиправними та скасуванню, то суд також повинен вирішити, чи є підстави зобов`язати Державну міграційну службу України розглянути заяву позивачки про визнання її особою без громадянства та прийняти відповідне рішення.

Суд доходить висновку, що залишення Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області без руху заяви ОСОБА_1 про визнання особою без громадянства від 16.06.2025 відповідає нормам чинного законодавства з огляду на таке.

Абзацом 1 пункту 13 Постанови № 317 визначено, що у разі виявлення під час приймання документів факту належності заявника до громадянства України або до громадянства іншої держави або виявлення факту, що особа визнана особою без громадянства іншою державою та має документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що посвідчує особу без громадянства, та не подає офіційні документи, які свідчать про припинення таких статусів, а також у разі відмови особи, яка не має документів, визначених пунктом 20 цього Порядку, від надання письмової згоди на проведення опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві про визнання особою без громадянства, або у разі відмови особи від надання своїх біометричних даних, параметрів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про залишення заяви без руху та негайно (за можливості) вручає під розписку заявнику або його законному представнику повідомлення про залишення заяви про визнання особою без громадянства без руху із зазначенням виявлених недоліків з посиланням на порушені вимоги законодавства.

Аналіз абзацу 1 пункту 13 Постанови № 317 дає можливість дійти висновку, що для залишення заяви ОСОБА_1 без руху необхідною є наявність водночас двох обставин: 1) виявлення під час приймання документів факту належності заявниці до громадянства іншої держави та 2) неподання заявницею офіційних документів, які свідчать про припинення такого статусу.

Оскаржуване рішення про залишення без руху заяви ОСОБА_1 про визнання особою без громадянства від 16.06.2025 відповідач 1 обґрунтовує тим, що під час прийому документів працівниками Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області було встановлено, що заявниця була документована паспортом громадянина російської федерації та неодноразово здійснювала обмін паспортного документа громадянина російської федерації (останній від 05.11.2014 № 530751155, терміном дії до 05.11.2024). Однак, довідки про припинення громадянства російської федерації або довідки про те, що заявниця була документована паспортами громадянина російської федерації безпідставно, надано не було.

Натомість позивачка наголошує, що до заяви про визнання особою без громадянства від 16.06.2025 вона долучила довідку Консульського відділу посольства російської федерації у Республіці Кіпр № 178002128 від 15.04.2025, якою засвідчено, що ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у Білоруській РСР, Мінській області, не набувала громадянства російської федерації і відповідно до законодавства російської федерації про громадянство не є громадянином російської федерації.

Суд у цьому контексті доходить висновку, що вказана довідка не є документом, який свідчить саме про припинення статусу позивачки як громадянки російської федерації.

Також суд бере до уваги, що між наданою позивачкою довідкою та встановленим відповідачем фактом того, що заявниця була документована паспортом громадянина російської федерації існують конкретні суперечності, оскільки у довідці Консульського відділу посольства російської федерації у Республіці Кіпр зазначено, що позивачка взагалі не набувала громадянства російської федерації.

Проте, факт отримання паспорту російської федерації позивачка визнає.

У цьому контексті також варто зауважити, що закінчення дії паспорта громадянки російської федерації не скасовує набуте позивачкою громадянство цієї держави.

Приписи абзацу 1 пункту 13 Постанови № 317 пов`язують можливість залишення заяви без руху у разі виявлення обставин, які свідчать про належність заявника до громадянства іншої держави.

Як зазначив Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 25.01.2024 у справі № 580/1418/23 приписи абзацу 2 частини 3 статті 6-1 Закону № 3773-VI не пов`язують поняття «документований» виключно з отриманням паспорту громадянина відповідної держави. Наявність у відповідних реєстрових записах країни громадянської належності відомостей про те, що особа належить до громадян такої держави, безвідносно до отримання нею паспорта дозволяє стверджувати, що відповідна особа документована. Небажання особи отримати паспорт громадянина відповідної держави не може безумовно свідчити, що така особа не належить до громадянства цієї держави. Такий висновок випливає, зокрема, й із змісту пункту 2 Порядку №317, за яким право на звернення із заявою про визнання особою без громадянства має особа, яка не може отримати паспортний документ у зв`язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.

Верховний Суд у справі № 420/11071/23 у постанові від 01.04.2025 зауважив, що, визначаючи певну процедуру виходу з громадянства рф, законодавством цієї країни насамперед передбачено, що особа повинна подати відповідну заяву, у якій висловити таке прохання як особисто або, як виняток, подати її через іншу особу, або надіслати поштою, за умови нотаріального засвідчення. Тобто громадяни рф мають декілька варіантів вирішення такого питання, у тому числі і у разі настання обставин, що є винятковими.

Після 24.02.2022, у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України 24.02.2022, Україна розірвала дипломатичні відносини з рф, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства рф в Україні з огляду на припинення роботи його відділів на території України.

Сам по собі факт припинення дипломатичних відносин з країною-агресором та роботи консульських установ російської федерації в Україні не є поважною та незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства.

Особи, що мають бажання відмовитись від громадянства рф не позбавлені права звернутися до дипломатичних представництв рф, що продовжують працювати поза межами України, в інших територіально наближених країнах, обравши будь-який зручний для них спосіб звернення.

Беручи до уваги зазначені висновки Верховного Суду, суд також наголошує, що позивачка не довела того, що зверталась до посольств рф в інших державах з поданням документів про припинення громадянства рф і отримала відповідь про неприйняття документів з тих, чи інших причин. Відтак факт неможливості отримання від компетентного органу рф і відповідно подання територіальному органу Державної міграційної служби України офіційного документа, який свідчить про припинення статусу позивачки як громадянки рф ОСОБА_1 не доведено.

Також суд звертає увагу, що за наявності ряду документів, що містять несупереливі дані про наявність у позивачки громадянства іноземної держави, відповідач обгрунтовано не взяв до уваги довідку, яка містить відомості, які з ними не узгоджуються.

Відтак відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення.

З огляду на наведене, адміністративний позов до задоволення не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242-246, 255 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідачі:

1) Державна міграційна служба України (ЄДРПОУ: 37508470, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9);

2) Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби в місті Києві та Київській області (ЄДРПОУ: 42552598, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-а).

Суддя Сас Є.В.