Рішення № 13488763, 12.01.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.01.11р.

Справа № 17/374-10

За позовом Приватного науково-виробничого підприємства "ЕлеКОМ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 10 299 грн. 31 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Шляєв І.В., довір. № 33 від 05.11.10р.;

від відповідача: Шепотін І.В., довір. № 15 від 24.12.10р.

Суть спору:

Приватне науково-виробниче підприємство "ЕлеКОМ" (надалі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (надалі –відповідач) суму 8 292,72 грн. основного боргу, 1 550,61 грн. інфляційних, 455,98 грн. 3% річних, а всього 10 299,31 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов’язань по договору поставки ТФ № 1319 від 01.10.08р.

Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач заперечує проти заявлених вимог. У відзиві на позов посилається на те, що спірна поставка не може вважатися поставкою на виконання умов договору ТФ № 1319, оскільки накладна на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не містить посилання на відповідну угоду, а між сторонами поряд із спірним договором також існували інші договірні відносини.

Представник позивача не визнає обставини наведені відповідачем в обґрунтування викладених вище заперечень на позов, які вмотивовує тим, що чинним законодавством не передбачено обов’язкового зазначення реквізиту, зокрема, номеру договору у накладній, так як номер договору є додатковим та необов’язковим реквізитом. При цьому, до спірного договору було укладено специфікацію № 1 якою визначено перелік та кількість замовлених товарів, а продукція згідно накладної № 1028-11 від 31.10.08р. відповідає названій специфікації за винятком 12 позиції, оскільки фактично відповідачем отримано проводу ПВС 2х0,75 менше на 5-ть метрів ніж зазначено в специфікації.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

01.10.2008 року позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки ТФ № 1319 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов’язався передати, а покупець в свою чергу прийняти та сплатити вартість продукції матеріально-технічного призначення (товар), де кількість, асортимент та якість товару визначаються за згодою сторін та вказується в специфікаціях до цієї угоди.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Вивчивши матеріали справи господарський суд встановив, що сторонами у справі до Договору складено, узгоджено та підписано специфікацію № 1, якою насамперед було визначено вид товару, його кількість та вартість.

На виконання умов Договору згідно специфікації № 1 до нього на підставі довіреності серії ЯПА № 689201/1144 від 29.10.08р. позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 8 292,72 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною № 1028-11 від 31.010.08р., а отримання не заперечується представником відповідача у судовому засіданні.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з умовами п. 4.1 Договору, покупець зобов’язаний здійснити оплату замовленого товару протягом тридцяти календарних днів з дати поставки (фактичного отримання) замовленого товару.

Тоді як, матеріали справи відображають, що відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару перед позивачем не виконав (граничний строк сплати 30.11.08р.), у зв’язку із чим у останнього станом на 30.09.10р. утворилась спірна сума заборгованості за поставлений позивачем, проте несплачений відповідачем товар в розмірі 8 292,72 грн.

При цьому, господарський суд визнає вищенаведені заперечення позивача щодо відзиву на позов такими, що є обґрунтованими, правомірними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Суд вважає за доцільне зазначити про те, що умовами п. 3.3 Договору передбачено передання разом із товаром рахунок та інше (а.с. 8), однак оскільки відповідач прийняв товар та не виставив вимог до постачальника з приводу відсутності будь якої документації передбаченої п. 3.3 Договору, зокрема, рахунок на оплату, суд приходить до висновку, що відповідний рахунок був отриманий покупцем разом із переданим товаром, тобто 31.10.08р.

В той же час, сам факт отримання від позивача спірного товару відповідачем не заперечується, що підтверджено змістом заперечень на позов. Проте, останній звертає увагу суду на відсутність у спірній накладній посилання на Договір, що на його думку виключає можливість встановлення факту поставки неоплаченої партії товару, саме за цим Договором. Отже, відсутнє й зобов’язання відповідача зі сплати продукції на передбачених даним договором умовах.

Однак суд зауважує на тому, що підставою оплати продукції за умовами Договору є накладна, на яку також посилається відповідач, та насамперед отримання покупцем товару.

Більш того, згідно закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також, відповідно до положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. за № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Тобто, зазначення номеру договору, зокрема, у видатковій накладній є додатковим, а не обов’язковим реквізитом, що передбачені чинним законодавством України для первинних документів.

Тому, зазначене вище спростовує заперечення відповідача з відсутності у нього підстав для оплати спірного товару.

Окрім того, в силу положень статті 11 і 509 Цивільного кодексу України, а також ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, із зазначених дій сторін у відповідача виникло зобов’язання по оплаті позивачу поставленого та прийнятого товару.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та тотожних умов ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання.

На час розгляду справи відповідачем доказів добровільної сплати суми основного боргу не надано, а обставини на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не спростовані.

Також, в силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошових зобов’язань позивач нарахував відповідачу на основну заборгованість суму 1 550,61 грн. інфляційних за період з грудня 2008 року по березень 2010 року, а також суму 455,98 грн. 3% річних за період з 31.11.08р. по 30.09.10р., розмір яких підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача та визнає судом повністю.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для повного задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (53201, м. Нікополь Дніпропетровської області, пр-т Трубників, 56; ЄДРПОУ 35537363) на користь Приватного науково-виробничого підприємства "ЕлеКОМ" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 7/56; ЄДРПОУ 30269505) суму 8 292,72 грн. (вісім тисяч двісті дев’яносто дві грн. 72 коп.) основного боргу, 1 550,61 грн. (одна тисяча п’ятсот п’ятдесят грн. 61 коп.) інфляційних, 455,98 грн. (чотириста п’ятдесят п’ять грн. 98 коп.) 3% річних, 102,99 грн. (сто дві грн. 99 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано – 14.01.11р.