Ухвала суду № 134892482, 13.03.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про поновлення строку звернення до суду

13 березня 2026 року Справа №200/4249/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

11 червня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Донецькій області), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 11 червня 2025 року, в якому позивач просив:

- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Донецькій області, оформлену листом від 14 жовтня 2024 року № 0500-0202-8/100204, у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням Архівної довідки про заробітну плату (дохід) від 31 грудня 2021 року № 179/1/12495, виданої Галузевим архівом Міністерства оборони України;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити з 10 січня 2022 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням Архівної довідки про заробітну плату (дохід) від 31 грудня 2021 року № 179/1/12495, виданої Галузевим архівом Міністерства оборони України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що оскаржуваними діями відповідача порушене його право на належне пенсійне забезпечення.

12 червня 2025 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі; вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).

26 вересня 2025 року суд постановив ухвалу, якою залучив до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в м. Києві); встановив відповідачу 2 строку для подання відзиву на позовну заяву.

26 вересня 2025 року суд постановив ухвалу про витребування у відповідача 1 - ГУ ПФУ в Донецькій області додаткових доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 9 КАС).

Строк звернення до адміністративного суду визначає ст. 122 КАС.

Так, згідно з ч. 1 ст. 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас ч. 3 ст. 122 КАС передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ст. 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а навела висновок про те, що норми, зокрема, ст. 46 Закону № 1058 (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Таким чином, норми спеціального законодавства у сфері соціального захисту, які стосуються необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонеру суми пенсії, стосуються саме нарахованих сум пенсії за минулий час, які не виплачені з вини пенсійного органу.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Донецькій області в перерахунку пенсії, оформлену листом від 14 жовтня 2024 року № 0500-0202-8/100204.

Отже, до спірних правовідносин належить застосовувати шестимісячний строк звернення до суду, встановлений абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС.

Висновки щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС, у соціальних спорах, наведені в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, і полягають в наступному:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.

Вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від органу Пенсійного фонду України на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.

При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Саме такий висновок наведений Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19.

В позовній заяві позивач вказує на те, що відповідь ГУ ПФУ в Донецькій області від 14 жовтня 2024 року отримав лише 02 червня 2025 року разом з відповіддю на його чергову скаргу від 19 травня 2025 року. За твердженням позивача, до 02 червня 2025 року йому не було відомо про відмову в перерахунку пенсії на підставі архівної довідки від 31 грудня 2021 року, а тому строк звернення до суду з цим позовом ним не пропущений.

Ухвалою від 12 червня 2025 року, серед іншого, суд витребував у ГУ ПФУ в Донецькій області докази на підтвердження способу і дати направлення (вручення) ОСОБА_1 листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 14 жовтня 2024 року № 050-0202-8/100204.

У відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Донецькій області зазначило, що лист від 14 жовтня 2024 року № 050-0202-8/100204 був надісланий на електронну пошту позивача.

Як свідчить скриншот з комп`ютерної програми «Документообіг ПФУ» вихідний лист від 14 жовтня 2024 року № 0500-0202-8/100204 був надісланий ОСОБА_1 за адресою електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 14 жовтня 2024 року.

Саме ця адреса електронної пошти вказана ОСОБА_1 в заяві про перерахунок пенсії від 10 січня 2022 року.

Застосувавши до спірних правовідносин норми ст. 122 КАС з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що про порушення своїх прав внаслідок відмови в перерахунку пенсії, позивач повинен був дізнатися в жовтні 2024 року, отримавши лист ГУ ПФУ в Донецькій області від 14 жовтня 2024 року № 0500-0202-8/100204 на електронну пошту, яку він сам вказав в заяві від 10 січня 2022 року.

До суду з цим позовом позивач звернувся 11 червня 2025 року, про що свідчить дата формування та підписання позовної заяви в ЄСІТС «Електронний суд», тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, визначеного абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Документи, що додаються до позовної заяви, визначені ст. 161 КАС.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В порушення вимог ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС, звертаючись до суду з цим позовом, позивач не надав заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

Ч. 13 ст. 171 КАС передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Оскільки позовна заява не відповідала вимогам ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС, ухвалою від 26 вересня 2025 року вона була залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Позивач надав заяву про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач зазначає, що:

- наданий відповідачем 1 скриншот не може вважатися належним доказом направлення листа, позаяк відмітка у внутрішній програмі ГУ ПФУ в Донецькій області не може бути належним підтвердження того, що лист дійсно був направлений на поштову адресу позивача, а лише вказує, що уповноважені особами ГУ ПФУ в Донецькій області виконали внутрішні інструкції щодо заповнення програми;

- позивач вважає, що в даному випадку належним доказом направлення листа міг слугувати скриншот з електронної пошти відповідача 1, з якого б вбачалось, що лист дійсно відправлений з офіційної електронної пошти ГУ ПФУ в Донецькій області на електронну пошту позивача, а також те, що лист був підписаний належним чином за допомогою кваліфікованого електронного підпису.

В постанові від 19 січня 2022 року у справі № 202/2965/21 Верховний Суд висновував, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення».

- з приводу зазначення електронної пошти в заяві про перерахунок пенсії позивач зауважив, що в цій заяві проставив відмітку лише навпроти графи: «Я даю згоду на отримання від органів Пенсійного фонду України SMS-повідомлень з інформацією, що стосується мене, на номер мого мобільного телефону НОМЕР_1 ». Відмітка навпроти графи: «Я даю згоду на отримання від органів Пенсійного фонду України інформації, що стосується мене, на адресу моєї електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1» він не проставляв, тобто не надавав не надавав згоду на отримання будь-яких листів на електронну пошту, а тому навіть, у разі направлення листа на зазначену адресу електронної пошти, такі дії відповідача 1 є протиправними;

- позивач зауважив, що вказував адресу електронної пошти ще в січні 2022 року, а відповідач 1 стверджує, що лист надіслав в жовтні 2024 року, тобто більш ніж через два роки, однак за цей період позивач міг втрати доступ до вказаної в заяві електронної пошти, оскільки його житло, разом з наявною технікою, за допомогою якої отримував доступ до електронної пошти, були пошкоджені внаслідок бойових дій.

Вирішуючи питання щодо можливості поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі цей інститут має на меті полегшення надання учасниками процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поряд із цим, право особи на судовий захист гарантується ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому має пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, при вирішенні судом питання щодо надання можливості його реалізації особою, якій воно надано.

Суд враховує, що Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строки воєнного стану продовжувались законами України на підставі відповідних Указів Президента України.

Воєнний стан в Україні триває.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ч. ч. 1, 4 ст. 26 Закону № 389 установлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (ч. 1 ст. 10 Закону № 389).

Тобто, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Суд враховує, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до п. 38 постанови Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 640/7095/22 при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

Функціонування суду у спірний період не впливало на можливість позивача своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду.

Поряд із цим суд враховує, що з 14 червня 2024 року місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з реєстру територіальної громади, сформований 14 червня 2024 року за № 2024/006971702.

До червня 2024 року місце проживання позивача було зареєстровано в м. Ялта Автономної Республіки Крим, тобто на тимчасово окупованій російською федерацією території України; позивач був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджено довідкою від 29 листопада 2016 року № 0000049116; його фактичне місце проживання/перебування після переміщення: АДРЕСА_2 .

В період з 24 лютого 2022 року по 24 травня 2022 року та з 13 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року м. Святогірськ Святогірської міської територіальної громади було територією активних бойових дій; в період з 25 травня 2022 року по 12 вересня 2022 року - територією України, тимчасово окупованою російської федерацією; з 01 січня 2023 року по теперішній час - є територією можливих бойових дій, про що свідчить Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, (далі - Перелік № 376).

Масштаби руйнувань, що завдані м. Святогірськ внаслідок бойових дій та тимчасової, є загальновідомими. Про них свідчать численні повідомлення органів державної влади, публікації в загальнодержавних та місцевих засобах масової інформації тощо.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, суд вважає за можливе погодитись з позивачем, що наведені ним обставини істотно ускладнювали своєчасне звернення до суду з цим позов, а тому причини пропуску ним строку звернення до суду підлягають визнаю поважними, а пропущений строк - поновленню.

Також суд враховує, що після звернення з заявою про перерахунок пенсії від 10 січня 2022 року позивач неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду України з заявами і скаргами щодо перерахунку пенсії з урахуванням відомостей про грошове забезпечення за період страхового стажу до 01 липня 2000 року, відображених в архівній довідці (заяви від 02 лютого 2022 року № ВЕБ-05001-Ф-С-22-012110, від 29 червня 2024 року № ВЕБ-05001-Ф-С-24-109800, від 19 травня 2025 року № ВЕБ-05001-Ф-С-09227).

Відповіді ГУ ПФУ в Донецькій області від 17 травня 2022 року № 7706-2899/3-15/8-0500/22, від 05 серпня 2024 року № 20577-16950/З-02/8-0500/24 об`єктивно могли створити у позивача уявлення про те, що порушене ним питання, перебуває на розгляді, а пенсійні органи вживають заходи, спрямовані на організацію перевірки первинних документів, на підставі яких видана архівна довідка.

Суд бере до уваги, що до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся не пізніше, ніж через два місяці після отримання листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 02 червня 2025 року № 16363-15457/3-02/8-0500/25, в якому вказано, що відповідь по суті порушеного ним питання надана листом від 14 жовтня 2024 року № 0500-0202-8/100204, і полягає у тому, що проведення перевірки неможливе.

Також суд враховує, що відповідач 1 не спростував належними доказами твердження позивача про те, що лист ГУ ПФУ в Донецькій області від 14 жовтня 2024 року № 0500-0202-8/100204 він отримав разом з листом від 02 червня 2025 року № 16363-15457/3-02/8-0500/25

Керуючись ст. ст. 122, 123, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

1. Заяву позивача - ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.

2. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та поновити цей строк.

3. Ухвала постановлена і підписана суддею 13 березня 2026 року.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О. Кравченко