Рішення № 13488537, 30.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.12.10р.Справа № 33/284-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніс-Стар", м. Дніпропетровськ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 32 956 грн. 40 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Малофей І.А., довіреність від 01.11.2010 року

Від відповідача: не з'явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніс-Стар" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 27 800 грн. 00 коп. - основної заборгованості, 3 787 грн. 75 коп. - пені, 1 119 грн. 59 коп. - інфляційних втрат, 249 грн. 06 коп. - 3% річних і витрат по справі.

30.11.2010 року відповідачем надано клопотання, в якому з позовними вимогами позивача не погоджується, заперечує проти їх задоволення та просить суд відкласти розгляд спору у справі з метою укладення угоди про правову допомогу з адвокатом.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010 року клопотання відповідача задоволено та розгляд справи відкладено на 28.12.2010 року.

В судове засідання 28.12.2010 року з'явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Відповідач не направив повноважного представника в судове засідання, відзив та витребувані документи ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2010 р., 30.11.2010 р., суду не надав.

Справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представником позивача заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2010 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) був укладений договір поставки товару № 001/6 (надалі Договір), відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобовязання поставити та встановити замовнику алюмінієві конструкції, а замовник зобовязався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пункту 1.4. Договору строк поставки товару: 30 календарних днів з моменту 80% оплати товару, 20% - по завершенню робіт.

Згідно з пунктом 1.5. Договору кількість, вартість товару вказуються в специфікації. Загальна вартість даного Договору складає 34750 грн. 00 коп.

Згідно з пунктом 2.2. Договору замовник зобовязується провести оплату вартості товару згідно п. 1.4. на протязі 3-х календарних днів з моменту підписання даного Договору.

Позивач, на виконання своїх договірних зобовязань, на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № УН-000001 від 15.06.2010 року на суму 34750 грн. 00 коп., перерахував ФОП ОСОБА_1 80% оплати товару в сумі 27800 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 104 від 15.06.2010 року (а.с. 12).

Відповідач свої зобовязання за Договором в частині поставки товару не виконав.

12.10.2010 року позивачем на адресу відповідача направлена вимога (вих. № 10/12) щодо повернення сплаченої попередньої оплати в розмірі 27 800 грн. 00 коп., яка отримана відповідачем 13.10.2010 року, але залишена без розгляду (а.с. 22-24).

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 27 800 грн. 00 коп., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1. Договору, в разі затримки поставки товару, виконавець сплачує неустойку в розмірі 0,1% від суми даного Договору за кожний день прострочення. Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 787 грн. 75 коп., яка підлягає задоволенню частково в сумі 1 644 грн. 20 коп. (за період з 16.07.2010 р. по 01.11.2010 р.) в силу наступного.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пп. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 119 грн. 59 коп. - інфляційних втрат, 249 грн. 06 коп. - 3% річних, які не підлягають задоволенню в силу наступного.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідно до умов договору поставки від 15.06.2010 року відповідач зобовязаний поставити товар, то відповідно, він не може вважатися боржником, що прострочив виконання грошового зобовязання.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають частковому задоволенню в сумі передоплати 27 800 грн. 00 коп., пені 1644 грн. 20 коп., в решті позовних вимог відмовлено.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніс-Стар" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Солідарна, 11, код ЄДРПОУ 35987144) 27800 (двадцять сім тисяч вісімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 20 коп. пені, 294 (двісті девяносто чотири) грн. 42 коп. - державного мита та 210 (двісті десять) грн. 84 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.

СуддяІ.А. Рудовська Рішення підписано 12.01.2011 р.