Рішення № 134884552, 12.03.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/52295/25-ц

пр. № 2-5843/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи.

Позивач звернувся до суду з позовом, згідно вимог якого просить суд стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» з ОСОБА_1 заборгованість по акту про порушення №24136 у розмірі 50 388, 72 грн. та судовий збір у розмірі 3028 грн.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує, що відповідач є споживачем електричної енергії, яку постачає ТОВ «ДТЕК Київські Електромережі». 15 серпня 2024 року за адресою відповідача по АДРЕСА_1 , представниками позивача було виявлено порушення Правил: самовільне підключення струмоприймачів до електромережі що не є власністю ОСР після відключення, без порушення схеми обліку.

На підставі виявленого порушення був складений акт про порушення № 24136 від 15 серпня 2024 року.

15 жовтня 2025 року було проведено засідання комісії по розгляду Акту № 24136. Комісією було прийнято рішення: провести нарахування, обсягу і вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами Правил, згідно з пунктом 8.4.11 за формулою 5 Правил. Відповідно до проведеного комісією розрахунку до сплати підлягає 50 388, 72 грн., за недовраховану електричну енергію по Акту № 24136.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку із відсутністю предмета спору, посилаючись на те, що акт про порушення складено на ім`я померлої особи ( ОСОБА_2 ), договір з ним не укладався, борг в особистих кабінетах та інформаційних системах позивача за його адресою відсутній, а також на низку аргументів щодо недійсності акту, неправильного розрахунку тощо.

II. Процесуальні дії та рішення суду.

20 жовтня 2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 23 жовтня 2025 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

31 жовтня 2025 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.

31 жовтня 2025 року ухвалою судді відкрито провадження та визначено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення у справі рішення та задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до абзацу 10 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

III. Фактичні обставини справи.

Судовим розглядом встановлено, що згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (далі Позивач) є правонаступником ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КИЇВЕНЕРГО».

Таким чином, позивач є правонаступником ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» в частині праві і обов`язків, необхідних для здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) ел. мережами, в тому числі і в частині використання ліцензій та тарифів виданих та встановлених для ПАТ «КИЇВЕНЕРГО».

Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України та Законом України «Про електроенергетику». Правилами користування електричної енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999р.. чинні до 11.06.18 (далі ПКЕЕн), Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 р. , чинні з 11.06.18 (далі Правила), і Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживача Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 року №562.

ОСОБА_1 є власником особового рахунку споживача електричної енергії № НОМЕР_1 , відповідно до якого Позивач, на платній основі, здійснював постачання електричної енергії в помешкання відповідача, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

П. 5.5.5. Правил, передбачений обов`язок споживача користуватися електричною енергією виключно на підставі договору; сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електроенергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

П. п. 8.2.4. Правил зазначено, що у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, ознак втручання в параметри розрахункових засобів обліку вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж, розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до глави 8.4, розділу 8 Правил.

Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.

Акт про порушення підписується представником оператора системи та споживачем або представником споживача.

У п. п. 8.2.6. зазначено, що на підставі акту про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

15 серпня 2024 року за адресою відповідача по АДРЕСА_1 , представниками позивача було виявлено порушення Правил: самовільне підключення струмоприймачів до електромережі що не є власністю ОСР після відключення, без порушення схеми обліку.

На підставі виявленого порушення був складений акт про порушення № 24136 від 15 серпня 2024 року.

15 жовтня 2025 року було проведено засідання комісії по розгляду Акту № 24136. Комісією було прийнято рішення: провести нарахування, обсягу і вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами Правил, згідно з пунктом 8.4.11 за формулою 5 Правил. Відповідно до проведеного комісією розрахунку до сплати підлягає 50 388, 72 грн., за недовраховану електричну енергію по Акту № 24136.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Положенням статтей 20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема право споживача є одержання вчасно та відповідно до якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язок виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Частина 4 ст.319 ЦК України передбачає, що власність зобов`язує. Усім учасникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу (ЦК) України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до змісту ст. 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 жовтня 2013 року роз`яснено, що не укладання договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі не звільняє боржника від обов`язку оплачувати отримані ним послуги.

Аналізуючи законодавство, що регулює відносини, які виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, суд може прийти до висновку щодо того, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15 та у постанові від 15 травня 2014 року у справі № 5011-31/17255-2012.

Судовим розглядом встановлено, що станом на 01.07.2025 заборгованість відповідача за актом про порушення №24048 складає 19 013, 35 грн.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених обставин, оскільки відповідач не виконує умови договору у добровільному порядку, то як наслідок сума заборгованості підлягає примусовому стягненню.

Матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем зобов`язань. Розмір суми заборгованості наданий позивачем відповідачем у в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України не спростований.

Стосовно клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про сплату вартості безобліково спожитої електричної енергії внаслідок виявленого порушення (самовільного підключення), зафіксованого актом про порушення № 24136 від 15 серпня 2024 року та пов`язані з цим судові витрати.

Судом встановлено, що акт про порушення складено 15 серпня 2024 року за адресою квартири, яка належить відповідачу. Разом з тим, рішення комісії позивача від 15 жовтня 2024 року та нарахування заборгованості здійснено саме на особовий рахунок, прив`язаний до цієї адреси та до фізичної особи - відповідача. За таких обставин, позов було подано саме до ОСОБА_1 як до фактичного користувача послуги та особи, на яку оформлено особовий рахунок.

Посилання відповідача, що акт складений на ім`я померлої особи (матері) не спростовується матеріалами справи: акт стосується конкретного об`єкта (квартири), де фактично здійснювалося споживання після смерті матері, а відповідач є фактичним користувачем електроенергії за цією адресою.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами існують, позовна вимога має конкретний предмет та підстави, а отже предмет спору наявний як на момент звернення до суду, так і на момент ухвалення рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про залишення без задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Разом з цим, суд звертає увагу, що подане відповідачем клопотання не містить власноручного підпису відповідача, що свідчить про відсутність волевиявлення відповідача на подання даного процесуального документа в суд та в свою чергу унеможливлює розгляд клопотання як належним чином оформленого та поданого учасником справи.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, також необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати - сплачений судовий збір.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 43-44, 49, 76-83, 133, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 526, 625, 610, 714 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 20, НОМЕР_2 у ТВБВ10026/0104 філії - ГУ по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669, код ЄДРПОУ 41946011) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) 50 388, 72 грн. заборгованість по акту про порушення №21436.

Стягнути на користь Стягнути на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 20, НОМЕР_2 у ТВБВ10026/0104 філії - ГУ по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669, код ЄДРПОУ 41946011) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір 3 028 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова