Ухвала суду № 134889268, 16.03.2026, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/10946/26

Провадження № 2/947/3168/26

УХВАЛА

про залишення позову без руху та усунення недоліків

16.03.2026 року

суддя Київського районного суду м. Одеси Куриленко О.М., розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частини житлового будинку та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

12 березня 2026 року до канцелярії суду від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшла позовна заява, в якій просить: виділити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в натурі 11/60 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,3 кв.м. в окремий самостійний об`єкт нерухомого майна у складі приміщень: А 1-4 (житлової) площею 11.8 кв.м., А 1-5 (кухні) площею 13,6 кв.м., а 1-6 (веранди) площею 14,1 кв.м., а 1-7 (прибудови) площею 4,9 кв.м. Визнати право індивідуальної приватної власності за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на житловий будинок загальною площею 44,3 кв.м. у складі приміщень: А 1-4 (житлової) площею 11,8 кв.м., А 1-5 (кухні) площею 13,6 кв.м., а 1-6 (веранди) площею 14.1 кв.м., а? 1-7 (прибудови) площею 4.9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на 11/60 частин житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровані за нею в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Однак, суддя, дослідивши матеріали справи вважає, що позовну заяву слід залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам частини 4 статті 177 ЦПК України.

Представник позивача зазначає, що понесені витрати становлять 2 662,40 гривень за дві позовні вимоги нематеріального характеру та 4 409 гривень за позовну вимогу матеріального характеру з оплати судового збору.

Однак, у позовній заяві не визначено ціну позову.

Згідно п. а ч.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Пунктами 3, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. №1440 «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі Постанова КМУ № 1440) визначенні поняття дійсної та ринкової вартості, принципу попиту та пропонування при оцінці майна. Так, дійсна вартість майна визначена лише для цілей страхування та характеризується, як вартість відтворення (вартість заміщення) або ринкова вартість майна, визначені відповідно до умов договору страхування; ринкова вартість вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Принцип попиту та пропонування відображає співвідношення пропонування та попиту на подібне майно. Відповідно до цього принципу під час проведення оцінки враховуються ринкові коливання цін на подібне майно та інші фактори, що можуть призвести до змін у співвідношенні пропонування та попиту на подібне майно.

За приписами п. 16 Постанови КМУ №1440 визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

Так, відповідно до ч.1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» передбачені розміри ставок судового збору, так за подання до суду позовної заяви майнового характеру передбачена сплата судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 16640 гривень.

Позивачем до заяви долучено квитанцію про сплату судового збору у сумі 4 409 гривень за позовну вимогу майнового характеру.

Враховуючи те, що позивач не надала доказів вартості спірного майна, необхідно сплатити максимальну суму судового збору за вимогу майнового характеру.

З урахуванням сплаченого судового збору, позивачу слід доплатити 12231 гривень.

Судовий збір треба перераховувати на розрахунковий рахунок:

Отримувач коштів ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA758999980313171206000015756

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову інших співвласників (співвласника) можливе за наявності хоча б однієї з чотирьох передбачених частиною першою статті 365 ЦК України підстав, проте таке припинення в усякому випадку не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, і за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно ч.1ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Окрім того слід зазначити, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна,що є у спільній частковій власності.

Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Існують умови здійснення виділу у натурі частки із спільного майна. Виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

Виділення в натурі частки нерухомого майна можливе в разі дотримання наступних умов: поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами; виділення в натурі частки об`єкта нерухомого майна, що є спільною власністю, можливе, якщо кожному співвласнику може бути виділено відокремлене приміщення з власним входом; наявність реєстрації земельної ділянки на якій розташований об`єкт нерухомого майна в Державному земельному кадастрі та реєстрації права власності на неї в установленому законом порядку.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (майно є неподільним), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку управі спільної власності у співвласника, який отримав таку компенсацію,припиняється з дня її отримання.

Розрахунок часток у спільній власності на об`єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об`єктів нерухомого майна. У разі невідповідності розмірів часток, указаних у правовстановлюючих документах, реальним часткам за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна з метою отримання відповідних правовстановлюючих документів.

Право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах. При цьому вказані в правовстановлюючих документах розміри часток співвласників на об`єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю. Для визначення можливості виділення в натурі частки нерухомого майна необхідно звернутися до суб`єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна (суб`єкти господарювання, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат для отримання висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки об`єкта нерухомого майна) та укласти договір про проведення технічної інвентаризації.

Для отримання висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки об`єкта нерухомого майна слід подати наступні документи: заяви всіх співвласників, справжність підпису на яких засвідчена нотаріально, нотаріально посвідчений договір чи рішення суду, щодо порядку користування нерухомим майном; правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомого майна, документ, що підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою, технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна . Після отримання вище зазначеного висновку співвласникам необхідно звернутись до нотаріуса для укладення договору про виділення в натурі частки з об`єкта нерухомого майна та його нотаріального посвідчення. Договори про виділ частки в натурі майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі документів, що посвідчують право власності на таке майно, або на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якщо державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено без видачі документа, що посвідчує таке право. Одночасно з посвідченням договору про виділ частки в натурі (поділ) житлового будинку, будівлі або споруди нотаріусом посвідчується договір про виділ частки в натурі на місцевості земельної ділянки. Для посвідчення останнього разом з іншими документами нотаріусу подається нотаріально посвідчений договір про спільну часткову власність на земельну ділянку . Укладення договору про виділ частки в натурі припиняє спільну часткову власність для особи, частка якої виділяється за цим договором. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію

Для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, необхідно надати: договір про виділ у натурі частки із спільного майна, технічний паспорт на новостворений об`єкт нерухомого майна, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Для присвоєння поштової адреси новоутвореному об`єкту нерухомого майна власнику необхідно звернутись до органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням цього майна із заявою про присвоєння об`єкту нерухомості, який виник в результаті виділу, поштової адреси.

У випадку якщо між учасниками спільної власності виникають спори щодо виділу частки спільного майна в натурі, співвласник, який бажає такого виділу має право звернутись до суду з позовом про виділення в натурі частки нерухомого майна, що перебуває у спільній власності.

У позовній заві вказано на те, що разом із тим, беручи до уваги вищенаведене, з метою забезпечення реалізації своїх прав як власника позивач вважає, що в даному випадку наявні підстави для виділу в натурі 11/60 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,3 кв.м. в окремий самостійний об`єкт нерухомого майна.

При цьому позовна заява не містить підтвердження позивача про те, що заходи досудового врегулювання спору не вживалися.

Вказане фактично свідчить про відсутність доказів, що підтверджують відмову відповідача щодо виділення належної позивачу частини будинку.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач ОСОБА_2 є власником 1/3 спірного майна, позивач просить виділити їй 11/60 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, обсяг спірного майна складає 31/60 частин. У зв`язку з наведеним, позивачу слід залучити до участі у справі інших співвласників майна.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Керуючись ст. ст.175, 185 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частини житлового будинку та визнання права власності, залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Попередити, що у разі невиконання вимог суду у вказаний строк, заява буде вважатись неподаною та повернута позивачам.

Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя Куриленко О. М.