Ухвала суду № 134889250, 16.03.2026, Київський районний суд м. Одеси

____________________

Справа № 947/671/26

Провадження № 2/947/1268/26

УХВАЛА

про відмову забезпечення позову

16.03.2026 рокуКиївський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Гниличенко М.В.

при секретарі Тіщенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси заяву представника Одеської міської ради Вінюкова Володимира Миколайовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління капітального будівництва Одеської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів, суд

ВСТАНОВИВ:

06.01.2026 року уповноважена особа начальник управління з питань представництва у судах Юридичного департаменту Одеської міської ради Вінюков В.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача : Управління капітального будівництва Одеської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів.

Одночасно з позовною заявою була подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ОСОБА_1 , у межах розміру позовних вимог на загальну суму 501 519,40 грн.; - накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), у межах розміру позовних вимог 501519,40 грн. лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2026 року вказану справу передано судді Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 27.01.2026 року цивільна справа № 947/671/26 була відкрита за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача Одеської міської ради В.Вінюков до судового не з`явився, належним чином повідомлявся, про що свідчить довідка про доставку електронного документа від 04.02.2026 року, причини неявки суду невідомі, будь-яких заяв з процесуальних питань до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлявся за адресою, зазначеною у позові АДРЕСА_2 , оскільки зареєстрованим або знятим з реєстрації по м.Одесі та Одеської області не значиться, що вбачається із відповіді відділу міграційної служби від 22.01.2026 року, причини неявки суду невідомі.

Третя особа Управління капітального будівництва Одеської міської ради до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлявся, про що свідчить довідка про доставку електронного документа від 04.02.2026 року, причини неявки суду невідомі, будь-яких заяв з процесуальних питань до суду не надходило.

Суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову по суті за відсутності сторін, належним чином повідомлених, від яких не надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, або відкладення розгляду справи.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч.1 ст.151 ЦПК України підставою для забезпечення позову є відповідна письмова заява будь-якої з осіб, які беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В порядку ст. 150 ЦПК України, видами забезпечення позову є: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії; заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам; зупиненням митного оформлення товарів; арештом морського судна та інші.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З позовної заяви вбачається, що предметом спору є стягнення з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, зокрема розміру пайової участі об`єкта за адресою: АДРЕСА_2 у розмірі 501519 грн. 40 коп.

Позивач у заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ОСОБА_1 , у межах розміру позовних вимог на загальну суму 501 519,40 грн.; накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у межах розміру позовних вимог 501519,40 грн. лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

У поданій заяві про забезпечення позову представник Одеської міської ради не наводить змістовних обґрунтувань щодо застосування заходу забезпечення позову, а саме накладення арешту на нерухоме майно та арешту грошових коштів, що містяться на банківських рахунках відповідача або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ОСОБА_1 . При цьому представник позивача не наводить перелік вказаних рахунків, банківських установ або інших фінансово-кредитних установ, у тому числі інших держав, у яких відкрито вказані рахунки, та суму коштів, що перебуває на означених рахунках відповідача, крім того у заяві зазначено вимоги на майбутнє, зокрема на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ОСОБА_1 , що є неприпустимо, також представником не надано оцінки та конкретного статусу нерухомого майна, що належить відповідачу, на яке він просить накласти арешт.

Крім того, суд звертає увагу, що до заяви про забезпечення позову додатком було надано квитанцію про сплату судового збору, жодних інших доказів в обґрунтування вимог заяви суду не надано.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Також суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена позивачем вимога про забезпечення полягає у одночасному накладенні арешту на майно та кошти відповідача в межах суми позову, проте наявність майна та коштів у відповідача повинно бути підтверджено належними доказами.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд зазначає, що позивачем не доведено, що відповідачем наразі вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання до чи під час подання даного позову до суду, а відтак припущення, які викладені представником позивача, не є достатньо обґрунтованими.

Суд не погоджується із позицією представника позивача щодо наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову лише з огляду на характер та предмет спірних правовідносин, а також, за твердженням представника, протиправність дій відповідача, яка полягає у несплаті розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Одеси.

Не можуть бути визнані судом протиправними дії відповідача щодо несплати розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Одеси до розгляду справи по суті та винесення рішення у ній, а отже обгрунтування такою підставою необхідності забезпечення позову є таким, що не відповідає закону.

Суд зазначає, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Накладаючи арешт на грошові кошти відповідача, суд повинен дотримуватися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимість блокування рахунків відповідача, як вбачається із матеріалів справи, який проживає в Сполучених Штатах Америки, та суду невідомо його вид діяльності, можливо господарської.

Стосовно заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Подана заява позивача про забезпечення позову не узгоджується з принципом диспозитивності цивільного процесу, який викладено у статті 13 ЦПК України, де вказано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У заяві про забезпечення позову позивачем не вказано та не обґрунтовано конкретний об`єкт нерухомого майна та його вартість, на який необхідно накласти арешт, за рахунок якого позивач пропонує здійснити за необхідності задоволення його грошових вимог до відповідача. Зокрема, із позову вбачається, що неодноразово розпорядженням Київської районної адміністрації затверджувався поділ майна зі зміною адреси первісного об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та внаслідок поділу, майно стало складатись із окремих житлових будинків, з різними площами та адресами. Крім того, власниками розподіленого майна є особи, які не є відповідачами по вказаній справі, чим може бути порушено їх права.

Разом з тим, враховуючи, що предметом позову є вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів, то виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними у відповідача грошові кошти у відповідному розмірі.

Однак суд підкреслює, що наявність спору, з яким представник позивача звернувся до суду, не є автоматичною підставою для накладення арешту на грошові кошти та майно сторони відповідача. Представником позивача не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Зокрема, вимоги заяви про забезпечення позову носять загальний характер, не конкретизовано банківські установи та наявність банківських рахунків, що обліковуються за відповідачем, та розмір грошових коштів що перебувають на вказаних рахунках, крім того не конкретизовано об`єкт нерухомості, зареєстрований за відповідачем та його вартість, з метою дотримання принципу співмірності

Проаналізувавши доводи позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що заявник у своїй заяві про забезпечення позову не навів належних та беззаперечних доказів наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування таких заходів забезпечення позову як накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача та не довів того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань чи виконання потенційного судового рішення.

Судом встановлено, що до суду подано заяву про забезпечення позову та квитанцію про сплату судового збору за її подання, будь-які інші докази та відомості, потрібні для вирішення питання щодо забезпечення позову, до заяви не додано.

Відтак дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленим позивачем заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача і предметом спору, співмірність, обґрунтованість, розумність, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України.

Керуючись ст.ст.4,12,149-153,258-261 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Одеської міської ради Вінюкова Володимира Миколайовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління капітального будівництва Одеської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.03.2026 року.

Суддя Гниличенко М. В.