Рішення № 134871493, 03.03.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/61/26

Номер провадження №2/351/523/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.,

за участі секретаря - Равлюк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Снятинської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Снятинської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що на правi спільної часткової власностi членів колгоспного двору їй та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_3 належало по 1/4 частині житлового будинку та господарських споруд, які знаходяться по АДРЕСА_1 . Дане будинковолодіння відносилось до суспільної групи «колгоспний двір», в якому станом на 15.04.1991р. були зареєстровані та проживали вище зазначені особи, а отже у відповідності до діючого на той час цивільного законодавства та п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995р. №20 право власності на майно, яке належало до колгоспного двору і збереглося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991р. не втратили права на частку в його майні.

Після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 вона вступила в управління спадковим майном, однак не може реалізувати своє право на оформлення спадщини у нотаріальній конторі, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, а тому змушена звернутись до суду із поданою заявою, в якій просить визнати за нею право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Представник позивача по довіреності, ОСОБА_6 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача Снятинської міської ради, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника. У вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, не заперечили щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно довідки виданої Снятинською міською радою №756 від 17.11.2025р. в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991р. були зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 записані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 записані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого мана відсутні відомості щодо права власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

З довідки від 26.08.2025 р. №647/02-14, виданої Першою Снятинською державною нотаріальною конторою Коломийського району Івано-Франківської області слідує, що спадкоємцем за законом на все майно після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є дружина померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою Першої Снятинської державнї нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської областівід 26.08.2025р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику, у справах за позовами про захист права приватної власності від 22.12.1995 року № 20 із змінами і доповненнями, щодо роз`яснення ст.ст. 17, 18 ЗУ Про власність вбачається, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Із ч.1 ст. 1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а з ч.3 ст.1268 ЦК України слідує, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

За наведених обставин суд вважає, що відсутність правовстановлюючого документу на житловий будинок, який підтверджував би право власності спадкодавця не є підставою відмови у захисті права позивача, а тому на підставі вище наведеного, суд вважає, що позивач набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

На підставі наведеного, та ст. ст. 15, 16, 328, 392, 1218, 1233, 1261, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