Рішення № 134865281, 16.03.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 березня 2026 року № 520/31054/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (с. Григорівка,Куп`янський р-н, Харківська обл.,62640, код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, буд. 6,м. Луцьк,Луцький р-н, Волинська обл.,43027, код ЄДРПОУ13358826) про визнання протиправним та скасування рішення,зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 205250015123 від 15.07.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.08.1983 року; згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 31.12.1985 року та період навчання з 01.09.1980 року по 11.07.1983 рік згідно диплому НОМЕР_4 від 11.07.1983 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 07.07.2025 року;

-стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подав заяву щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до територіального органу Пенсійного фонду України.

У відповідь Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області направило Рішення про відмову у призначенні пенсії № 205250015123, яке було прийняте 15.07.2025 року начальником відділу призначення пенсій та головним спеціалістом відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

В Рішенні № 205250015123 від 15.07.2025 року зазначено наступне.

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 07.07.2025 року;

Страховий стаж особи складає 23 роки 11 місяців 04 дні.

До страхового стажу згідно наданих документів не зараховано :

-трудову книжку НОМЕР_2 від 01.08.1983 року, оскільки дата народження заявника не відповідає паспортним даним;

-трудову книжку НОМЕР_3 від 31.12.1985 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки не вказано число і місяць народження, що не відповідає паспортним даним заявника;

-період навчання згідно диплома НОМЕР_4 від 11.07.1983 року на території Казахської РСР з 01.09.1980 року по 11.07.1983 рік, оскільки відсутня інформація про те, що заявник не отримує пенсійних виплат у РФ та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди, що передбачено пунктом 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають і Україні, за періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 року № 562;

-період роботи в колгоспі згідно описів свідків від 07.07.2025 року з 21.08.1984 року по 15.10.1984 рік 05.01.1988 року по 09.02.1993 рік, оскільки відсутні виходи у колгоспі»

У призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ,. відповідно до Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відмовити».

Позивач не незгоден з висновками, викладеними у Рішенні про відмову у призначенні пенсії № 205250015123 від 15.07.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та вважаю, що цей висновок не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

При цьому, відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Судом встановлено, що згідно Рішення № 205250015123 від 15.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії до страхового стажу ОСОБА_2 згідно наданих документів не зараховано :

-трудову книжку НОМЕР_2 від 01.08.1983 року, оскільки дата народження заявника не відповідає паспортним даним;

-трудову книжку НОМЕР_3 від 31.12.1985 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки не вказано число і місяць народження, що не відповідає паспортним даним заявника;

-період навчання згідно диплома НОМЕР_4 від 11.07.1983 року на території Казахської РСР з 01.09.1980 року по 11.07.1983 рік, оскільки відсутня інформація про те, що заявник не отримує пенсійних виплат у РФ та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди, що передбачено пунктом 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01 січнят1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 року № 562 Період роботи в колгоспі згідно описів свідків від 07.07.2025 року з 21.08.1984 року по 15.10.1984 рік 05.01.1988 року по 09.02.1993 рік, оскільки відсутні виході у колгоспі»

У призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ,. відповідно до Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відмовлено.

Суд вказує, що згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-ІУ особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 року (частина друга статті 26 Закону №1058-ІУ).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-ІУ страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частин другої, четвертої статті 24 Закону №1058-ІУ страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду 4 відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що відповідно до Рішення № 205250015123 від 15.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області не зараховано до страхового стажу позивача період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.08.1983 року, оскільки дата народження заявника не відповідає паспортним даним; та періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 31.12.1985 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки не вказано число і місяць народження, що не відповідає паспортним даним заявника;.

Суд вказує, що на момент внесення записів до моєї трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252, зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412 (далі - Інструкція №162), та Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція №58), які містять аналогічні положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх формі власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція №162.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені дичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.

Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у мою трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто мною, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу за спірний період.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

При цьому, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимим доказами для підтвердження його трудового стажу.

Також, відповідно до Рішення № 205250015123 від 15.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання згідно диплома НОМЕР_4 від 11.07.1983 року на території Казахської РСР з 01.09.1980 року по 11.07.1983 рік, оскільки відсутня інформація про те, що заявник не отримує пенсійних виплат у РФ та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди, що передбачено пунктом 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 року № 562.

