Рішення № 134885798, 16.03.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/909/26

Провадження № 2/466/1741/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

10 березня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Солиган М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води,-

встановив:

Позивач Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (ЛМКП «Львівтеплоенерго»), в інтересах якого діє представник Сапрун М. Н.Я., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 01.12.2021 по 31.12.2025 в розмірі 4707,70грн., інфляційні втрати 204,43грн., 3 % річних 67,14грн., пеня 231,51грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач є теплопостачальною організацією - суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії та гарячої води. Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації, відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Для здійснення ними оплати за надані послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , та щомісячно відповідачам направлялись повідомлення про нарахування вартості спожитих послуг.

З 01.12.2021 між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та споживачами вважається укладеним індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води. Такі договори є публічними договорами приєднання, укладеними сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, що мають на меті надання споживачам послуг з постачання теплової енергії та гарячої води. Зазначені договори опубліковані на офіційному сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго». За їх умовами ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Виконавець) зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості послуги, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Проте, всупереч наведених норм, відповідачі проживаючи і користуючись послугами, які надаються позивачем, не виконують обов`язку, щодо оплати таких послуг. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачами зобов`язання щодо оплати наданих послуг, утворилась заборгованість за постачання гарячої води. Неправомірні дії відповідачів призвели до порушення майнових прав та законних інтересів позивача. Через несвоєчасність розрахунків відповідачів за надані послуги, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами. Таким чином, із покликанням на норми статей 509, 525, 526 ЦК України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та статей 67, 68, 162 ЖК України, просить стягнути вказану заборгованість з відповідачів в судовому порядку.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 10.02.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників. (а.с.21).

Відповідачам рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою з доданими документами за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання.

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю фізичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на фізичну особу.

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

В судове засідання відповідачі не з`явились, хоча належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи. Відзиву, а також будь-яких клопотань на адресу суду не направляли.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача в судове засідання не з`явився однак подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до положень, викладених у ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №1 від 19.01.2026р. (а.с.7).

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг врегульовані Цивільним кодексом України,Законом України «Про житлово-комунальні послуги»,Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005р. № 630 та рішеннями органів місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, підготованих виконавцем послуг на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, визначено як обов`язок, а не як право споживача.

Відтак, з 01.12.2021 між відповідачами та ЛМКП «Львівтеплоенерго» укладено індивідуальні договори про надання послуги з постачання теплової енергії (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст.ст. 67, 68 Житлового Кодексу України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за №830, фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення Споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, а також факт отримання послуги.

Пунктом п. 34 Індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. А відповідно до підпункту 3 п. 41 вказаного договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Отже, судом встановлено, що між позивачем та відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: виконавець надавав відповідачам послуги з постачання теплової енергії, а відповідачі такими послугами користувалися. Відсутність підписаного договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення від оплати наданих послуг.

Відповідна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15: «Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. За таких обставин із загальним висновком судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій про те, що відсутність укладення договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги, можна погодитися», а також у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц, від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачам для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , обладнаний загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії та гарячої води, у квартирі АДРЕСА_4 відповідачів - лічильник гарячої води (вузол розподільчого обілку).

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Нарахування кількості та вартості послуги з теплової енергії та гарячого водопостачання за даною адресою проводилися згідно показів загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830, Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 №1182 та відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Тарифи на послуги з теплової енергії та гарячого водопостачання встановлені рішення виконавчого комітету Львівської міської рад. Розмір тарифу зазначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та на веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» https://lmkp.lte.lviv.ua

Частинами 1, 4 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Однак, всупереч ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та чинного договору відповідачі не виконали свого зобов`язання щодо сплати за отримані послуги з постачання гарячої води, хоча послугами користувалася та від них не відмовлялася.

Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, оскільки вони фактично ними користувалися. Оплата за спожиті послуги повинна здійснюватися Споживачем до кінця розрахункового періоду (місяця).

Відповідно до положень ст.509 ЦК України, зобов`язання має правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача за надані послуги з постачання гарячої води за період з 01.12.2021 по 31.212.2025 становить 4707,70грн., інфляційні втрати 204,43грн., 3 % річних 67,14грн., пеня 231,51грн.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надавши оцінку аргументам сторін, суд погоджується з аргументами сторони позивача, вважає їх обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування, надані (отримані) у встановленому законом порядку, узгоджуються між собою та доповнюють один одного.

Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

В рішенні ЄСПЛ «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003р. §36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, - суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.

Також в рішенні «Гірвісаарі проти Фінляндії" (№ 49684/99, 27.09.2001р. §30) ЄСПЛ вказує: «ще одне призначення належно обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам спору, що вони були почуті; також, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд судом вищої інстанції; лише за умови винесення обґрунтованого рішення забезпечується публічний контроль за здійсненням правосуддя».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що позов ЛМКП «Львівтеплоенерго» про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім цього, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3328 грн.

Керуючись ст. ст. 5,10, 12, 13, 81, 89, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 280-284,352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за період з 01.12.2021 по 31.12.2025 за послуги з постачання гарячої води в розмірі 4707,70грн., інфляційні втрати 204,43грн., 3 % річних 67,14грн., пеня 231,51грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 3328,00гривень.,а саме - з кожного по 832 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 16.03.2026р.

Сторони по справі

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код за ЄДРПОУ 05506460, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Свірідова