Рішення № 13487822, 13.01.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 січня 2011 р. Справа 9/222-10

за позовом:Приватного підприємства "Айснет", код ЄДРПОУ 30247811 (вул. Примакова, 72, м. Вінниця, 21019)

до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (21025, АДРЕСА_1)

про стягнення 2525 грн. заборгованості

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача: Бородін Д.О. - представник за довіреністю;

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Приватним підприємством "Айснет" (м. Вінниця) заявлено позов про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Вінниця) 2525,00 грн. заборгованості за догором позички №Н-08 від 05.04.2008р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.12.2010р., за згаданим позовом, порушено провадження у справі № 9/222-10 та призначено її до розгляду на 21.12.2010р.

Однак, на визначену дату судове засідання у справі № 9/222-10 не відбулося у зв"язку з перебуванням судді Балтака О.О. на лікарняному з 08.12.10р. по 21.12.10р. включно.

Зважаючи на наведене, розгляд вищезазначеної справи ухвалою суду від 22.12.2010р. призначено на 13.01.2011р.

13.01.2011р. в судове засідання з"явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

На відміну від позивача, відповідач в судове засідання особисто не з"явився, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, відзиву на позовну заяву, витребуваних доказів та письмових пояснень з обгрунтованням поважності причин невиконання вимог суду не надав.

Ухвала про порушення провадження у справі № 9/222-10 від 03.12.2010р. та ухвала про призначення слухання по справі №9/222-10 від 22.12.2010р. суду надіслані відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою: (АДРЕСА_1), повернута підприємством зв"язку з відміткою на конверті "з даної адреси вибули". Однак, слід наголосити, що вищевказані ухвали суду надіслані відповідачу згідно наданого Головним управлінням статистики у Вінницькій області витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 16.12.2010р. відповідно до якого місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 93 ЦК України, абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходженням юридичної особи - є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (ч. 4 ст. 89 ЦК України).

Отже, місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена у витягу з ЄДР.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Ухвали суду від 03.12.2010р., 22.12.2010р. надіслані відповідачу саме за цією адресою, що є належним повідомленням його про час і місце розгляду справи і у випадку неотримання її з вини відповідача, який не подав відомості про зміну місцезнаходження реєструючому органу.

Відповідно до чинного законодавства до повноважень господарського суду не віднесено розшук сторін у справі, у разі зміни їх місцезнаходження без внесення відповідних даних до ЄДР.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

05.04.2008р. між Приватним підприємством "Айснет" (Позичкодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Користувач) укладено договір позички № Н-08, відповідно до якого Позичкодавець передає, а Користувач приймає у безоплатне користування, на строк визначений цим договором, холодильне обладнання - далі обладнання (морозильна вітрина - марки "Кристал VENUS-36, серійний №060192), заставною вартістю 2525,00 грн., згідно акту прийому-передачі №905 від 15.04.2008р., що є невід"ємною частиною даного договору (п.п.1.1. договору).

Згідно п.1.2. договору позички обладнання завжди залишатиметься власністю Позичкодавця. Користувач не має права передавати будь-які права та обов"язки за даним договором третій стороні. Користувач зобов"язаний оберігати обладнання від будь-яких претензій, арешту за борги та боргових зобов"язань.

Відповідно до п. 2.3. вищевказаного договору Позикодавець зобов"язаний передати Користувачу обладнання у комплекті і стані, які відповідають умовам договору та його призначенню.

Обладнання вважається зданим в користування з моменту підписання сторонами Акту прийому - передачі, який є невід"ємною частиною даного договору (п.5.1. договору).

Даний договір позички вступає в силу з моменту його підписання. Строк дії договору до 31.12.2008р.

На виконання умов договору позички № Н-08 від 05.04.2008р., позивач - Приватне підприємство "Айснет" передало відповідачу - фізичній особі- підприємцю ОСОБА_1 у безоплатне строкове користування - до 31.12.2008р. холодильне обладнання - морозильну вітрину - марки "Кристал VENUS-36, серійний №060192, заставною вартістю 2525,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі №905 від 15.04.2008р.(а.с.8)

Однак, відповідач в порушення вказаних умов договору та у встановлені договором строки своїх зобов"язань по поверненню холодильного обладнання або сплати за нього заставної вартості не виконав.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надсилав відповідачу претензію №02/10 від 30.03.2010р. з проханням повернути холодильне обладнання - морозильну вітрину - марки "Кристал VENUS-36, серійний №060192 або сплатити його заставну вартість в розмірі 2525,00 грн. (а.с.9-10). Однак, відповідач на претензію не відреагував, вимог, зазначених в ній не виконав.

В результаті чого, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № Н-08 від 05.04.2008р. є договором позички.

В силу ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Ч.2 ст.828 ЦК України договір позички між юридичними особами а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі.

Ст. 831 ЦК України строк договору позички визначається за домовленістю сторін, якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

Згідно із п.3 ч.1 ст.833 ЦК України користувач зобов"язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище сторони погодили строк дії договору до 31.12.2008р.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2525,00 грн., як оплати заставної вартості неповернутого холодильного обладнання підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, правомірними та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 2525,00 грн. заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову із стягненням з відповідача судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (21025, АДРЕСА_1) на користь Приватного підприємства "Айснет", код ЄДРПОУ 30247811 (вул. Примакова, 72, м. Вінниця, 21019) 2525,00 грн - боргу; 102,00 грн. - витрат, пов"язаних зі сплатою державного мита, 236 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 січня 2011 р.

віддрук.2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (АДРЕСА_1)