Щодо не зарахування відповідачем періоду навчання згідно диплома НОМЕР_4 від 11.07.1983 року на території Казахської РСР, оскільки відсутні документи про неотримання в російській федерації пенсійних виплат за зазначені періоди, суд зазначає, що ні Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ні в Угоді від 13.03.1992 не передбачено такої умови для призначення/виплати пенсії як надання особою документів, що підтверджують неотримання виплат пенсії на території рф.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), який застосовується судом у редакції, що була чинною на час звернення із заявою про призначення пенсії

Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком. У цьому переліку не передбачено документа про неотримання пенсії в іншій державі.

Крім того, що подаючи заяву на призначення пенсії, позивач вказав, що пенсія іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі, в тому числі в іншій державі з урахуванням періодів трудової діяльності до 01.01.1992 в республіках колишнього Союзу РСР раніше не призначалась та вказану не отримує.

Дипломом НОМЕР_4 від 11.07.1983 року підтверджено факт навчання, який підлягає зарахуванню до страхового стажу. Як вбачається з копії диплома, позивач маю відповідні записи щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За таких обставин вимога відповідача надати документи про неотримання в російській федерації пенсійних виплат за спірні періоди не відповідає вимогам закону і не може слугувати підставою для відмови у призначенні пенсії за віком відповідно Закону №1058-ІУ.

Суд зазначає, що в Україні введено воєнний стан. Акціонерне товариство «Укрпошта» з 24.02.2022 року тимчасово припинило приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень з призначенням до російської федерації, тому позивач не може з об`єктивних причин надіслати до компетентного органу російської федерації відповідний запит та отримати підтвердження виплати чи припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації.

З огляду на вище викладене, відсутність інформації про не отримання виплати пенсії на території держав-учасниць Угоди не може бути підставою для відмови у призначенні, пенсії за основним місцем проживання пенсіонера.

Також, згідно Рішення № 205250015123 від 15.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі згідно описів свідків від 07.07.2025 року з 21.08.1984 року по 15.10.1984 рік та з 05.01.1988 року по 09.02.1993 рік, оскільки відсутні виходи у колгоспі.

Суд вказує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження визнання зазначених вище записів трудової книжки позивача недійсними.

Означені записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про роботу позивача у спірний період та характер виконуваних позивачем робіт, окрім того вказані записи виконані у відповідності до вимог законодавства, із зазначенням відповідних розпоряджень, на підставі яких вони внесені, та без будь-яких помилок або виправлень.

Водночас, відсутність уточнюючої інформації не може бути підставою для відмови у зарахуванні до загального стажу роботи цього періоду, оскільки трудова книжка позивача містить повну інформацію про роботу позивача у спірний період та характер виконуваних позивачем робіт.

Разом з тим, надання уточнюючих документів на підтвердження страхового стажу необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що трудова книжка містить усі необхідні відомості про роботу позивача, зокрема, у період з 21.08.1984 року по 15.10.1984 рік та з 05.01.1988 року по 09.02.1993 рік, суд робить висновок, що у відповідача були відсутні підстави його не враховувати.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці чи інших офіційних документах.

Самі по собі виявлені суб`єктом владних повноважень недоліки в оформленні окремих записів трудової книжки не обумовлюють недійсність трудової книжки, не призводять до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність, а тому, трудова книжка позивача, що містить записи про періоди роботи на відповідних посадах і у зазначені періоди часу, є належним доказом роботи позивача.

Так, до 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162. Ця інструкція не застосовується на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року.

Наразі порядок ведення трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 року № 58 (надалі Інструкція № 58).

Також, згідно п. 1.5 наказу Міністерства соціального захисту населення України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» № 5 8 від 29.07.1993 року, питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства (далі Постанова № 301).

Пунктом 4 Постанови № 301 встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому, не може впливати на його особисті права.

З огляду на наведене, слід дійти висновку, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17 (провадження № К/9901/1298/17).

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до пп. 2 п. 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Отже, пенсійний орган не позбавлений права, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.

Однак, всупереч зазначених вимог, пенсійним органом не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності записів трудової книжки позивача.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що період роботи з 21.08.1984 року по 15.10.1984 рік та з 05.01.1988 року по 09.02.1993 рік підтверджено записами трудової книжки, а тому, посилання відповідача не грунтуються на положеннях законодавства та є безпідставними, оскільки суперечать вищевикладеному.

