Рішення № 134882549, 09.03.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/259/26

Провадження №2-а/711/13/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді: Позарецької С.М.,

при секретарі - Буйновській А.П.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача

за довіреністю Трохименко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6456237 від 03.01.2026, - 03.01.2026 в місті Черкаси на вулиці Дахнівська, 32, на автомобілі КІА, номерний знак НОМЕР_1 , позивач проїхав регульований пішохідний перехід

на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3. г) ПДР порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Цією постановою на позивача накладено адміністративне стягнення - адміністративний штраф, на підставі ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позивач з такою постановою не згоден, оскільки Правила дорожнього руху він не порушував. Вважає, що перебував на перехресті і мав виконати вимоги пункту 16.8. ПДР.

Отже, позивач просить суд, визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6456237 від 03.01.2026 щодо ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 14.01.2026 прийнято та відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами ст.ст. 268, 269, 286 КАС України.

Відповідачем, через представника, подано відзив на позов, який прийнятий судом, і за яким просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що 03.01.2026 близько 16-13 поліцейський взводу № 2 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Битяк О.Р. ніс службу по забезпеченню публічної безпеки і порядку в м. Черкаси та виконував службові обов`язки, відповідно до повноважень, передбачених Законом України «Про Національну поліцію».

У цей час, по вулиці Дахнівська, неподалік буд. 32, поліцейський став свідком того, що водій автомобіля KIA SPORTAGE д.н.з. НОМЕР_1 , керуючи транспортним засобом, здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 ґ) Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Підійшовши до автомобіля, поліцейський, згідно із нормами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», звертаючись до позивача, який був за кермом автомобіля, представився (назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання).

Керуючись п. 2.1. ПДР, поліцейський повідомив водію про підстави зупинки та про необхідність пред`явити посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та полісу загальнообов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів.

Після встановлення особи водія, яким виявився позивач, поліцейський, в порядку, передбаченому ст.ст. 278, 279 КУпАП, розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому, роз`яснив йому права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що передбачені ст. 268 КУпАП.

Розглянувши справу, відповідно до ст.ст. 33, 36, 258, 283, 252, 280 КУпАП, поліцейським було винесено постанову серія ЕНА №6456237 від 03.01.2026 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень.

Сторона відповідача не погоджується із доводами позивача про те, що він не порушував ПДР України, тобто коли зазначає, що коли він проїжджав перехрестя, світлофор переключився з режиму зеленого миготливого сигналу на жовтий. Позивач, під`їжджаючи до світлофору, повинен був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, при увімкнені зеленого миготливого сигналу, який передує жовтому та попереджає про його увімкнення, врахувати технічний стан транспортного засобу та розрахувати можливість зупинки у місці, визначеному п.8.10 ПДР при увімкнені жовтого сигналу світлофора. Тобто, водієві дозволяється здійснити проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора відповідно до п.8.11 ПДР за сукупністю таких умов: неможливість зупинити транспортний засіб у визначеному місці; неможливість здійснення зупинки пов`язана із застосуванням екстреного гальмування.

Під час розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, в діях останнього був встановлений склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП, в той час, як факт неможливості зупинити транспортний засіб у визначеному місці, не вдаючись до екстреного гальмування, не був підтверджений відповідними доказами.

Відповідач вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується відеозаписом № VID_20260103_162550 на 00 хв. 13 сек., яким зафіксовано, як позивач здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на жовтий сигнал світлофора. Вину позивача було встановлено під час розгляду справи та доведено належним і допустимим доказами, про наявність якого було повідомлено позивача. На час виникнення спірних відносин законодавством було передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою УПП справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Позивачу були роз`яснені його права та обов`язки, під час розгляду справи позивач надав свої пояснення в усній формі; жодних клопотань від позивача не надходило. Постанова є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає. Отже, просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви. Зазначив, що він не порушував ПДР України; постанова підлягає до скасування, оскільки він, керуючи транспортним засобом, перебував на перехресті і закінчував рух у вибраному напрямку, незалежно від кольору світлофора. Зазначив, що першу стоп-лінію він перетнув на зелене світло світлофора і проїздив перехрестя. Потім перетнув другу лінію і пішохідний перехід. Жодним учасникам дорожнього руху він не завдав перешкод; світлофор регулював рух на перехресті, а не пішохідний перехід. Крім того, додав, що він не оскаржує дії працівників поліції, але вважає, що в його діях відсутній склад вказаного адмінправопорушення.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на доводи відзиву на позов. Зазначила, що постанова є законною, в діях працівника поліції відсутні порушення вимог чинного законодавства і під час розгляду справи права позивача порушені не були. Вказала, що світлофор регулював не перехрестя, а пішохідний перехід, який позивач перетнув на жовте світло світлофора, чим допустив порушення ПДР України. Світлофор розміщений перед пішохідним переходом з обох сторін; другу стоп-лінію позивач проїхав на жовте світло.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, переглянувши надані стороною відповідача відеоматеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:

спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно - правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Встановлено, що 03.01.2026 близько 16-13 поліцейський взводу № 2 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Битяк О.Р. ніс службу по забезпеченню публічної безпеки і порядку в м. Черкаси та виконував службові обов`язки, відповідно до повноважень, передбачених Законом України «Про Національну поліцію».

