Рішення № 13489214, 13.01.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.11р.

Справа № 8/11-11

За позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" (м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємство (с.

про стягнення заборгованості за договором на централізоване питне водопостачання у 2010 році від 10.12.2009р. у загальному розмірі 65 100,64 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємство (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором на централізоване питне водопостачання у 2010 році від 10.12.2009р. у загальному розмірі 65 100,64 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 60 602,62 грн. - основний борг; 1 310,36 грн. - інфляційні втрати, 516,29 грн. - 3% річних та 2 671,37 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на централізоване питне водопостачання у 2010 році від 10.12.2009р. в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги з централізованого постачання питної води, що відповідає ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая", до межі розподілу балансової належності мереж позивача по підключеннях:

- водопроводів 2 O 100 мм (Веселий Кут, Чапаївка) відповідача до водогону O600 мм Артем-ЦГЗК позивача;

- водопроводів 2 O 200 мм (Глеюватка № 1, Глеюватка № 2) відповідача до водогону O300 мм Фрунзе-Леніна позивача;

- водопроводів O 100 мм (Красна Балка) відповідача до водогону O500 мм від Ленінської насосної станції позивача.

Відповідач у судове засідання не з'явився, але подав відзив на позов, в якому визнає наявність заборгованості у сумі 60 602,62 грн. у повному обсязі. Також відповідачем подано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Господарський суд вважає за можливе задовольнити вказане клопотання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на централізоване питне водопостачання у 2010р. № 20 (далі-договір). Предметом договору є послуги з централізованого постачання питної води, що відповідає ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая", до межі розподілу балансової належності мереж позивача по підключеннях:

- водопроводів 2 O 100 мм (Веселий Кут, Чапаївка) відповідача до водогону O600 мм Артем-ЦГЗК позивача;

- водопроводів 2 O 200 мм (Глеюватка № 1, Глеюватка № 2) відповідача до водогону O300 мм Фрунзе-Леніна позивача;

- водопроводів O 100 мм (Красна Балка) відповідача до водогону O500 мм від Ленінської насосної станції позивача (п. 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору були визначені помісячні обсяги питного водопостачання у вигляді графіку, складені на підставі заявки відповідача № 2103 від 30.09.2009р.) та з врахуванням технічних можливостей позивача.

За період з 22.05.2010р. по 20.11.2010р. на виконання умов договору, позивачем було подано відповідачу 145 512 м3 питної води на суму 74 211,12 грн., що підтверджується розрахунками позивача та відповідними актами подачі питної води, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 15-20), із зазначенням її кількості та періоду постачання, а також рахунками-фактурами із зазначенням ціни на момент споживання, копії яких також знаходяться в матеріалах справи (а.с. 21-26).

Відповідно до п. п. 4.1., 4.3. договору, на момент укладення даного договору тариф на послуги питного водопостачання складає 0,51 грн. (з ПДВ) за м3. Орієнтована сума договору на момент його укладення на підставі передбачених п. 2.1. договору обсягів централізованого питного водопостачання складає 110 175,.81 грн. (з ПДВ). Загальна сума договору за результатами його виконання визначається фактичним обсягом централізованого питного водопостачання та відповідними рахунками позивача, наданими умовами даного договору. Розрахунки за послуги централізованого питного водопостачання проводяться відповідачем на протязі поточного місяця, в повному обсязі, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідач на порушення вищевказаних умов договору розрахувався за надані послуги лише частково і станом на момент розгляду справи його борг складає 60 602,62 грн.

Пунктом 8.1 договору сторони встановили, що при несвоєчасній оплаті (порушенні п.4.3. договору) за спожиту воду відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,8% від суми платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви, розмір нарахованої пені по договору на централізоване питне водопостачання у 2010 році від 10.12.2009р. становить 2 671,37 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 1 310,36 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 516,29 грн.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг з централізованого водопостачання у розмірі 760 602,62 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, крім того, наявність основного боргу визнав у повному обсязі.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 60 602,62 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також і інфляційні втрати, три проценти річних від простроченої суми та пеня.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" також встановлено, що споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Крім того, згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за надані послуги по договору на централізоване питне водопостачання у 2010р. № 20 від 10.12.2009р. у розмірі 60 602,62 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 310,36 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 516,29 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах, а також враховуючи те, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов’язання перед позивачем, допустивши прострочення виконання грошових зобов’язань, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 310,36 грн. та 516,29 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Крім того, п. 8.1 договору встановлено, що при несвоєчасній оплаті (порушенні п. 4.3. договору) за спожиту воду відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,8% від суми платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня.

На підставі вищевикладених норм, а також п. 8.1. договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 2 671,37 грн., розрахунок якої також перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 2 671,37 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 229 Господарського кодексу України, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Глеюватського комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства (53001, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Глеюватка, вул. Шевченка, 55Б; код ЄДРПОУ 35751360) на користь Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 15-А; код ЄДРПОУ 00191017) - 60 602 грн. 62 коп. основного боргу, 1 310 грн. 36 коп. втрат від інфляції, 516 грн. 29 коп. трьох відсотків річних, 2 671 грн. 37 коп. пені, 651 грн. 01 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

І.Ю. Дубінін