Крім того, зазначаю, що відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Згідно приписів частини другої статті 56 Закону №1788-ХІІ та пункту 5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов`язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.

При цьому, відповідно до пункту 13 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310, відповідальність за організацію робот по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення 14 встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до уставу та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Пунктами 14 та 15 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310, передбачено, що правління колгоспів вживають заходи щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів робітників, які здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що мають відношення до трудової діяльності колгоспників. Ревізійним комісіям, комітетам профспілок колгоспів і колгоспним радам соціального забезпечення рекомендується здійснювати суспільний контроль за своєчасним та правильним заповненням трудових книжок колгоспників, за їх обліком, зберіганням і виданою та вживати заходи задля усунення виявлених недоліків.

Зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині перерахунку пенсії.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17 та від 13.06.2018 року у справі № 813/782/17.

Також суд вказує, що за змістом роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 17.05.1992 року № 17 «Про порядок застосування окремих положень статей Закону України «Про пенсійне забезпечення»», при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальна кількість вихододнів ділиться на 25,4. Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в тому випадку, коли не встановлювався мінімум трудової участі у громадському господарстві.

Разом з цим, Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 21.06.2019 року у справі № 727/384/17 та від 10.12.2020 року у справі № 195/840/17 зазначав, що відсутність додаткових відомостей про встановлений мінімум трудоднів та кількість відпрацьованих вихододнів (трудоднів) не може бути підставою для не зарахування даного періоду в страховий стаж позивача.

Отже, відсутність відомостей про вироблені позивачем трудодні за період з 21.08.1984 року по 15.10.1984 рік та з 05.01.1988 року по 09.02.1993 рік за наявності запису у трудовій книжці про роботу у вказаний період, не є підставою для відмови у зарахуванні такого періоду до страхового стажу позивача.

Таким чином, у разі відсутності у документах інформації про встановлений в спірний період мінімум трудової участі позивача, відповідач в будь-якому випадку повинен здійснити відповідне обчислення стажу у разі відсутності встановленого для позивача мінімуму трудової участі в громадському господарстві згідно чинного законодавства, чого в свою чергу, зроблено не було.

Окрім цього, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його первинних документах. Помилки в заповненні первинних документах не може бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок їх ведення та заповнення з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення мене мого конституційного права на соціальний захист. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 провадження №К/9901/1298/17.

Керуючись статтею 55 Конституції України, суд захищає права і свободи людини і громадянина. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на соціальний захист - це право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України частиною першою статті 46 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів таких правовідносин і мають обов`язковий характер.

Отже, предметом оскарження є дії суб`єкта владних повноважень, якщо вони обмежують чи порушують права чи законні інтереси особи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про скасування Рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 205250015123 від 15.07.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Щодо вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.08.1983 року; згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 31.12.1985 року та період навчання з 01.09.1980 року по 11.07.1983 рік згідно диплому НОМЕР_4 від 11.07.1983 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 07.07.2025 року.

З системного аналізу положень ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади та ст.8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права, слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб`єкта владних повноважень, а правовим мотивуванням спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права. При цьому, суд зауважує, що приписи перелічених норм права встановлюють, що суд не має прав перебирати на себе функції органів державної влади, на які законами України покладені певні обов`язки, надані повноваження та віднесені до виключної компетенції такого суб`єкта.

Отже, суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача -зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.08.1983 року; згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 31.12.1985 року та період навчання з 01.09.1980 року по 11.07.1983 рік згідно диплому НОМЕР_4 від 11.07.1983 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 07.07.2025 року задоволенню не підлягають.

Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 124 Конституції України, частина друга статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Суд є конституційно визначеним державним інститутом, який правомочний захищати права і свободи людини і громадянина, завданням якого є здійснення правосуддя, забезпечення права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України (стаття 55, розділ VIII Конституції України, стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що судом скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області , а тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, шляхом зобов`язання саме Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, частково підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (с. Григорівка,Куп`янський р-н, Харківська обл.,62640, код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, буд. 6,м. Луцьк,Луцький р-н, Волинська обл.,43027, код ЄДРПОУ13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії-задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 205250015123 від 15.07.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, буд. 6,м. Луцьк,Луцький р-н, Волинська обл.,43027, код ЄДРПОУ13358826) на користь ОСОБА_1 (с. Григорівка,Куп`янський р-н, Харківська обл.,62640, код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн.20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.