У цей час, по вулиці Дахнівська, неподалік буд. 32, поліцейський став свідком того, що водій автомобіля KIA SPORTAGE д.н.з. НОМЕР_1 , керуючи транспортним засобом, здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 ґ) Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Поліцейський, згідно із нормами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», звертаючись до позивача, який був за кермом автомобіля, представився (назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання). Керуючись п. 2.1. ПДР, поліцейський повідомив водію про підстави зупинки та про необхідність пред`явити посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та полісу загальнообов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів. Після встановлення особи водія, яким виявився позивач, поліцейський, в порядку, передбаченому ст. 278 КУпАП, ст. 279 КУпАП розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому, роз`яснив йому права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП. Розглянувши справу, відповідно до ст.ст. 33, 36, 252, 280, 258, 283 КУпАП, було винесено постанову серія ЕНА №6456237 від 03.01.2026 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510грн.

Встановлено, що постанову ОСОБА_1 отримав на місці розгляду справи. Позовна заява подана до суду 09.01.2026, а тому строки звернення до суду із цим позовом позивачем не порушені.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно із п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 8.7 ПДР, світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, Х-подібні. На рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів може встановлюватися табличка білого кольору із нанесеною на ній стрілкою зеленого кольору.

Відповідно до п. 8.7.3 ПДР, сигнали світлофора мають, зокрема такі значення:

п.п. а) зелений дозволяє рух;

п.п. г) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; п.п. д)жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу;

п.п. е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 , якщо їх немає не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів (п. 8.10 ПДР України).

Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху (п.8.11 ПДР України).

Крім того, відповідно до п.1.10 ПДР України - перехрестя місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території; пішохідний перехід ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу; пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками (передбачено перелік), пішохідними світлофорами. Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу.

За положеннями п.16.8 ПДР України, водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.69 він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями ч. 2 ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення, в т.ч. передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу.

Відповідно до положень п. 2 розділу III Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, ч. 2 ст.122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктами 5 та 6 розділу ІV вказаної Інструкції передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП). У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП). Постанова набирає законної сили після її вручення особі, або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.

До того ж, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Слід зазначити, що Законом України від 14.07.2015 № 596-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Зазначені норми права вказують на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення правопорушення. При цьому, не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із нормами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, за результатами розгляду справи, суд приходить до висновку, що відсутні беззаперечні докази порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, враховуючи події та постанову від 03.01.2026. Так, при перегляді відеоматеріалів встановлено, що керуючи транспортним засобом по бульв. Шевченка в м. Черкаси ( ОСОБА_1 рухався від центра міста у напрямку Черкаської обласної лікарні), позивач в момент зеленого для нього сигналу світлофора, переїжджав перехрестя бульвар Шевченка та вулиці Дахнівська (біля першої міської поліклініки). А коли при переїзді перехрестя, він наближався до пішохідного переходу, перед яким розміщений стаціонарний світлофор, то сигнал світлофора для нього показував вже жовтий сигнал світлофора. При цьому, пішохідний перехід облаштований світлофором для пішоходів і в той момент пішоходам показував червоний сигнал світлофора. Відповідно, проїжджаючи перехрестя на зелений сигнал світлофора при зміні сигналу світлофора на жовтий, водій транспортного засобу ОСОБА_1 повинен був закінчити рух. При цьому, жодних перешкод чи небезпеки для інших учасників дорожнього руху на цій ділянці дороги не було, з огляду на переглянуті в судовому засіданні відеоматеріали (додатки п.п. 4-6 до відзиву на позов).

Досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про відсутність доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є недоведеним, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності не може вважатися законним, внаслідок чого оскаржувана позивачем постанова серія ЕНА № 6456237 від 03.01.2026 підлягає до скасування.

Судові витрати слід компенсувати за рахунок Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, оскільки позивачем при подачі позову судовий збір сплачено не було, бо він є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується даними посвідчення серія НОМЕР_2 , виданого Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради 31.10.2016.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 268, 286 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Постанову серія ЕНА №6456237 від 03.01.2026 про визнання винним та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення, - скасувати.

Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення кладений 09.03.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька