Рішення № 134888635, 16.03.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/370/26

Єдиний унікальний номер 741/1945/25

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

іменем України

16 березня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ТОВ «Споживчий центр» звернулося до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13950 грн та понесених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 02.04.2025-100001752, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 4500 гривень строком на 140 днів. Відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти в розмірі 4500 грн, а, отже, акцептовано умови договору.

ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення позову в нього утворилася заборгованість у розмірі 13950 гривень, яка складається із: 4500 грн заборгованості по тілу кредиту, 6300 грн заборгованості по процентах, 900 грн по комісіх, 2250 грн по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання. Саме вказаний розмір заборгованості позивач просить стягнути судовим рішенням.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2025 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 24 грудня 2025 року.

Ухвалою суду від 24 грудня 2025 року розгляд справи відкладено до 16 березня 2026 року для здійснення повторного виклику відповідача в судове засідання.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Пархоменко М.А. у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце проведення судових засідань сповіщався належним чином шляхом надсилання судових повісток про виклик за адресою зареєстрованого місця проживання в порядку ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подавав.

Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому суд вважає, що відповідач не з`явилася в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За письмовою згодою позивача суд постановив 16 березня 2026 року ухвалу про заочний розгляд справи у відповідності до ст. 223 ЦПК України.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, робить нижченаведений висновок.

Судом встановлено, що 02 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02.04.2025-100001752 шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписання заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов кредитування та схвалення їх кредитором, а також підписання відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а. с. 16-22).

Так, 02 квітня 2025 року за допомогою одноразового ідентифікатора Е561 ОСОБА_1 підписав заявку кредитного договору № 02.04.2025-100001752, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 02 квітня 2025 року за посиланням https:/sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (а. с. 19-20).

За умовами заявки № 02.04.2025-100001752 від 02 квітня 2025 року ОСОБА_1 надано кредит на таких умовах:

1. дата надання/видачі кредиту 02/04/2025;

2. сума кредиту 4500 грн.;

3. строк, на який надається кредит, - 140 днів з дати його надання;

4. дата повернення (виплати) кредиту 19.08.2025;

6. процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;

7. комісія, пов`язана з наданням кредиту, 20% від суми кредиту та дорівнює 900 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту;

15. неустойка: 85 грн 00 коп, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежного виконаного зобов`язання;

18. спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифіаційних даних через Систему BankID НБУ.

Відповідно до заявки 02.04.2025-100001752 від 02 квітня 2025 року реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 4731-21хх-хххх-6427.

Згідно з п. 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальниу коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4731-21хх-хххх-6427.

Згідно з п. 11.4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником.

02 квітня 2025 року о 15:32 ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е561 підписано відповідь позичальника про прийняття (акцепт) кредитного договору № 02.04.2025-100001752 (кредитної лінії) на вищевказаних умовах.

02 квітня 2025 року о 15:33:08 через сервіс онлайн платежів iPay.ua позичальнику на платіжну картку НОМЕР_1 здійснено виплату грошових коштів у сумі 4500 грн за договором № 02.04.2025-100001752, що підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 111-2110 від 21 жовтня 2025 року (а. с. 12).

Відповідно до інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, особу позичальника ОСОБА_1 ідентифіковано через АТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 28).

Зі змісту довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 02.04.2025-100001752 від 02 квітня 2025 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає 13950 грн, з яких: 4500 грн основний борг, 6300 грн проценти за період з 02 квітня 2025 року по 19 серпня 2025 року, 900 грн комісія за надання, 2250 грн неустойка (а. с. 13).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Як слідує з матеріалів справи, кредитний договір № 02.04.2025-100001752 від 02.04.2025 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, у ньому зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Указаний договір підписано відповідачем 02 квітня 2025 року з використанням позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е561.

Крім того, у договорі сторони погодили суму кредиту 4500 грн, строк кредиту 140 днів з дати його надання, розмір процентної ставки 1% за 1 день користування кредитними коштами, розмір комісії за надання кредиту.

За вказаних обставин, суд уважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору № 02.04.2025-100001752 від 02.04.2025. Доказів протилежного відповідачем до суду не подано.

Факт перерахування відповідачеві коштів в розмірі 4500 грн підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 111-2110 від 21 жовтня 2025 року (а. с. 12) та інформацією, отриманою з центрального вузла Системи BankID на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача (а. с. 28).

При укладенні кредитного договору відповідач сам надав відомості, які його ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання, номер телефону, номер банківської картки. Саме на вказаний нею номер телефону позивачем було надіслано одноразовий ідентифікатор, яким відповідач скористався, увівши його у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписавши договір. При цьому кошти були перераховано на зазначену позичальником банківську картку.

Отже, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 02.04.2025-100001752 у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

В обґрунтування наявності заборгованості відповідача позивачем надано довідку-розрахунок про стан заборгованості ОСОБА_1 , відповідно до якої заборгованість складає 13950 грн, з яких: 4500 грн основний борг, 6300 грн проценти за період з 02 квітня 2025 року по 19 серпня 2025 року, 900 грн комісія за надання, 2250 грн неустойка (а. с. 13).

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконав умови укладеного з ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору № 02.04.2025-100001752 від 02 квітня 2025 року, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за основним боргом у сумі 4500 грн, проценти за користування кредитом, нараховані за період з 02 квітня 2025 року по 19 серпня 2025 року, тобто в межах строку кредитування в сумі 6300 грн, та комісію за надання кредиту в розмірі 900 грн, у загальному 11700 грн.

Вирішуючи питання стягнення неустойки у розмірі 2250 грн, суд зважає на таке.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з відповідача неустойки, оскільки Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення цього рішення.

ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (ст. 3 Закону).

Згідно з п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній до 24 грудня 2023 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24 грудня 2023 року) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Датою набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року.

У цій справі кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено 02 квітня 2025 року. Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до боржника не застосовуються положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Системний аналіз приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування неустойки (пені) у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Отже, нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24 січня 2024 року регулюються винятково ЦК України, а тому у даному випадку підлягає застосуванню п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Оскільки на час розгляду справи в Україні введено та продовжує діяти воєнний стан, то в силу дії п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України неустойка з відповідача за прострочення сплати грошових зобов`язань в сумі 2250 грн стягненню не підлягає.

Отож, ураховуючи те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши кредитний договір, не виконує належним чином його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, суд робить висновок, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним боргом у сумі 4500 грн, процентів у сумі 6300 грн та комісії за надання кредиту в розмірі 900 грн, а всього підлягає стягненню з відповідача заборгованість у розмірі 11700 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2031,67 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 83,87 %).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 81, 224-226, 228, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 , заборгованість за кредитним договором № 02.04.2025-100001752 від 02 квітня 2025 року в розмірі 11700 (одинадцять тисяч сімсот) гривень 00 копійок, з яких: 4500 гривень основний борг, 6300 гривень проценти, 900 гривень комісія за надання.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, судовий збір у розмірі 2031 (дві тисячі тридцять одна) гривня 67 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 16 березня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА