Рішення № 134880718, 20.01.2025, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/2542/24

Номер провадження 2/556/163/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

20.01.2025 року. с-ще Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Іванків О.В.

при секретарі Кньовець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернувся до Володимирецького районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №6263917 від 12.01.2023, сплачений судовий збір, а також витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначив, що 12.01.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , був укладений електронний договір №6263917 про надання споживчого кредиту.

При підписанні вказаного договору сторони узгодили його істотні умови, а саме: суму кредиту у розмірі 15 000,00 грн., строк кредиту - 360 днів, стандартну процентну ставку в розмірі 1,99% в день, порядок та умови надання кредиту, пролонгацію строку кредиту та відповідальність сторін.

Свої зобов`язання за вказаним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконало, зарахувавши грошові кошти на платіжну картку відповідача.

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.

25.09.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст України» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 25.09.23-Ф, згідно умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст України» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №6263917.

Оскільки позичальник не виконав свої зобов`язання добровільно, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №6263917 від 12.01.2023 у розмірі 59775,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - тіло кредиту, 26865,00 грн. - нараховані проценти, 17910 грн., - нараховані Позивачем проценти за 60 календарних днів, та судові витрати по справі.

У добровільному порядку сплатити наявну заборгованість ОСОБА_1 , відмовляється. Тому позивач просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст України» вказану заборгованість та судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу.

Вказаний позов надійшов до Володимирецького районного суду Рівненської області 19.08.2024.

Ухвалою Володимирецького районного суду від 19.09.2024 у вказаній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

25.11.2024 розгляд справи відкладався у зв`язку з неявкою відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про перенесення часу судового засідання не клопотав, відзиву на позов або будь-яких заперечень проти позову, а також доказів на підтвердження таких заперечень не надав.

За нормою ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тому згідно ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе, зі згоди позивача, розглянути позов за відсутністю відповідачів та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 202-0 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 12.01.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , був укладений договір №6263917 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу був наданий кредит на суму 15 000,00 грн., строком на 360 днів, із сплатою стандартної процентної ставки в розмірі 1,99% в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.4 договору.

Згідно п. 1.4. Кредитного договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (12.01.2023) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п.1.6 договору метою кредиту є споживчі (особисті) потреби.

Згідно п.п.1.7.1, 1.7.2 п.1.7 договору орієнтовна реальна річна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 29653,85%, річних.

Відповідно до п.п.1.8.1, 1.8.2 п.1.8 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 122460,00 грн.,

У відповідності до п.2.4., п.2.5 договору, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору. Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.

Пункт 3.1 договору визначає проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". Роз`яснення щодо процентів: - економічна сутність процентів - плата за користування кредитом; - база для розрахунку процентів - залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредиту; - порядок обчислення процентів здійснюється відповідно до наступної формули: Проценти = «база для розрахунку процентів, з урахуванням умов п.3.2 Договору» помножити на «процентну ставку вказану в п.1.5, яка діє у відповідний період строку кредиту, з урахуванням умов Договору».

Пунктом 3.3 договору визначено, що у випадку повного дострокового повернення кредиту Споживач зобов`язаний сплатити проценти нараховані на дату повного дострокового повернення кредиту (включно) за фактичний строк користування кредитом. У випадку часткового дострокового повернення кредиту, Споживач повинен сплати проценти нараховані за користування кредитом до дати такого часткового повернення кредиту (включно), в порядку передбаченому п.5.3 Договору. При цьому, після здійснення такого часткового повернення кредиту здійснюється перерахунок зобов`язань Споживача зі сплати процентів, розмір яких вказаний в Графіку платежів у бік зменшення, на умовах та в порядку, передбачених в п. 5.2 цього Договору. Після здійснення коригування зобов`язань Споживача новий Графік платежів, що складається за формою визначеною в п.5.2 Договору, розміщується Товариством в Особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу Споживача, що вказана в цьому Договорі.

Відповідно до п. 3.4 договору - розмір процентної ставки, встановлений в п.1.5 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку. Споживач розуміє та надає згоду Товариству, що застосування зниженої процентної ставки відповідно до пп.1.5.1. Договору залежить від того чи отримає Споживач індивідуальну знижку від Товариства та скористається своїм правом на її використання (виконає умови для отримання знижки) на стандартну процентну ставку, та у випадку такого отримання Споживач погоджується, що застосування зниженої ставки є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов Договору, оскільки, умови про застосування різних процентних ставок за цим Договором чітко визначені домовленістю Сторін,. Усі умови застосування знижки визначені даним Договором та не вимагають підписання Сторонами будь-яких інших додаткових документів.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання за кредитним договором №6263917 від 12.01.2023, перерахувавши на картковий рахунок ОСОБА_1 , грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн., на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" про перерахування коштів.

Судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «C9176», а отже, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» він вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

25.09.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст України» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 25.09.23-Ф, згідно умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст України» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №6263917.

Згідно витягу з реєстру боржників, який є додатком №1 до договору факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст України» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , за кредитним договором №6263917.

Згідно картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) за кредитним договором №6263917 від 12.01.2023 у відповідача наявна заборгованість в розмірі розмірі 59775,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - тіло кредиту, 26865,00 грн. - нараховані проценти, 17910 грн., - нараховані Позивачем проценти за 60 календарних днів.

Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Отже, позивачем доведено факт укладення договору та порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правильність розрахунку відповідачем не оспорюється, а відтак такий розрахунок є належним доказом, оскільки відповідачем не надано до суду жодного належного доказу, який це спростовував.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Підписуючи договір, відповідач погодився на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У цьому випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку Договором та у погодженому сторонами розмірі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором №6263917 в розмірі 59775,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - тіло кредиту, 26865,00 грн. - нараховані проценти, 17910 грн., - нараховані Позивачем проценти за 60 календарних днів, підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вся сума сплаченого судового збору.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, суд враховує таке.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судовихвитрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в томучислі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на правову допомогу надано Договір про надання правничої допомоги №17/07/2024 від 17.07.2024, Акт прийому передачі наданих послуг від 06.08.2024 року, розрахунок на оплату по замовленню від 06.08.2024 року.

Дослідивши заяву щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи характер спірних правовідносин у справі, суд дійшов висновку про те, що заява про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню, та з відповідача підлягають стягненню 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 16, 526, 611, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 141, 263, 265, 272, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 59775 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких сума кредиту 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копiйок, сума процентів за користування кредитом 26865 (двадцять шiсть тисяч вісімсот шістдесят п`ять) гривень 00 копiйок, нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів - 17910 (сiмнадцять тисяч дев`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирецьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачами які не приймали участі при розгляді справи, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: О.В. Іванків

Відомості про учасників справи:

Позивач: ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .