Рішення № 13489344, 14.01.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.01.11р.Справа № 21/295-10 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Нікополь, Дніпропетровська обл. до Приватного підприємства "ЗЕМСТРОЙ", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та стягнення 2 600,00 грн. спричинених матеріальних збитків

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить:

- розірвати Договір оренди нежитлового приміщення № А-0139 від 06.01.2009р. укладеного між позивачем та відповідачем;

- стягнути з відповідача суму збитків, спричинених невиконанням умов Договору оренди в розмірі 2 600,00 грн.

Позивач через канцелярію суду по факсу направив заяву, у якому просить розглянути справу за наявними матеріалами без його участі, у зв'язку з від'їздом у відрядження, позовні вимоги згідно поданої позовної заяви підтримує.

Відповідач не використав надане йому законом право на участь свого представника в судовому засіданні, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній”, зокрема, “за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи (а.с. 24, 31, 45-54, 62).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності сторін відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2009 року між Приватним підприємством "ЗЕМСТРОЙ" (далі - Орендодавець, Відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендар, Позивач) укладено договір оренди нежитлового приміщення №А-0139 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 відповідно до якого Орендодавець зобовязався передати, а Орендар зобов'язався прийняти по цьому Договору частину об'єкту нерухомості, площею 14 м2, який знаходиться по адресу: м. Нікополь, вул. Шевченко, 81-А, згідно з затвердженим Сторонами планом дислокації Об'єкту оренди, (Додаток №2).

Згідно п.1.5. Договору строк дії договору встановлюється з моменту підписання цього договору.

Згідно з п.п.1.6., 8.4 Договору, право на користування Об'єктом оренди та строк дії оренди виникає у Орендаря з моменту складання та підписання Акту прийому-передачі згідно з п.2.1. цього договору, Орендодавець в 20-денний термін після підписання цього договору, але не раніше введення об'єкту оренди в експлуатацію або отримання Орендодавцем майнових прав на об'єкт оренди, передає Об'єкт оренди Орендарю по Акту прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками. Акт прийому-передачі є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору, Орендатор зобов'язаний почати свою діяльність на Об'єкті оренди передбаченою п.1.3. цього договору, на протязі 10 днів з моменту підписання Акту прийому-передачі Об'єкту оренди.

Відповідно до п. 5.3. Договору, орендна плата за користування Об'єктом оренди вноситься Орендатором у наступному порядку: перший платіж здійснюється у 2-х кратному розмірі місячної орендної плати (за один перший і один останній місяць оренди площі) на протязі 7 днів, з моменту підписання цього договору. Наступні платежі вносяться не пізніше 3 числа місяця, з який сплачується орендна плата, незалежно від факту отримання Орендатором рахунків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

У відповідності до умов Договору оренди позивач перерахував відповідачу передплату за оренду плату в розмірі 2 600,00 грн., що підтверджується квитанцією № 109\46 від 05.01.2009р. (а.с. 17).

Відповідач порушив вимоги п.2.1 Договору та не передав Позивачу в оренду спірне приміщення.

Гарантійним листом від 26.02.2009р. № 6 Відповідач зобов'язався повернути залишок перерахованих грошових коштів у сумі 2 600,00 грн. згідно договору оренди (а.с. 18).

Однак, станом на дату розгляду справи доказів повернення грошових коштів Позивачу не надав, наявність боргу в сумі 2 600,00 не спростував.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2. ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з п.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно до ст. 765 ЦК України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою (п.1 ст. 766 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (п.п. 4 п.1 ст. 611 ЦК України).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (п.п. 1, 2 ст . 623 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ст. 1212 ЦК України).

Оскільки, Відповідачем не підтверджено отримання на відповідній правовій підставі грошових коштів у розмірі 2 600,00 грн., перерахованих йому Позивачем, не надано доказів виконання ним умов Договору, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 2 600,00 грн.

Щодо вимог Позивача про розірвання спірного договору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. З ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний як за згодою сторін, так і на вимогу однієї зі сторін з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Такий випадок передбачений п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, згідно з якою в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Одностороння відмова від зобов'язання врегульована ст. 615 ЦК України, а розірвання договору ст.ст. 651-654 ЦК України.

При цьому відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду, а в разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України).

В супереч вищеназваних договірних зобовязань відповідач не виконав своїх обовязків щодо передачі в оренду за Актом прийому-передачі нежитлового приміщення по договору, в результаті чого позбавив можливості позивача здійснювати в орендованому приміщенні підприємницьку діяльність та отримувати запланований прибуток.

Позивач направив на адресу відповідача пропозицію про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 20.04.2009р., яка залишена без відповіді.

Відповідно до ч.2 п.7.6. Договору, Орендатор має право в любий час відмовитись від договору, повідомивши при цьому Орендатора за 20 календарних днів.

З врахуванням викладеного, позовні вимоги в частині розірвання договору від 06.01.2009р. №А-0139 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі відносяться на відповідача.

На підставі ст.ст. 11, 22, 525, 526, 530, 598, 611, 615, 626, 629, 651 Цивільного кодексу України ст.ст.193, 224, 225, 291 Господарського кодексу України, Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-87, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір № А-0139 оренди нежитлового приміщення від 06.01.2009 року укладеного між Приватним підприємством "ЗЕМСТРОЙ" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Стягнути з Приватного підприємства "ЗЕМСТРОЙ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Панікихи, 2; вул. Метробудівницька, 19, код ЄДРПОУ 33421130) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2 600,00 грн. (дві тисячі шістсот грн. 00 коп.), витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 (сто дві грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 14.01.2011р.